Сплин
«Акваріум» — рок-гурт, створений у 1972 році в Ленінграді Борисом Гребенщиковим та Анатолієм «Джорджем» Гуницьким. Головним автором пісень, вокалістом і постійним творчим центром колективу став Борис Гребенщиков (БГ). «Акваріум» відіграв одну з ключових ролей у становленні ленінградської рок-сцени та справив великий вплив на розвиток російськомовної рок-музики.
За десятиліття звучання гурту пройшло через рок, фолк, регі, арт-рок, нову хвилю, психоделію, джаз і музику різних етнічних традицій. Не менш упізнаваною частиною «Акваріума» стали тексти Гребенщикова, що поєднують побутову мову, літературні алюзії, релігійні образи, абсурд і власну систему символів.
Заснування гурту
Історія «Акваріума» почалася влітку 1972 року, коли Борис Гребенщиков та Анатолій Гуницький вирішили створити власний гурт. Гуницький писав вірші й драматичні тексти та на ранньому етапі також брав участь у музичній частині проєкту.
У наступні роки навколо них сформувалося коло музикантів, серед яких були Михайло Файнштейн, Андрій «Дюша» Романов, Всеволод Гаккель та інші учасники майбутніх складів. Едмунд Шклярський, який згодом став лідером гурту «Пікнік», також нетривалий час перетинався з раннім «Акваріумом», але не належить до засновників колективу.
Перші роки гурт існував практично поза офіційною музичною індустрією. Репетиції, домашні записи та невеликі виступи відбувалися в умовах, коли незалежна рок-музика майже не мала доступу до професійних студій і концертних майданчиків.
Перші записи
До раннього періоду належать магнітофонні роботи «Искушение Святого Аквариума» 1973 року, «Притчи графа Диффузора» 1974-го та «С той стороны зеркального стекла» 1976 року.
Ці записи сильно відрізняються за якістю та способом створення від наступних студійних альбомів, але дозволяють почути, як поступово формувалася музична мова гурту. Уже тоді Гребенщиков поєднував західну рок-традицію з російськомовною поезією, іронією та вільною структурою пісень.
Тбілісі-80
Одним із найвідоміших епізодів ранньої історії «Акваріума» став виступ на фестивалі «Весенние ритмы. Тбилиси-80».
Сценічна поведінка музикантів різко відрізнялася від тодішніх офіційних уявлень про концертну культуру. Виступ спричинив конфлікт з організаторами та журі. Після фестивалю Борис Гребенщиков втратив роботу в науковому інституті та був виключений із комсомолу.
Скандал значно ускладнив офіційну діяльність гурту, але водночас зробив «Акваріум» одним із найвідоміших колективів радянського рок-андеграунду.
«Синий альбом» і «Треугольник»
Початок 1980-х став одним із найпродуктивніших періодів в історії гурту.
У 1981 році з’явилися «Синий альбом» і «Треугольник». Останній особливо вирізнявся абсурдистськими текстами, театральністю та незвичними аранжуваннями. У той самий період була створена «Электричество».
У 1982 році вийшли «Акустика. История Аквариума. Том I» і «Табу». У звучанні дедалі активніше використовувалися віолончель, флейта, клавішні та інші інструменти, які рідко зустрічалися в радянській рок-музиці того часу.
Ленінградський рок-клуб
Після відкриття Ленінградського рок-клубу у 1981 році «Акваріум» отримав можливість виступати на відносно легальній сцені та став одним із центральних колективів нового музичного середовища.
У різні роки разом із Гребенщиковим важливу роль у гурті відігравали Андрій Романов, Всеволод Гаккель, Михайло Файнштейн, Олександр Титов та Олександр Ляпін. З «Акваріумом» також тісно співпрацював композитор і піаніст Сергій Курьохін.
«Радио Африка»
У 1983 році з’явилася «Радио Африка» — одна з центральних робіт класичного періоду «Акваріума».
Альбом поєднав рок, нову хвилю, регі, авангард та експериментальну музику. Однією з його головних композицій стала «Рок-н-ролл мёртв», яка згодом увійшла до числа найвідоміших пісень гурту.
У записі активно брав участь Сергій Курьохін, чиї клавішні та імпровізаційний підхід посилили експериментальний бік матеріалу.
«День серебра» і «Дети декабря»
Наступним великим етапом став «День серебра» 1984 року. Музика набула ціліснішого та камернішого звучання, а акустичні інструменти стали ще важливішими.
У 1985 році з’явився альбом «Дети декабря». На той час «Акваріум» уже мав величезну аудиторію, хоча значна частина музики все ще поширювалася через неофіційні магнітофонні копії.
У 1986 році з’явився «Десять стрел», складений переважно з концертних записів 1985–1986 років. Окремо в студії була записана включена до альбому пісня «Город». Цей реліз завершує одну з головних глав магнітофонної епохи колективу.
«Равноденствие» та загальносоюзна популярність
У другій половині 1980-х ставлення держави до рок-музики почало поступово змінюватися. Гурти отримували більше можливостей для офіційних концертів, запису та появи в засобах масової інформації.
Восени 1987 року «Акваріум» записав «Равноденствие». Офіційне видання альбому фірмою «Мелодія» відбулося у травні 1988 року, що стало важливим етапом переходу гурту від магнітофонного андеграунду до професійного звукозапису.
Однією з найвідоміших пісень альбому стала «Аделаида». Окремо у 1988 році була записана «Поезд в огне», яка не входила до «Равноденствие», але стала однією з найвідоміших композицій гурту цього періоду.
До кінця десятиліття аудиторія «Акваріума» вже далеко вийшла за межі ленінградського рок-середовища.
Radio Silence
Наприкінці 1980-х Борис Гребенщиков отримав можливість працювати на міжнародному музичному ринку.
У 1989 році вийшов англомовний альбом Radio Silence, спродюсований Dave Stewart із Eurythmics. У записі брали участь західні музиканти, серед яких Annie Lennox, Chrissie Hynde та Ray Cooper.
Radio Silence є сольним альбомом Бориса Гребенщикова, тому включати його до студійної дискографії «Акваріума» некоректно.
Завершення класичного складу
На початку 1990-х склад, пов’язаний із класичною епохою «Акваріума», фактично припинив існування.
Гребенщиков створив БГ-Бэнд, разом із яким звернувся до більш акустичного звучання, російського фольклору та релігійної образності. Результатом цього періоду став «Русский альбом» 1992 року — сольна робота Бориса Гребенщикова, а не альбом «Акваріума».
Повернення «Акваріума» у 1990-х
Після періоду БГ-Бэнда Гребенщиков знову повернувся до назви «Акваріум». Новий склад почав формуватися у 1992 році й помітно відрізнявся від колективу класичного ленінградського періоду.
У 1993 році вийшли «Любимые песни Рамзеса IV». У травні 1994 року з’явилися «Пески Петербурга», а восени того самого року — «Кострома Mon Amour».
У музиці дедалі помітнішу роль відігравали фолк, акустичні інструменти та елементи різних національних традицій, а пісні Гребенщикова частіше зверталися до історичних, духовних і міфологічних образів.
«Навигатор» і «Снежный лев»
У 1995 році з’явився «Навигатор», що включав пісні «Не пей вина, Гертруда», «Гарсон №2» та інші роботи нового складу.
Роком пізніше вийшов «Снежный лев». Ці платівки закріпили музичну модель «Акваріума» 1990-х: рок дедалі вільніше поєднувався з фолком та акустичною музикою, а студійні аранжування ставали камернішими.
У 1999 році дискографію продовжив альбом Ψ.
«Акваріум» у XXI столітті
У новому столітті гурт зберіг високу студійну активність.
«Сестра Хаос» вийшла у 2002 році, «Песни рыбака» — у 2003-му, а ZOOM ZOOM ZOOM — у 2005-му. У цих роботах звична акустична основа сусідила із сучасними студійними прийомами та впливами музики різних культур.
У 2006 році з’явився «Беспечный русский бродяга», у 2008-му — «Лошадь белая», а у 2009-му — «Пушкинская, 10».
У 2011 році вийшов «Архангельск», а у 2013-му — «Аквариум +».
У цей період особливо важливо розділяти дискографію гурту та сольні роботи БГ. Альбоми «Соль» і «Время N» виходили під ім’ям Бориса Гребенщикова й не належать до основної дискографії «Акваріума».
Пізній період
У 2020 році вийшов «Тор» — збірний альбом з архівної серії «История Аквариума». Він об’єднав записи різних періодів, які раніше не були зібрані в окрему платівку, тому його правильніше розглядати окремо від звичайних студійних альбомів гурту.
У 2022 році вийшов «Дом Всех Святых». Надалі концертна діяльність Бориса Гребенщикова та частини музикантів продовжилася також під назвою БГ+.
Історія «Акваріума» завжди була побудована навколо змінних складів, тому назва гурту в різні періоди позначала суттєво різні колективи. Постійним центром цієї історії залишалися пісні та музичний напрям Бориса Гребенщикова.
Музичний стиль
Єдиного жанрового визначення для «Акваріума» не існує. У ранніх альбомах можна почути рок-н-рол, нову хвилю, регі, арт-рок і психоделію. У 1980-х до них додалися джазові й авангардні елементи, а пізніше дедалі помітнішими стали фолк, кельтська музика та інструменти різних національних традицій.
Сполучним елементом залишається авторська мова Гребенщикова. Його пісні поєднують повсякденні спостереження з літературними цитатами, християнською та буддійською символікою, фольклором і навмисно неоднозначними образами.
Основна дискографія «Акваріума»
- 1981 — «Синий альбом»
- 1981 — «Треугольник»
- 1981 — «Электричество»
- 1982 — «Акустика. История Аквариума. Том I»
- 1982 — «Табу»
- 1983 — «Радио Африка»
- 1984 — «День серебра»
- 1985 — «Дети декабря»
- 1986 — «Десять стрел» — переважно концертні записи
- 1988 — «Равноденствие» — записаний у 1987 році
- 1993 — «Любимые песни Рамзеса IV»
- 1994 — «Пески Петербурга»
- 1994 — «Кострома Mon Amour»
- 1995 — «Навигатор»
- 1996 — «Снежный лев»
- 1999 — Ψ
- 2002 — «Сестра Хаос»
- 2003 — «Песни рыбака»
- 2005 — ZOOM ZOOM ZOOM
- 2006 — «Беспечный русский бродяга»
- 2008 — «Лошадь белая»
- 2009 — «Пушкинская, 10»
- 2011 — «Архангельск»
- 2013 — «Аквариум +»
- 2022 — «Дом Всех Святых»
Ранні магнітофонні записи 1970-х, архівні видання та сольні роботи Бориса Гребенщикова логічніше розглядати окремо. До архівної лінії належить і «Тор» (2020), який продовжує серію «История Аквариума».
Ключові пісні
- «Рок-н-ролл мёртв»
- «Город»
- «Сидя на красивом холме»
- «212-85-06»
- «Аделаида»
- «Поезд в огне»
- «Не пей вина, Гертруда»
- «Гарсон №2»
- «Древнерусская тоска»
«Город» посідає особливе місце в репертуарі «Акваріума»: це не авторська пісня Бориса Гребенщикова. Текст написав Анрі Волохонський, музику пов’язують із Володимиром Вавиловим, а саме виконання «Акваріума» стало однією з найвідоміших версій твору.
Значення «Акваріума»
«Акваріум» сформувався задовго до появи офіційної інфраструктури радянського року й пройшов разом із цією культурою шлях від домашніх магнітофонних записів і напівлегальних концертів до професійних студій та великої сцени.
Класичні альбоми 1980-х стали частиною історії ленінградського рок-руху, а наступні склади дозволили гурту постійно змінювати музичну мову, не перетворюючи власне минуле на незмінну формулу.
Головною константою «Акваріума» залишається авторська музика Бориса Гребенщикова. Саме вона поєднує ранні експериментальні записи, класичний ленінградський період, фолкову естетику 1990-х і пізні роботи в одну тривалу історію.
