Arash
Анжеліка Варум (справжнє ім’я — Марія Юріївна Варум; народилася 26 травня 1969 року у Львові) — радянська і російська співачка, авторка пісень та акторка. Широку популярність здобула на початку 1990-х завдяки пісням «Гуд бай, мой мальчик», «Ля-ля-фа», «Городок», «Художник, что рисует дождь», «Осенний джаз» і «Зимняя вишня». У різні періоди її музика зверталася до поп-естради, джазових інтонацій, lounge, босанови та більш камерної авторської пісні.
Велику роль у ранній кар’єрі Варум відіграв її батько — композитор і аранжувальник Юрій Варум, який написав музику до багатьох пісень перших альбомів. Із кінця 1990-х значна частина творчої біографії співачки також пов’язана з Леонідом Агутіним: артисти записували дуети, спільний альбом і концертні програми, водночас зберігаючи самостійні сольні кар’єри.
Дитинство у Львові
Марія Варум народилася у Львові в музично-театральній родині. Її батько Юрій Варум був композитором і аранжувальником, мати Галина Шаповалова працювала в театрі.
Через гастрольну роботу батьків значну частину дитинства Марія проводила з бабусею. Музикою займалася вдома: грала на фортепіано, пізніше опанувала гітару й почала співати.
Батько не наполягав на традиційному навчанні в музичній школі й вважав за краще займатися з донькою самостійно. Завдяки цьому Варум із ранніх років отримала практичний досвід роботи з піснею та аранжуванням, хоча систематичної консерваторської освіти не мала.
Переїзд до Москви
Після закінчення школи Варум приїхала до Москви й спробувала вступити до театрального училища імені Щукіна, однак не склала вступні іспити.
Після цього вона почала працювати в студії батька. Записувала бек-вокал, брала участь у студійних сесіях і поступово опановувала професійний процес звукозапису.
Саме в цей період сформувалося рішення розпочати сольну кар’єру.
«Полуночный ковбой» і початок сольної кар’єри
Однією з перших пісень, із якими Варум з’явилася на телебаченні, став «Полуночный ковбой». У 1989 році композиція прозвучала в програмі «Утренняя почта».
На початку професійної кар’єри співачка обрала сценічне ім’я Анжеліка Варум, під яким і стала відомою публіці.
Перші пісні переважно створювалися у співпраці з Юрієм Варумом та авторами текстів, які працювали з його музикою. Уже тоді визначилася характерна для співачки манера — спокійний вокал без підкресленої естрадної експресії та увага до мелодії й тексту.
«Good Bye, мой мальчик»
У 1991 році вийшов дебютний альбом «Good Bye, мой мальчик». До нього увійшли ранні пісні Варум, зокрема «Полуночный ковбой» і заголовна композиція.
Матеріал відповідав поп-естраді межі 1980-х і 1990-х, однак уже відрізнявся від більш драматичної вокальної манери багатьох популярних співачок того періоду.
Альбом започаткував регулярну сольну дискографію Варум.
«Ля-ля-фа» і «Городок»
Другий студійний альбом «Ля-ля-фа» вийшов у 1993 році й став одним із ключових релізів ранньої кар’єри співачки.
До нього увійшли «Ля-ля-фа», «Городок», «Художник, что рисует дождь» та інші пісні.
«Городок» згодом став фінальною музичною темою однойменної телевізійної програми з Іллею Олейниковим і Юрієм Стояновим, завдяки чому композиція протягом багатьох років звучала в телеетері.
Пісня «Ля-ля-фа» також закріпила впізнаваний сценічний образ Варум середини 1990-х.
«Осенний джаз»
У 1995 році з’явився альбом «Осенний джаз». Заголовну пісню написав Юрій Варум на вірші Кирила Крастошевського.
Порівняно з ранніми записами в аранжуваннях став помітнішим вплив джазу й камернішої естради. Окрім «Осеннего джаза», на альбомі були представлені «Нарисуй любовь», «Небо», «Скажи, что любишь» та інші композиції.
Цей період збігся з професійним визнанням Варум на російських музичних преміях. У середині 1990-х вона була серед лауреатів національної премії «Овация».
«В двух минутах от любви»
У 1996 році вийшов альбом «В двух минутах от любви». Назву іноді помилково наводять як «В двух шагах от рая», однак офіційна назва релізу — саме «В двух минутах от любви».
Альбом містив дванадцять композицій, серед яких «Не сегодня», «Ни ответа, ни привета», «Поэт», «В домике у океана» і заголовна пісня.
Платівка продовжила співпрацю Анжеліки Варум із її батьком та авторами, які працювали над раннім репертуаром.
«Зимняя вишня»
Того ж 1996 року з’явився окремий студійний альбом «Зимняя вишня».
Заголовна композиція стала однією з найвпізнаваніших пісень Варум 1990-х. До альбому також увійшли «Розовый зайчик», «Очаровашка», «Я и ты», «Белая песня», «Другая женщина» та інші записи.
Таким чином, «Зимняя вишня» не була частиною альбому «В двух минутах от любви» — це два самостійні релізи одного періоду.
Театр і премія «Чайка»
У 1997 році Варум уперше серйозно звернулася до драматичного театру. Режисер Леонід Трушкін запросив її до вистави «Поза эмигранта» за п’єсою Ганни Слуцкі.
У постановці також брали участь Людмила Гурченко, Армен Джигарханян, Євгенія Симонова й Ольга Волкова.
За роботу у виставі Варум отримала театральну премію «Чайка» у номінації «Диагноз: актёр», призначеній для виконавця, який не був професійним драматичним актором.
Леонід Агутін і перші дуети
Наприкінці 1990-х почалася творча співпраця Анжеліки Варум із Леонідом Агутіним.
Одними з перших спільних пісень стали «Королева» і «Февраль». Вони з’явилися в період роботи над альбомом Варум «Только она…».
Спільні виступи поступово перетворилися на постійний концертний і студійний союз. При цьому обидва артисти продовжували випускати власний матеріал.
«Только она…»
Альбом «Только она…» вийшов у 1999 році, а не у 1998-му, як іноді зазначається в пізніх передруках дискографії.
Він став перехідним між раннім періодом, тісно пов’язаним із музикою Юрія Варума, і подальшою роботою співачки з ширшим колом авторів та аранжувальників.
До альбому увійшли й перші помітні дуетні записи з Леонідом Агутіним.
«Небо в алмазах»
У 1999 році Варум зіграла одну з головних ролей у фільмі Василя Пічула «Небо в алмазах».
Її героїню звали Віка. Разом із Варум у картині знімалися Микола Фоменко, Алла Сігалова, Валентин Гафт, Гарік Сукачов, Олександр Семчев і Анна Михалкова.
Попри досвід театру й кіно, акторська робота не стала окремим постійним напрямом кар’єри співачки.
«Служебный роман»
У 1999 році Анжеліка Варум і Леонід Агутін випустили спільний альбом «Служебный роман».
Спільні проєкти Агутіна й Варум продовжувалися і в наступні десятиліття, однак кожен із них зберігав власну дискографію.
«Стоп, любопытство!»
У 2002 році вийшов сольний альбом «Стоп, любопытство!».
Він помітно відрізнявся від поп-естради ранніх 1990-х: в аранжуваннях стало більше джазових, lounge- та електронних елементів, а вокальна манера Варум стала стриманішою.
До альбому увійшли «Стоп, любопытство!», «Не уходи далеко» та інші композиції.
«Музыка»
Після кількох років роботи над новим матеріалом у 2007 році вийшов подвійний альбом «Музыка».
Записи створювалися протягом кількох років у російських та американських студіях. До проєкту увійшли як нові композиції, так і матеріал, пов’язаний зі спільною роботою Варум і Агутіна.
У цей самий період дует «Две дороги, два пути» отримав премію «Золотой граммофон».
«Если он уйдёт»
У 2009 році Варум випустила альбом «Если он уйдёт».
На цій платівці вона стала помітніше проявляти себе не лише як виконавиця, а й як авторка текстів. У роботі також брали участь нові для її дискографії композитори й аранжувальники.
Для пісень «Если он уйдёт» і «Давай забудем всё» були зняті відеокліпи.
«Сумасшедшая»
У 2013 році вийшов альбом «Сумасшедшая».
Платівка містила тринадцять композицій. Поряд із новим матеріалом до неї увійшли оновлені версії «Пожара», «Лао», «Стоп, любопытство!» і «Зимней вишни».
Заголовна «Сумасшедшая» відрізнялася виразнішим танцювальним звучанням, ніж багато попередніх робіт співачки.
«Женщина шла» та Ігор Крутой
У 2016 році Варум випустила альбом «Женщина шла», створений у співпраці з композитором Ігорем Крутим.
Музику проєкту написав Крутой, а російськомовні тексти — Анжеліка Варум. Робота виросла з їхньої співпраці над піснями, які спочатку створювалися Крутим для іншого репертуару.
До альбому увійшли «Женщина шла», «Моя любовь», «Голос», «Твой свет», «Когда я закрываю глаза», «Мадемуазель Хайд» та інші композиції.
«На паузу»
У листопаді 2018 року вийшов альбом «На паузу», що складався з десяти композицій.
Заголовну пісню Варум записала разом із Леонідом Агутіним. Альбом продовжив рух від традиційної поп-естради до більш камерного сучасного звучання.
Робота показала, що після «Сумасшедшей» співачка не припиняла випускати повноформатні студійні проєкти.
«Грустная bossa»
30 жовтня 2020 року вийшов альбом «Грустная bossa».
Усі десять пісень проєкту написала авторка, яка працює під ім’ям Садо — Надія Новосадович. Музичною основою альбому стала босанова в поєднанні з м’якою естрадою та камерними аранжуваннями.
Ця платівка помітно відрізняється від ранньої дискографії Варум: тут практично відсутні звичні для поп-музики великі приспіви й танцювальні аранжування, а основна увага зосереджена на голосі, тексті та ритмічній основі босанови.
Пізні пісні
Після «Грустной bossa» Варум продовжила випускати окремі композиції.
У 2023 році вийшов сингл «Эта девочка».
У 2025 році Анжеліка Варум і Леонід Агутін записали новий дует «Я не тот, ты не та». Композиція увійшла до альбому Агутіна «Н.В.Л.», а для пісні було знято відеокліп.
Анжеліка Варум і Леонід Агутін
Творча співпраця Варум і Агутіна почалася наприкінці 1990-х і з часом переросла в сімейний союз.
9 лютого 1999 року у пари народилася донька Єлизавета. У 2000 році Анжеліка Варум і Леонід Агутін офіційно зареєстрували шлюб.
Єлизавета згодом також зайнялася музикою, пише пісні й виступає як самостійна виконавиця.
За роки спільної роботи Варум і Агутін записали «Королеву», «Февраль», «Если ты когда-нибудь меня простишь», «Две дороги, два пути», «Как не думать о тебе», «На паузу», «Я не тот, ты не та» та інші композиції.
Авторська робота
На ранньому етапі значну частину музики для Анжеліки Варум писав її батько Юрій Варум. Саме з ним пов’язані «Городок», «Осенний джаз», «Художник, что рисует дождь» та інші пісні 1990-х.
З часом роль самої співачки у створенні матеріалу зростала. Вона почала писати тексти, брати участь у продюсуванні та формуванні концепцій альбомів.
Найпослідовніше цей бік її роботи проявився у проєкті «Женщина шла», де Варум написала російськомовні тексти до музики Ігоря Крутого.
Музичний стиль
Основою творчості Анжеліки Варум залишається поп-музика, однак її каталог охоплює кілька різних напрямів.
У ранніх альбомах переважає мелодійна російськомовна естрада. У середині 1990-х у музиці з’явилися виразніші джазові інтонації. У 2000-х і 2010-х використовувалися елементи lounge, електронної поп-музики та складніших студійних аранжувань.
«Грустная bossa» окремо звертається до босанови, тоді як «Женщина шла» побудована переважно навколо камерної естрадної мелодики Ігоря Крутого.
За всіх змін в аранжуваннях найстійкішою частиною манери Варум залишається стримана вокальна подача: вона рідко використовує форсований вокал і зазвичай будує пісню навколо інтонації та тексту.
Студійна дискографія
- 1991 — «Good Bye, мой мальчик»;
- 1993 — «Ля-ля-фа»;
- 1995 — «Осенний джаз»;
- 1996 — «В двух минутах от любви»;
- 1996 — «Зимняя вишня»;
- 1999 — «Только она…»;
- 2000 — «Служебный роман» з Леонідом Агутіним;
- 2002 — «Стоп, любопытство!»;
- 2007 — «Музыка»;
- 2009 — «Если он уйдёт»;
- 2013 — «Сумасшедшая»;
- 2016 — «Женщина шла»;
- 2018 — «На паузу»;
- 2020 — «Грустная bossa».
Творчий шлях Анжеліки Варум охоплює кілька різних періодів — від поп-естради початку 1990-х і пісень Юрія Варума до спільної роботи з Леонідом Агутіним, Ігорем Крутим та авторами більш камерного матеріалу. Водночас її дискографія не зупинилася на альбомі «Сумасшедшая»: наступні «Женщина шла», «На паузу» і «Грустная bossa» стали самостійною частиною пізнього періоду її кар’єри.
