Дмитрий Маликов
Борис Борисович Гребенщиков, широко відомий як БГ, — радянський і російський поет, музикант, композитор, співак і гітарист, який народився 27 листопада 1953 року в Ленінграді. У 1972 році разом з Анатолієм Гуницьким він заснував гурт «Аквариум» і протягом усієї його історії залишається центральним автором, вокалістом і єдиним постійним учасником. Гребенщиков належить до ключових постатей становлення російськомовної рок-музики: його творчість пройшла шлях від ленінградського підпілля та квартирних концертів до великих залів, міжнародних записів і багаторічного музичного проєкту, який вільно поєднує rock, folk, reggae, блюз, електронну, кельтську, індійську та російську традиційну музику.
З ім’ям Гребенщикова пов’язані десятки пісень, що стали частиною історії російського року: «Рок-н-ролл мёртв», «Электрический пёс», «Сидя на красивом холме», «212-85-06», «Аделаида», «Поезд в огне», «Не пей вина, Гертруда», «Гарсон № 2», «Древнерусская тоска», «Мама, я не могу больше пить», «Северный цвет». Особливе місце посідає виконана «Аквариумом» пісня «Город», широко відома як «Город золотой» і така, що здобула величезну популярність після фільму Сергія Соловйова «Асса». У авторській збірці Greatest Hits сам Гребенщиков включив ці записи до числа найважливіших творів різних періодів своєї кар’єри.
Дитинство, Ленінград і перші пісні
Борис Гребенщиков виріс у Ленінграді. У 1971 році він закінчив знамениту фізико-математичну школу № 239, після чого вступив на факультет прикладної математики — процесів управління Ленінградського державного університету. Університет він закінчив у 1977 році й деякий час працював у науково-дослідному інституті, поєднуючи звичайну роботу з практично нелегальною за радянськими мірками діяльністю рок-музиканта.
Музикою Гребенщиков зацікавився ще у школі. Величезний вплив на нього справила західна рок-культура — передусім The Beatles, Bob Dylan, Marc Bolan і пізніше Bob Marley, а також британський і американський rock 1960–1970-х. Перші пісні він писав англійською мовою, однак досить швидко перейшов до російського тексту, який згодом перетворився на головний інструмент його власної музичної мови.
Поезія Гребенщикова від самого початку розвивалася інакше, ніж традиційна радянська естрадна пісня. Замість послідовної побутової розповіді він використовував культурні цитати, абсурд, релігійні та філософські образи, розмовну мову, несподівані смислові переходи й навмисно неоднозначні метафори. Саме ця манера згодом стане однією з причин, через які тексти «Аквариума» сприйматимуться не просто як слова до музики, а як самостійна частина російської рок-поезії.
Створення «Аквариума»
Улітку 1972 року Гребенщиков разом зі шкільним другом, поетом і драматургом Анатолієм Гуницьким, створив «Аквариум». Спочатку це був радше вільний музично-поетичний проєкт, ніж гурт у сучасному розумінні. Склад постійно змінювався, а навколо БГ поступово збиралися музиканти, які відіграли важливу роль у формуванні раннього звучання: Андрій «Дюша» Романов, Михайло Файнштейн, Всеволод Гаккель, Олександр Ляпін, пізніше Олександр Титов, Петро Трощенков, Сергій Курьохін та інші. Офіційний архів «Аквариума» відносить перший історичний період колективу до 1972–1991 років.
Ранні записи створювалися в умовах, коли радянська звукозаписна індустрія фактично не надавала рок-музикантам нормального доступу до студій. До цього періоду належать «Искушение святого Аквариума», «Притчи графа Диффузора» і «С той стороны зеркального стекла». У 1978 році Гребенщиков разом із Майком Науменком, майбутнім лідером «Зоопарка», записав акустичний альбом «Все братья — сёстры». Офіційна дискографія відносить ці роботи до ранньої, ще до повноцінної студійної епохи історії БГ і «Аквариума».
Квартирники та ленінградський рок-андеграунд
У 1970-ті «Аквариум» існував поза офіційною концертною системою. Музиканти виступали на невеликих неформальних концертах, студентських заходах і знаменитих квартирниках. Таке камерне середовище сильно вплинуло на музику Гребенщикова: голос, акустична гітара й сам текст могли бути важливішими за потужність інструментального гурту, а пісні поширювалися серед слухачів за допомогою переписаних магнітофонних касет.
У 1977 році Гребенщиков також брав участь у створенні самвидавного музичного журналу «Рокси». Для ленінградської рок-спільноти такі видання були майже єдиною можливістю самостійно обговорювати нову музику та власну сцену поза офіційною пресою.
Тбілісі-80 і розрив зі звичайним життям
Переломною подією став виступ «Аквариума» на фестивалі «Весенние ритмы. Тбилиси-80». Незвична сценічна манера гурту викликала різку реакцію частини офіційного журі. Після повернення до Ленінграда Гребенщиков втратив роботу в НДІ та був виключений із комсомолу. Сам музикант пізніше згадував цей момент як несподіване звільнення від необхідності поєднувати музику з науковою кар’єрою.
Практично одночасно в житті «Аквариума» з’явився звукорежисер Андрій Тропілло. Можливість працювати в його студії при Будинку юного техніка радикально змінила становище гурту. За порівняно короткий період були записані «Синий альбом», «Треугольник», «Акустика» і «Электричество». Гребенщиков пізніше прямо пов’язував початок нового життя «Аквариума» саме з цим студійним циклом.
«Синий альбом» і власна мова «Аквариума»
«Синий альбом» 1981 року став першою великою студійною роботою класичного «Аквариума». У ньому вже чутно риси, які постійно змінюватимуться й повертатимуться надалі: вплив Bob Dylan, reggae, акустичної авторської пісні та рок-гурту, вільне ставлення до жанрових меж і незвична для радянської пісні поетика. Серед центральних композицій платівки — «Железнодорожная вода», «Электрический пёс», «Чай» і «Единственный дом».
Наступний «Треугольник» показав зовсім інший бік БГ — абсурдистський, театральний та ігровий. Уже рання студійна дискографія продемонструвала принцип, якого Гребенщиков дотримуватиметься десятиліттями: наступний альбом не зобов’язаний повторювати звук попереднього.
Після відкриття Ленінградського рок-клубу «Аквариум» став одним із його ключових учасників. Для гурту почався новий період: формально він усе ще залишався далеко від державної естрадної системи, але отримав відносно постійний майданчик, фестивалі й можливість існувати всередині ленінградської рок-сцени, що розвивалася.
«Табу» і Сергій Курьохін
Альбом «Табу» був записаний улітку 1982 року. Однією з найважливіших постатей цього періоду став композитор і піаніст Сергій Курьохін. Його авангардне мислення добре збіглося з прагненням Гребенщикова руйнувати звичну пісенну форму. Офіційна історія альбому прямо підкреслює роль Курьохіна в аранжуваннях і доборі частини музикантів.
Співпраця БГ і Курьохіна не обмежувалася «Аквариумом». Вони брали участь в окремих експериментальних записах, а пізніше випустили спільний матеріал «Безумные соловьи русского леса». Завдяки цьому зв’язку творчість Гребенщикова виявилася безпосередньо пов’язаною не лише з російським роком, а й із ленінградським музичним авангардом.
«Радио Африка» і «Рок-н-ролл мёртв»
Однією з вершин раннього періоду став альбом «Радио Африка», записаний у 1983 році. Це вже не просто рок-платівка: усередині неї стикаються reggae, new wave, арт-рок, електронні експерименти, саксофон, клавішні Курьохіна й майже радіоспектакль. Саме тут з’явилася «Рок-н-ролл мёртв» — одна з найвідоміших пісень БГ, назва якої перетворилася на самостійну культурну формулу. Офіційний архів підтверджує, що запис альбому тривав від кінця зими до липня 1983 року, а фінальне зведення було зроблене пізніше.
Водночас зміст «Рок-н-ролл мёртв» значно ширший за буквальне твердження про смерть жанру. Для Гребенщикова rock завжди був насамперед формою внутрішньої свободи, тому пісня радше говорить про небезпеку перетворення живого мистецтва на звичний набір жестів і правил. Такий конфлікт між справжнім рухом і його застиглою формою проходить через багато наступних робіт музиканта.
«День серебра» і «Дети Декабря»
На «Дне серебра» 1984 року музика «Аквариума» стала значно просторішою й серйознішою. Окрім звичних гітар і ритм-секції, у записі використовувалися віолончель, флейта, скрипка, труба й саксофон. До головних пісень належать «Сидя на красивом холме», «Иван Бодхидхарма», «Дело мастера Бо» і «Она не знает, что это сны».
Слідом з’явилися «Дети Декабря», записані у 1985 — на початку 1986 року. На цій платівці остаточно закріпилася здатність «Аквариума» існувати одночасно як рок-гурт, камерний ансамбль і вільне об’єднання музикантів. Тут знаходяться «212-85-06», «Она может двигать» та інші характерні пісні періоду.
«Город», «Асса» і вихід із підпілля
У 1986 році з’явився концертний альбом «Десять стрел», до якого увійшов студійний запис пісні «Город». Саме виконання «Аквариума» зробило її масово відомою. Після використання пісні у фільмі Сергія Соловйова «Асса» вона стала однією з найбільш упізнаваних музичних тем пізньорадянської епохи. Музика «Аквариума» також використовувалася в наступних фільмах Соловйова.
На той момент сама ситуація навколо радянського року швидко змінювалася. У 1986 році у США вийшла подвійна збірка Red Wave: 4 Underground Bands from the USSR, підготовлена Joanna Stingray. На платівці були представлені «Аквариум», «Кино», «Алиса» і «Странные игры». Це був один із перших великих випадків видання ленінградського андеграундного року у США й важливий крок до міжнародної відомості сцени.
Паралельно «Аквариум» дедалі частіше з’являвся на телебаченні та великих концертних майданчиках. Музика, яка лише кількома роками раніше існувала переважно на магнітофонних копіях, стала частиною масової культури.
«Равноденствие» і кінець першого «Аквариума»
«Равноденствие» стало останньою великою студійною роботою класичного складу «Аквариума» 1980-х. Сам Гребенщиков пізніше називав цей альбом «лебединою піснею» тодішнього гурту: музиканти накопичили надто різні інтереси й уже насилу вміщувалися в межах одного колективу.
До альбому увійшла «Аделаида», а практично одночасно з цією епохою пов’язана й записана у 1988 році «Поезд в огне». Остання стала однією з найвідоміших суспільно забарвлених пісень Гребенщикова й пізніше була включена самим автором першою композицією до збірки Greatest Hits.
Radio Silence і спроба вийти на світовий ринок
Наприкінці 1980-х Борис Гребенщиков отримав можливість записати повноцінний міжнародний альбом. Radio Silence створювався у США, Великій Британії та Канаді й вийшов у червні 1989 року на CBS/Columbia. Продюсером став David A. Stewart з Eurythmics; у записі брали участь Annie Lennox, Michael Kamen, Ray Cooper та інші західні музиканти, а також окремі учасники «Аквариума».
Це був свідомо інший проєкт, а не англомовна копія «Аквариума». Сам Гребенщиков згодом писав, що робота над Radio Silence зруйнувала звичне уявлення гурту про власне місце у світі й зіткнула його з реальністю міжнародної музичної індустрії. Попри великі очікування, альбом не перетворив БГ на західну поп-зірку, однак дав йому унікальний для радянського рок-музиканта досвід роботи в глобальній студійній системі.
«Русский альбом»
Після завершення першого періоду «Аквариума» Гребенщиков зібрав БГ-Бэнд. Головним результатом цього етапу став «Русский альбом», випущений 24 листопада 1992 року. Він різко відрізнявся і від «Аквариума» 1980-х, і від західного Radio Silence. У центрі опинилися акустичні інструменти, російський фольклорний і духовний образний ряд, відчуття давнини, тривоги та історичного перелому.
«Никита Рязанский», «Бурлак», «Волки и вороны» належать до ключових творів цього періоду. Якщо раніше БГ переважно перекладав мову західного rock на російський культурний ґрунт, то тут сама російська музична та поетична традиція стала вихідним матеріалом. Саме тому «Русский альбом» посідає особливе місце навіть усередині надзвичайно різноманітної дискографії Гребенщикова.
Новий «Аквариум» 1990-х
У 1993 році назва «Аквариум» повернулася, але склад і музична логіка вже були іншими. Протягом десятиліття з’явилися «Любимые песни Рамзеса IV», «Кострома Mon Amour», «Навигатор», «Снежный лев», «Гиперборея» і «Лилит». Офіційна дискографія показує, наскільки швидко в цей період змінювалося звучання проєкту.
«Кострома Mon Amour» і «Навигатор» остаточно закріпили нову форму гурту, в якій rock сусідив із folk, східними інтонаціями та камерними інструментами. Пісні «Не пей вина, Гертруда» і «Гарсон № 2» стали одними з найбільш упізнаваних творів БГ середини 1990-х.
Альбом «Лилит», випущений 1 грудня 1997 року, став ще одним міжнародним проєктом Гребенщикова. Його музичне середовище поєднувало російськомовні пісні з американською roots-rock традицією.
Від «Ψ» до «Песен Рыбака»
На межі століть «Аквариум» продовжив постійно змінювати форму. «Ψ» став однією з найбільш експериментальних робіт періоду, а «Сестра Хаос» 2002 року повернула гурту щільнішу й сучаснішу ритміку. У 2003 році вийшли «Песни Рыбака», записані, зокрема, зі зверненням до індійського музичного середовища. AllMusic відзначає джазові та світові впливи цього альбому, які добре відображають дедалі міжнародніший характер музики БГ.
Далі з’явилися ZOOM ZOOM ZOOM у 2005 році, «Беспечный русский бродяга» у 2006-му, «Лошадь Белая» у 2008-му, «Пушкинская, 10» у 2009-му і «Архангельск» у 2011 році. Замість руху до єдиного пізнього стилю каталог продовжував розширюватися — від reggae і folk до кельтських інструментів, електронної обробки та камерних аранжувань. Офіційний каталог фіксує всі ці платівки як послідовні етапи історії БГ і «Аквариума».
«Аэростат»
Окремим напрямом діяльності Гребенщикова стала авторська програма «Аэростат», яка почала виходити у травні 2005 року. Майже два десятиліття вона була важливою частиною його публічного образу: замість просування власної музики БГ розповідав про записи, які вважав значущими, — від rock 1960-х і reggae до folk, класики, авангарду та музики різних народів світу. З травня 2005-го до травня 2022 року програма звучала на «Радио России» і радіо «Культура», після чого продовжила виходити в інтернеті. У 2026 році «Аэростат» залишається щотижневою програмою.
«Аэростат» важливий для розуміння самого Гребенщикова: його власна музика завжди формувалася з величезної кількості джерел, і радіопрограма фактично показує культурну бібліотеку автора — від The Beatles і Bob Dylan до індійської класики, ірландської традиційної музики та маловідомих сучасних виконавців.
«Аквариум +», «Соль» і «Время N»
У 2013 році вийшов альбом «Аквариум +», продюсером якого став Mitchell Froom. У проєкті брали участь музиканти різних поколінь «Аквариума» та зарубіжні виконавці.
Наступний альбом, «Соль», з’явився 1 листопада 2014 року. Він записувався в Лос-Анджелесі, Лондоні та Санкт-Петербурзі, а серед запрошених музикантів були Richard Thompson, Ian Anderson, Andrew Bird та інші. До альбому увійшли «Праздник урожая во Дворце труда», «Пришёл пить воду», «Губернатор» і «Любовь во время войны».
У 2018 році вийшов «Время N». Платівка записувалася одразу в кількох країнах і знову показала характерну для пізнього БГ міжнародну систему роботи: основа пісень належить одному автору, але звукове середовище створюють музиканти з різних культурних традицій.
«Знак Огня» і «Тор»
У червні 2020 року з’явився «Знак Огня». Альбом поєднав reggae, folk, етнічні інструменти, оркестрові фрагменти та сучасну студійну обробку. У записі брали участь, серед інших, легендарна ямайська ритм-секція Sly & Robbie, британські та російські музиканти.
31 грудня того ж року вийшов «Тор». Серед учасників запису були Steve Gadd, Brian Finnegan, Олександр Титов, Андрій Суротдінов та інші музиканти. Альбом знову підтвердив принцип пізнього «Аквариума»: постійного складу інструментів або одного жанру для БГ фактично не існує.
БГ+ і музика після 2022 року
З 24 лютого 2022 року офіційний сайт позначає чинний концертний колектив як БГ+. До його складу поряд із Гребенщиковим входять або входили в актуальний період Олександр Титов, Brian Finnegan, Liam Bradley, Костянтин Туманов, Андрій Суротдінов і Гліб Гребенщиков. Водночас історичний каталог «Аквариума» продовжує існувати як єдина музична спадщина проєкту.
У вересні 2022 року з’явився великий альбом «Дом Всех Святых». Для запису знову була зібрана міжнародна команда: поряд з основним складом брали участь Sly & Robbie, Krishna Das, Sheema Mukherjee, Eliza Carthy та інші виконавці, а також оркестр і хор.
У 2023 році вийшли мініальбом «БОГРУКИНОГ» і духовно орієнтований проєкт Songs of Clear Light, записаний із Krishna Das, індійськими музикантами та міжнародним хором. У травні 2024 року вийшов мініальбом «Новый Шёлковый Путь».
«Странные Новости с Далёкой Звезды»
Новий великий альбом «Странные Новости с Далёкой Звезды» з’явився на Bandcamp 15 січня 2026 року, а на інших цифрових платформах — 18 лютого. У записі брали участь Олександр Титов, Костянтин Туманов, Brian Finnegan, Liam Bradley, Андрій Суротдінов, Гліб Гребенщиков і численні запрошені музиканти; продюсерами виступили БГ і Chris Kimsey.
Альбом продовжує пізню лінію Гребенщикова, де rock існує лише як одна складова значно ширшої музичної мови. Тут використовуються духові, струнні, церковний орган, banjo, uilleann pipes та інші інструменти, а звичні для БГ філософські й абсурдистські образи сусідять із прямою реакцією на сучасність. Сам факт появи такої масштабної роботи більш ніж через пів століття після створення «Аквариума» підкреслює незвичайну тривалість його авторської кар’єри.
Музичний стиль Бориса Гребенщикова
Визначити музику Гребенщикова одним жанром практично неможливо. У різні роки основою могли ставати rock, folk rock, reggae, new wave, blues, арт-рок, електронна музика, російський романс, кельтський folk або індійська традиція. Водночас упізнаваність зберігається завдяки авторському письму, голосу БГ і специфічній драматургії пісень.
Одним із найстійкіших впливів залишається Bob Dylan — передусім ідея автора-виконавця, для якого текст є рівноправною частиною композиції. Але вже до 1980-х Гребенщиков сформував власну систему, до якої увійшли дзен-буддійські образи, християнська символіка, індуїстська філософія, російська література, міський фольклор і абсурд. Історичний коментар до «Синего альбома» прямо відзначає поєднання диланівського впливу, reggae та інтересу до дзену.
Окрема риса БГ — здатність запозичувати не конкретний зовнішній стиль, а принцип іншої музичної культури. Reggae в «Аквариума» не перетворюється на імітацію Ямайки, ірландські інструменти не роблять гурт традиційним кельтським ансамблем, а елементи російської пісні на «Русском альбоме» не зводяться до фольклорної реконструкції. Гребенщиков використовує ці мови як частини власної системи.
Поезія та тексти пісень
Тексти Бориса Гребенщикова стали однією з головних основ його впливу. Для них характерна відсутність єдиного обов’язкового тлумачення. В одній пісні можуть одночасно існувати побутова деталь, релігійний символ, літературна цитата й навмисно абсурдна фраза. Тому багато рядків продовжують існувати поза первісним музичним контекстом.
Водночас його поезія помітно змінювалася. Ранній БГ часто використовував сюрреалістичну міську мову та іронію; у середині 1980-х тексти стали більш метафізичними; «Русский альбом» наблизився до інтонації духовного вірша й фольклору; пізні роботи вільно поєднують сучасну лексику, сакральні образи та сатиру.
Гребенщиков неодноразово підкреслював, що не прагне заздалегідь пояснювати остаточний зміст власних пісень. Для нього важливіше, щоб текст продовжував відкриватися слухачеві в різних ситуаціях. Ця багатозначність стала однією з ознак усієї школи російської рок-поезії, яка сформувалася у 1980-ті.
Гребенщиков та інші музиканти
Історія БГ тісно переплетена з розвитком усієї ленінградської рок-сцени. Окрім співпраці з Майком Науменком і Сергієм Курьохіним, він брав участь у становленні молодого «Кино» і у 1982 році допомагав Віктору Цою під час запису першого альбому гурту «45».
У наступні десятиліття коло співпраці стало міжнародним. Серед музикантів, із якими перетиналися студійні проєкти БГ, — David A. Stewart, Annie Lennox, учасники The Band, Ian Anderson, Richard Thompson, Sly & Robbie, Brian Finnegan, Krishna Das і безліч виконавців традиційної музики різних країн. Офіційна дискографія показує, що такі зв’язки є не окремими винятками, а постійним принципом його роботи.
Значення Бориса Гребенщикова
Роль Гребенщикова в російській музиці визначається не лише віком «Аквариума» чи кількістю відомих пісень. Він належав до покоління, якому фактично довелося створювати російськомовну рок-культуру без розвиненої незалежної музичної індустрії, легальних клубів і вільного доступу до студій. Саме тому історія «Аквариума» водночас є історією переходу російського року від квартирників і магнітофонних касет до професійних альбомів та міжнародної сцени. AllMusic характеризує біографію Гребенщикова й «Аквариума» як історію самого російського рок-н-ролу в мініатюрі.
Не менш важливою є творча довговічність БГ. Він не залишився автором одного історичного періоду: після класичних альбомів 1980-х з’явилися «Русский альбом», нова версія «Аквариума» 1990-х, міжнародні проєкти, «Соль», «Время N», пізні записи «Аквариума» і БГ+. Кожен із цих етапів має власне звучання й власну аудиторію.
Основні альбоми «Аквариума» і Бориса Гребенщикова
Дискографія БГ надзвичайно складна: частина записів виходила як «Аквариум», частина під ім’ям Бориса Гребенщикова, БГ-Бэнда або БГ+, існують спільні проєкти, ранні магнітні альбоми, антології та концертні записи. Офіційний каталог об’єднує їх у спільну історію творчості.
- «Искушение святого Аквариума» — 1973;
- «Притчи графа Диффузора» — 1974;
- «С той стороны зеркального стекла» — 1976;
- «Все братья — сёстры» — 1978, Борис Гребенщиков і Майк Науменко;
- «Синий альбом» — 1981;
- «Треугольник» — 1981;
- «Электричество» — 1981;
- «Акустика» — 1982;
- «Табу» — 1982;
- «Радио Африка» — 1983;
- «День серебра» — 1984;
- «Дети Декабря» — 1985/1986;
- «Десять стрел» — 1986;
- «Равноденствие» — 1987;
- Radio Silence — 1989, сольний англомовний альбом;
- «Русский альбом» — 1992;
- «Любимые песни Рамзеса IV» — 1993;
- «Кострома Mon Amour» — 1994;
- «Навигатор» — 1995;
- «Снежный лев» — 1996;
- «Лилит» — 1997;
- «Ψ» — 1999;
- «Сестра Хаос» — 2002;
- «Песни Рыбака» — 2003;
- ZOOM ZOOM ZOOM — 2005;
- «Беспечный русский бродяга» — 2006;
- «Лошадь Белая» — 2008;
- «Пушкинская, 10» — 2009;
- «Архангельск» — 2011;
- «Аквариум +» — 2013;
- «Соль» — 2014;
- «Время N» — 2018;
- «Знак Огня» — 2020;
- «Тор» — 2020;
- «Дом Всех Святых» — 2022;
- «БОГРУКИНОГ» — 2023, мініальбом БГ+;
- Songs of Clear Light — 2023;
- «Новый Шёлковый Путь» — 2024, мініальбом БГ+;
- «Странные Новости с Далёкой Звезды» — 2026.
Борис Гребенщиков залишається рідкісним прикладом автора, чия творча біографія охоплює понад пів століття й при цьому не зводиться до виконання класичного репертуару. Від перших магнітофонних записів «Аквариума» до сучасної роботи БГ+ він послідовно змінював склади, способи запису й музичні мови, зберігаючи впізнаваним головне — власне ставлення до пісні як до простору, де rock може вільно зустрічатися з літературою, фольклором, релігією, світовою музичною традицією та особистим досвідом.
