DOROFEEVA
Дуа Ліпа (Dua Lipa; нар. 22 серпня 1995 року, Лондон, Велика Британія) — британська співачка й авторка пісень албансько-косовського походження. Її музика поєднує pop, dance-pop, disco, house, synth-pop і сучасну електронну музику. Міжнародну популярність їй принесли Be the One, New Rules, IDGAF, One Kiss, Don't Start Now, Physical, Levitating, Cold Heart, Dance the Night, Houdini, Training Season та Illusion. Дуа є володаркою трьох Grammy Awards і семи BRIT Awards.
Вона народилася у Великій Британії в родині косовських албанців, частину підліткових років провела в Приштині, а у п’ятнадцять років самостійно повернулася до Лондона заради музичної кар’єри. Згодом цей подвійний зв’язок із Великою Британією та Косовом став помітною частиною її публічної й культурної ідентичності. У 2022 році Ліпа отримала громадянство Албанії, а у 2025-му — громадянство Республіки Косово.
Лондон, Косово та музична родина
Дуа Ліпа народилася 22 серпня 1995 року в Лондоні у родині Анеси та Дукаджина Ліпи — етнічних албанців із Косова. Її батьки залишили регіон на початку 1990-х і оселилися у Великій Британії. Ім’я Dua запропонувала бабуся майбутньої співачки; албанською воно пов’язане зі словом «любов».
Музика постійно була присутня вдома завдяки її батькові Дукаджину Ліпі, який був вокалістом і гітаристом косовського рок-гурту Oda. Дуа росла на музиці David Bowie, Bob Dylan, Radiohead, The Police та інших виконавців із колекції батьків, водночас формуючи власний інтерес до pop-музики та R&B.
У Лондоні вона навчалася у Fitzjohn's Primary School, займалася віолончеллю та з дев’яти років відвідувала суботні заняття у Sylvia Young Theatre School. Музична освіта не обмежувалася класичним навчанням: Ліпа поступово почала дедалі більше цікавитися вокалом і сучасною популярною музикою.
У 2008 році родина повернулася до Приштини. Дуа навчалася у школі Mileniumi i Tretë, краще опанувала албанську мову й безпосередньо познайомилася з музичним і культурним життям Косова. Пізніше вона неодноразово говорила про те, що роки між Лондоном і Приштиною сформували її відчуття приналежності одразу до двох культурних просторів.
Повернення до Лондона у п’ятнадцять років
У віці 15 років Дуа вирішила повернутися до Великої Британії без батьків. Вона переконала родину дозволити їй переїхати до Лондона разом із донькою друзів сім’ї, яка також збиралася навчатися в місті. Головною причиною було бажання отримати більше можливостей для професійної музичної кар’єри.
У Лондоні вона продовжила навчання у Parliament Hill School і знову почала відвідувати Sylvia Young Theatre School. Одночасно Ліпа почала публікувати на YouTube кавери, зокрема на If I Ain't Got You Alicia Keys і Beautiful Christina Aguilera, а також викладати в інтернет власні записи.
Щоб забезпечувати себе, вона працювала в ресторанах і барах, а також певний час займалася моделінгом. Модельна робота була радше способом увійти в професійне середовище й заробити гроші, ніж окремою довгостроковою кар’єрою.
У 2013 році Ліпа підписала контракт із TaP Management, а наступного року отримала повноцінний контракт із Warner Bros. Records UK. Warner Music пізніше прямо називала 2014 рік початком співпраці зі співачкою.
New Love і Be the One
Першим офіційним синглом Дуа Ліпи стала New Love, випущена у серпні 2015 року. Проте значно важливішим виявився наступний реліз — Be the One.
Пісня здобула успіх у континентальній Європі ще до того, як Ліпа стала великою зіркою у Великій Британії. Be the One посіла перші місця у кількох європейських країнах і увійшла до Top 10 більш ніж у десяти країнах і територіях. У самій Великій Британії композиція згодом також увійшла до першої десятки.
На ранньому етапі її музика поєднувала dark pop, electronic pop і R&B. Низький тембр голосу помітно вирізняв Ліпу серед багатьох молодих pop-вокалісток середини 2010-х, а її пісні дедалі частіше будувалися навколо ритму та басової лінії, а не традиційної масштабної вокальної балади.
Наступними важливими релізами стали Hotter than Hell і Blow Your Mind (Mwah). Паралельно вона взяла участь у No Lie Sean Paul і Scared to Be Lonely Martin Garrix. До лютого 2017 року одразу три композиції за її участю перебували у британському Top 15.
Dua Lipa і New Rules
2 червня 2017 року вийшов дебютний студійний альбом Dua Lipa. Платівка поєднала dance-pop, electropop і R&B та спочатку посіла п’яте місце британського альбомного чарту; у наступні роки її популярність продовжувала зростати.
До альбому увійшли Be the One, Hotter than Hell, Blow Your Mind (Mwah), Lost in Your Light із Miguel, IDGAF і композиція, яка остаточно змінила масштаб кар’єри співачки, — New Rules.
У серпні 2017 року New Rules стала першим британським №1 Dua Lipa. Вона також стала першою британською сольної співачкою після Adele, якій вдалося очолити UK Singles Chart. Велику роль відіграв кліп Henry Scholfield, побудований навколо візуальної ідеї взаємної підтримки жінок.
New Rules перетворила Дуа з перспективної нової артистки на міжнародну pop-зірку. За нею послідував великий успіх IDGAF, а дебютний альбом продовжував залишатися у британському чарті протягом багатьох років.
One Kiss, Electricity і перші Grammy
У 2018 році Dua Lipa записала з Calvin Harris композицію One Kiss. House-ритміка, лаконічна мелодія та вокал Ліпи зробили трек одним із найбільших британських dance-хітів року. Він став її другим №1 у UK Singles Chart і залишається одним із найуспішніших записів співачки у Великій Британії.
Того самого року вийшла Electricity проєкту Silk City — Mark Ronson і Diplo — з вокалом Dua Lipa. Композиція продовжила її рух у бік house і dance-культури.
На BRIT Awards 2018 Ліпа отримала одразу дві великі нагороди — British Female Solo Artist і British Breakthrough Act.
Наступний важливий етап настав на Grammy 2019 року. Dua Lipa перемогла в категорії Best New Artist, а Electricity отримала Best Dance Recording. Це були її перші дві Grammy.
Future Nostalgia
Наприкінці 2019 року вийшла Don't Start Now — перший сингл другого альбому й початок цілком нового етапу її звучання.
Якщо дебютна платівка була сучасним electronic pop з елементами R&B, то Future Nostalgia свідомо звертався до disco, funk і dance-pop попередніх десятиліть, поєднуючи їх із сучасною електронною production-культурою.
Альбом вийшов у березні 2020 року. Попри те що в перший тиждень він посів друге місце у Великій Британії, вже за тиждень піднявся на вершину UK Albums Chart і згодом провів там чотири тижні. Це був перший британський альбом №1 у кар’єрі Ліпи.
Серед центральних пісень — Don't Start Now, Physical, Break My Heart, Hallucinate, Love Again і Levitating.
Don't Start Now досягла №2 і у Великій Британії, і в американському Billboard Hot 100. Physical посіла третє місце у UK, а Levitating виявилася особливо довговічною: у США вона досягла №2, але завдяки тривалому перебуванню в чартах стала головною піснею підсумкового Billboard Hot 100 за 2021 рік.
Вихід Future Nostalgia збігся з початком пандемії COVID-19, через що звичайна концертна кампанія стала неможливою. Попри це, платівка стала одним із найуспішніших pop-релізів періоду й одним з альбомів, що сприяли великому поверненню disco-естетики в mainstream pop початку 2020-х. Official Charts відзначає Future Nostalgia як один із ключових альбомів цього revival.
Grammy за Future Nostalgia
На Grammy 2021 року Future Nostalgia отримав шість номінацій, зокрема Album of the Year. Don't Start Now одночасно претендувала на Record of the Year, Song of the Year і Best Pop Solo Performance.
Альбом переміг у категорії Best Pop Vocal Album, ставши третьою Grammy у кар’єрі Dua Lipa.
На BRIT Awards того самого року вона також виграла British Female Solo Artist, а Future Nostalgia отримав нагороду British Album of the Year.
Cold Heart з Elton John
У 2021 році з’явився ще один великий запис — Cold Heart (PNAU Remix), створений разом із Elton John та австралійським проєктом PNAU.
У треку фрагменти кількох пісень Elton John, зокрема Sacrifice і Rocket Man, були поєднані з новим вокалом Dua Lipa та сучасним dance-production. Композиція стала її третім британським №1.
Для кар’єри Ліпи Cold Heart добре відображає принцип, який уже проявився на Future Nostalgia: замість простого копіювання ретро-звучання вона використовує знайомі disco-, funk- і pop-коди минулого всередині сучасного клубного production.
Future Nostalgia Tour
Після тривалої пандемійної затримки повноцінний Future Nostalgia Tour стартував у 2022 році.
Концертна версія альбому стала окремим етапом розвитку Dua Lipa як сценічної артистки. Якщо у перші роки її нерідко критикували за порівняно статичну концертну подачу, то до періоду Future Nostalgia шоу вже було побудоване навколо складної хореографії, масштабних візуальних постановок і практично безперервної dance-драматургії.
Музика на сцені також підкреслювала club-oriented характер платівки: пісні переходили одна в одну через інтерлюдії та extended arrangements, а Physical, Levitating, Hallucinate і Don't Start Now стали основою великої танцювальної частини концерту.
Dance the Night і Barbie
У 2023 році Dua Lipa записала Dance the Night для фільму Greta Gerwig Barbie і водночас зіграла в картині Mermaid Barbie.
Продюсером пісні виступив Mark Ronson, а disco-напрям добре пов’язав її з Future Nostalgia. Після виходу фільму популярність композиції поступово зростала, і в серпні вона посіла перше місце UK Singles Chart, ставши четвертим британським №1 Dua Lipa після New Rules, One Kiss і Cold Heart.
Dance the Night була номінована на Grammy в категоріях Song of the Year і Best Song Written for Visual Media.
Акторська робота продовжилася у шпигунському фільмі Argylle, де Ліпа з’явилася разом із Henry Cavill та іншими акторами. Проте кіно залишилося паралельною лінією її діяльності, а головним напрямом і надалі була музика.
Radical Optimism
Третій студійний цикл розпочався у листопаді 2023 року із синглу Houdini.
У музичному плані нова ера не стала прямим продовженням Future Nostalgia. Центральним студійним партнером став Kevin Parker із Tame Impala; разом із ним і постійними співавторами Caroline Ailin, Danny L Harle та Tobias Jesso Jr. Ліпа звернулася до psychedelia, trip-hop і деяких елементів британської pop- і rock-музики 1990-х.
Наступним синглом стала Training Season, а потім — Illusion. Усі три композиції увійшли до британського Top 10; Houdini піднялася до №2, Training Season — до №4, а Illusion дебютувала на №9.
Альбом Radical Optimism вийшов 3 травня 2024 року і містить 11 композицій. Окрім трьох основних синглів, до нього увійшли End of an Era, These Walls, Whatcha Doing, French Exit, Falling Forever, Anything for Love, Maria і Happy for You.
Платівка стала першим альбомом Dua Lipa, що дебютував безпосередньо на першому місці UK Albums Chart. Future Nostalgia також був №1, але дістався вершини лише на другому тижні.
Glastonbury і Royal Albert Hall
Влітку 2024 року Dua Lipa досягла ще одного важливого концертного рубежу, ставши хедлайнеркою Pyramid Stage фестивалю Glastonbury.
Восени вона представила цілком іншу інтерпретацію нового матеріалу у Royal Albert Hall.
17 жовтня 2024 року пісні з Radical Optimism були виконані з Heritage Orchestra у складі 53 музикантів, диригентом Ben Foster, хором із 14 людей та основною групою співачки. На сцені також з’явився Elton John, разом із яким прозвучала Cold Heart.
Запис концерту вийшов 6 грудня 2024 року як перший концертний альбом Dua Lipa Live from the Royal Albert Hall. Увесь матеріал Radical Optimism отримав оркестрові аранжування, а в другій частині прозвучали Love Again, Levitating, Be the One, Dance the Night, Don't Start Now та інші хіти.
Проєкт також став основою телевізійного фільму An Evening with Dua Lipa, показаного у Великій Британії та США.
Radical Optimism Tour
Великий Radical Optimism Tour розпочався в Азії у листопаді 2024 року, а у 2025-му охопив Австралію, Нову Зеландію, Європу, Велику Британію, Північну та Латинську Америку. Серед найбільших виступів були два концерти на лондонському Wembley Stadium, квитки на які розпродали одразу після початку продажу.
Під час цього туру Ліпа розвинула одну незвичайну концертну традицію: у різних містах вона виконувала спеціально обрану пісню місцевого артиста або виконавця, пов’язаного з цією країною. У Латинській Америці до програми входили композиції Shakira, Maná, Selena та інших виконавців.
Фінальні концерти туру відбулися у Мехіко в грудні 2025 року. Три виступи на Estadio GNP Seguros стали завершенням усього циклу Radical Optimism.
Live From Mexico
Матеріал фінальних мексиканських концертів отримав окреме продовження.
22 травня 2026 року вийшов концертний альбом Dua Lipa — Live From Mexico. Розширена цифрова версія містить 42 треки загальною тривалістю понад дві з половиною години.
Альбом документує фінал Radical Optimism Tour і об’єднує пісні з усіх трьох студійних періодів. Серед спеціальних номерів — спільне виконання Oye Mi Amor із Fher Olvera з Maná. Офіційний магазин Dua Lipa описує запис як матеріал, створений під час трьох повністю розпроданих концертів у Мехіко.
Одночасно з’явився концертний фільм, присвячений мексиканському фіналу туру. Таким чином, після Live from the Royal Albert Hall концертна дискографія співачки за короткий період отримала два цілком різні документи однієї епохи: оркестрову камерну інтерпретацію Radical Optimism і масштабне стадіонне шоу.
Косово, Албанія та Sunny Hill
Зв’язок Dua Lipa з Косовом не обмежується родинним походженням.
Разом із батьком вона створила Sunny Hill Foundation, що підтримує молодіжні, освітні та культурні ініціативи в Косові й інших країнах Балкан. Із роботи фонду виріс Sunny Hill Festival у Приштині.
Фестиваль стартував у 2018 році й з часом почав привозити до Косова міжнародних артистів поряд із виконавцями з регіону. Для самої Ліпи цей проєкт пов’язаний зі спогадами про підлітковий період у Приштині, коли великі світові гастролі практично не відвідували країну.
У 2022 році президент Албанії Bajram Begaj надав їй албанське громадянство за внесок у міжнародне представлення албанської культури.
У липні 2025 року президентка Косова Vjosa Osmani окремим указом надала Dua Lipa громадянство Республіки Косово. Таким чином, її офіційна громадянська належність стала відображати одразу три частини біографії — Велику Британію, Албанію та Косово.
Того самого року Ліпа знову стала хедлайнеркою Sunny Hill Festival і разом із батьком виконала на сцені його стару пісню Era з репертуару Oda.
Service95
За межами музики Dua Lipa розвиває власну культурну платформу Service95.
Проєкт об’єднує редакційні матеріали про культуру, книги, подорожі та суспільні теми. Ліпа також веде Service95 Book Club, через який регулярно обирає книги й спілкується з авторами.
Service95 дозволяє їй працювати не лише як pop-артистці, а й як редакторці та кураторці. Теми проєкту варіюються від літератури й кіно до локальних культурних сцен і гуманітарних питань. У 2024 році TIME окремо згадував Service95 як важливу частину її діяльності за межами музичної індустрії.
Голос і музичний стиль
Однією з найвпізнаваніших характеристик Dua Lipa залишається низький мецо-сопрановий тембр із щільним, злегка хриплуватим забарвленням.
На дебютному альбомі голос найчастіше існував усередині electronic pop і R&B. Be the One і New Rules будувалися навколо мінімалістичного ритму й вокального hook, тоді як IDGAF сильніше спиралася на pop-rock динаміку.
Future Nostalgia радикально посилив зв’язок із танцювальною музикою. Disco basslines, funk-гітари, синтезатори, house-ритміка й естетика 1970–1980-х були переосмислені через production сучасної pop-музики.
На Radical Optimism палітра знову змінилася: внесок Kevin Parker привніс psychedelic pop, живішу ритм-секцію й менш механічну роботу з інструментами, а Danny L Harle додав сучасну електронну структуру. Сама Ліпа пов’язувала платівку з інтересом до psychedelia, trip-hop і Britpop.
У всіх трьох періодах зберігається одна спільна риса — ритм займає майже таке саме важливе місце, як мелодія. Саме тому навіть її найбільш традиційні pop-пісні легко адаптуються для клубних реміксів і концертних dance-arrangements.
Нагороди
Найзначніші нагороди Dua Lipa пов’язані з BRIT Awards і Grammy.
На BRIT Awards 2018 вона отримала British Female Solo Artist і British Breakthrough Act. У 2021 році до них додалися Female Solo Artist і Album of the Year за Future Nostalgia, а до 2024 року загальна кількість її BRIT Awards досягла семи.
Recording Academy фіксує три перемоги Grammy: Best New Artist і Best Dance Recording за Electricity у 2019 році, а також Best Pop Vocal Album за Future Nostalgia у 2021-му. У наступні роки вона отримувала нові номінації, зокрема Song of the Year за Dance the Night.
Дискографія Dua Lipa
- 2017 — Dua Lipa
- 2020 — Future Nostalgia
- 2024 — Radical Optimism
- 2024 — Dua Lipa Live from the Royal Albert Hall — концертний альбом
- 2026 — Dua Lipa — Live From Mexico — концертний альбом
Місце Dua Lipa в сучасній поп-музиці
Перші роки кар’єри Dua Lipa не будувалися навколо миттєвого міжнародного успіху. До New Rules вона вже кілька років випускала сингли, гастролювала й поступово розширювала аудиторію. Навіть її дебютний альбом спочатку не очолив британський чарт, але зберіг незвичайно довге комерційне життя.
Future Nostalgia змінив становище співачки значно сильніше. Альбом одночасно повернув disco і funk у центр mainstream pop, дав кілька глобальних хітів і сформував сценічний образ, побудований на повноцінному dance-шоу. Levitating стала найбільшою американською піснею 2021 року за підсумковим Billboard Hot 100, хоча ніколи не піднімалася на перше місце тижневого чарту.
Radical Optimism продовжив кар’єру без спроби буквально відтворити формулу попереднього альбому. Робота з Kevin Parker, Danny L Harle та іншими музикантами додала psychedelic і alternative pop-елементи, зберігши при цьому характерну для Ліпи танцювальну основу. Альбом став її другою британською платівкою №1 і першою, що дебютувала безпосередньо на вершині чарту.
Паралельно Sunny Hill, Service95 та її робота з культурними проєктами в Косові розширили публічну роль артистки за межі pop-індустрії. Концертні альбоми з Royal Albert Hall і Мехіко, своєю чергою, зафіксували дві протилежні сторони її сцени — оркестрову та стадіонну.
Від раннього Be the One і мінімалізму New Rules до disco-pop Future Nostalgia і більш психоделічної естетики Radical Optimism Dua Lipa послідовно змінювала production і візуальну мову, зберігаючи характерний голос та орієнтацію на сильну pop-пісню. Саме ця здатність оновлювати форму без повної відмови від танцювальної основи визначає її місце в сучасній британській та міжнародній поп-музиці.
