DOROFEEVA
Coldplay — британський рок-гурт, що сформувався в Лондоні наприкінці 1990-х років. До його складу входять Chris Martin — вокал, фортепіано та гітара, Jonny Buckland — гітара, Guy Berryman — бас-гітара і Will Champion — ударні та бек-вокал. Особливе місце в історії колективу посідає багаторічний соратник і креативний директор Phil Harvey, якого самі музиканти називають п’ятим учасником Coldplay.
Почавши з камерного альтернативного року, побудованого на меланхолійному вокалі, гітарних партіях і фортепіано, Coldplay поступово перетворилися на один із найбільших концертних гуртів світу. За роки кар’єри їхня музика пройшла через пост-бритпоп, альтернативний рок, електронну поп-музику, ембієнт, танцювальні напрями та стадіонний поп-рок. Водночас основа звучання залишилася впізнаваною: мелодії Chris Martin, виразна гітара Jonny Buckland і колективна робота над піснями.
До найвідоміших композицій Coldplay належать Yellow, Trouble, Clocks, The Scientist, In My Place, Fix You, Speed of Sound, Viva la Vida, Paradise, A Sky Full of Stars, Adventure of a Lifetime, Hymn for the Weekend, Something Just Like This, Higher Power, My Universe і feelslikeimfallinginlove.
University College London і поява гурту
Історія Coldplay почалася в University College London, куди майбутні учасники вступили в середині 1990-х. Chris Martin і Jonny Buckland познайомилися під час навчання й швидко виявили спільний інтерес до музики. Martin писав пісні та шукав музикантів, а Buckland став його першим постійним партнером у майбутньому гурті.
Невдовзі до них приєднався Guy Berryman. Він навчався на інженерному напрямі, пізніше перейшов на архітектуру, однак дедалі більше часу присвячував музиці. Останнім із чотирьох основних учасників став Will Champion, який вивчав антропологію. До Coldplay він грав на кількох інструментах, але не був барабанщиком. Коли гурту знадобилася людина за ударною установкою, Champion узяв цю роль на себе й згодом став одним із ключових учасників колективу.
Спочатку музиканти використовували інші назви. Однією з них була Starfish. Саме під цим ім’ям 16 січня 1998 року Chris Martin, Jonny Buckland, Guy Berryman і Will Champion зіграли свій перший концерт у лондонському пабі The Laurel Tree.
Пізніше за колективом закріпилася назва Coldplay, під якою й пройшла вся його подальша історія.
Safety EP і перші записи
У травні 1998 року гурт самостійно випустив дебютний мініальбом Safety EP. Було виготовлено лише близько п’ятисот примірників, значна частина яких розійшлася серед знайомих, представників музичної індустрії та радіостанцій.
На цьому релізі ще не було відточеного звучання майбутнього Parachutes, однак уже проявилися основні риси ранніх Coldplay: емоційний вокал Martin, атмосферна гітара Buckland і прагнення будувати композиції насамперед навколо мелодії, а не інструментальної віртуозності.
Велику роль у становленні гурту відіграв друг Chris Martin Phil Harvey. Він допомагав оплачувати перші записи, займався організаційними питаннями й фактично став першим менеджером колективу. Пізніше коло його обов’язків змінилося, однак Harvey зберіг безпосередню участь у творчих і художніх рішеннях Coldplay.
Наступним кроком став сингл Brothers & Sisters, а в 1999 році гурт підписав контракт із Parlophone і випустив The Blue Room EP. На той момент Coldplay уже привертали помітну увагу британської музичної преси та звукозаписної індустрії.
Parachutes і прорив із Yellow
Дебютний студійний альбом Parachutes вийшов 10 липня 2000 року. Продюсером більшої частини матеріалу став Ken Nelson.
У ранній музиці Coldplay ще майже не було масштабного стадіонного звучання, з яким гурт почнуть пов’язувати пізніше. Пісні будувалися навколо акустичних та електричних гітар, фортепіано, стриманої ритм-секції й високого емоційного вокалу Chris Martin.
До платівки увійшли Don't Panic, Shiver, Spies, Sparks, Trouble, Everything's Not Lost і пісня, що змінила кар’єру гурту, — Yellow.
Yellow
Yellow стала першим великим міжнародним успіхом Coldplay. Проста гітарна послідовність, виразна партія Jonny Buckland і майже беззахисна вокальна манера Martin помітно вирізнялися на тлі жорсткішої альтернативної музики межі тисячоліть.
У Великій Британії сингл досяг четвертого місця. Для гурту, який лише двома роками раніше самостійно поширював кілька сотень примірників свого першого мініальбому, це був перехід на зовсім інший рівень популярності.
Parachutes очолив британський альбомний чарт і приніс Coldplay першу Grammy в категорії «Найкращий альбом альтернативної музики».
Після успіху дебютної платівки за Coldplay закріпилася репутація мелодійного британського альтернативного рок-гурту, однак уже наступний альбом помітно розширив його музичні межі.
A Rush of Blood to the Head
У серпні 2002 року вийшов другий альбом A Rush of Blood to the Head, який став однією з центральних робіт у дискографії Coldplay.
Якщо Parachutes значною мірою тримався на м’якості й атмосфері, то нова платівка отримала значно виразнішу динаміку. Фортепіано стало відігравати таку саму важливу роль, як гітара, ритм-секція зазвучала потужніше, а композиції набули більшого розмаху.
Альбом відкривався Politik, після чого йшли In My Place, God Put a Smile upon Your Face, The Scientist, Clocks та інші пісні.
The Scientist
The Scientist стала одним із найвпізнаваніших прикладів фортепіанної балади Coldplay. На відміну від багатьох наступних стадіонних композицій гурту, її аранжування навмисно стримане: основне емоційне навантаження несуть голос Martin і повторювана послідовність акордів.
Додаткову популярність пісні приніс кліп із сюжетом, що розгортається у зворотному напрямку. Для зйомок Martin довелося вивчити текст пісні задом наперед.
Clocks
Clocks побудована навколо одного з найвпізнаваніших фортепіанних рисунків Coldplay. Замість звичної структури гітарного рок-синглу музика розвивається навколо безперервно повторюваної клавішної партії та поступового посилення динаміки.
У 2004 році Clocks отримала Grammy в категорії «Запис року», ставши одним із головних міжнародних успіхів раннього періоду Coldplay.
Сам альбом також отримав Grammy як найкращий альбом альтернативної музики й остаточно закріпив гурт серед найпомітніших британських колективів початку XXI століття.
X&Y і перетворення на стадіонний гурт
Третій альбом X&Y вийшов у 2005 році. Його створення виявилося складнішим за попередні студійні сесії: гурт довго шукав відповідне звучання й неодноразово переробляв матеріал.
У результаті платівка зазвучала помітно щільніше й масштабніше. Якщо перші дві роботи Coldplay залишали багато вільного простору між інструментами, то X&Y спирався на багатошарові гітари, синтезатори, потужну ритм-секцію та тривалі кульмінації.
Головними піснями альбому стали Speed of Sound, Fix You, Talk, The Hardest Part і заголовна X&Y.
Fix You
Fix You поступово перетворилася на одну з головних концертних композицій Coldplay. Пісня починається майже без ритм-секції, з органа й голосу Martin, а потім розкривається в потужному фіналі з гітарою, ударними та хоровим співом.
Цей прийом пізніше неодноразово з’являвся в музиці гурту: камерний початок поступово нарощує напругу й перетворюється на кульмінацію, розраховану на участь багатотисячної аудиторії.
Viva la Vida і співпраця з Brian Eno
Після X&Y музиканти вирішили помітно змінити звичний підхід до запису. Для роботи над наступним альбомом вони запросили Brian Eno, відомого як експериментами в електронній музиці, так і співпрацею з великими рок-гуртами.
Альбом Viva la Vida or Death and All His Friends вийшов у 2008 році. Разом з Eno над матеріалом працювали Markus Dravs і багаторічний соратник Coldplay Rik Simpson.
Платівка стала одним із найпомітніших стилістичних поворотів в історії колективу. Поряд зі звичними гітарами та фортепіано з’явилися струнні, дзвони, оркестрова перкусія, електронні шари, незвичні гітарні тембри й композиції з нестандартною побудовою.
Violet Hill розкрила важчий бік Coldplay, 42 складалася з кількох помітно різних частин, а Life in Technicolor була майже інструментальною композицією.
Viva la Vida
Головною піснею цього періоду стала Viva la Vida. Замість звичної рок-гітари її основу становить повторювана струнна партія, а розповідь ведеться від імені правителя, який утратив владу.
Композиція стала першим синглом Coldplay, що посів перше місце британського чарту, і водночас очолила американський Billboard Hot 100.
На церемонії Grammy 2009 року Viva la Vida отримала кілька нагород, зокрема «Пісню року», а альбом був визнаний найкращим рок-альбомом.
Viva la Vida or Death and All His Friends помітно розширив звучання Coldplay і водночас зберіг за гуртом величезну міжнародну аудиторію.
Mylo Xyloto: колір, електроніка і Paradise
У 2011 році Coldplay випустили Mylo Xyloto. Співпраця з Brian Eno продовжилася, але цього разу гурт зробив помітний крок у бік яскравої електронної поп-музики.
Альбом був задуманий як історія, що розгортається у вигаданому антиутопічному світі. Його оформлення будувалося на графіті, неонових кольорах і навмисно насиченій палітрі.
Музика відповідала цьому настрою. У Every Teardrop Is a Waterfall електронна петля поєднувалася з живими інструментами, Charlie Brown перетворювалася на масштабний концертний гімн, а в записі Princess of China взяла участь Rihanna.
Paradise
Paradise стала головним міжнародним хітом альбому й другим синглом Coldplay, що піднявся на вершину британського чарту.
Пісня добре відображає масштаб, якого гурт досяг на той момент: оркестровий вступ змінюється електронним ритмом, а приспів побудований так, щоб його могла підхопити багатотисячна аудиторія.
До цього часу межі альтернативного року для Coldplay стали надто тісними. Гурт дедалі вільніше поєднував рок, поп-музику та електронну танцювальну музику.
Ghost Stories і A Sky Full of Stars
Наступний альбом Ghost Stories з’явився у 2014 році й різко відрізнявся за настроєм від попередньої роботи.
Після барвистого Mylo Xyloto гурт звернувся до стриманої електроніки, мінімалістичних ритмів і більш особистих текстів. Основними композиціями стали Magic, Midnight, True Love, Ink і Oceans.
Більша частина альбому звучить значно спокійніше за попередні роботи Coldplay, однак саме тут з’явилася одна з найпотужніших фестивальних композицій гурту.
A Sky Full of Stars і Avicii
A Sky Full of Stars була створена за участю шведського продюсера Avicii. Його підхід до електронної танцювальної музики допоміг поєднати звичний для Coldplay фортепіанний початок із танцювальною ритмікою та потужною кульмінацією.
У цій композиції електроніка вже не служила лише фоном або додатковою прикрасою аранжування, а стала одним із її основних елементів.
У наступних роботах Coldplay ще активніше поєднували живе виконання з програмованою електронікою.
A Head Full of Dreams
Якщо Ghost Stories був стриманим і задумливим альбомом, то A Head Full of Dreams, що вийшов у 2015 році, став майже його повною протилежністю.
Coldplay зробили ставку на яскраві поп-мелодії, фанкові гітарні партії, танцювальні ритми та композиції, розраховані на великі концертні майданчики.
Adventure of a Lifetime будувалася навколо однієї з найритмічніших гітарних партій Jonny Buckland, Hymn for the Weekend містила вокал Beyoncé, Everglow повертала гурт до фортепіанної балади, а Up&Up завершувала альбом масштабною багатошаровою композицією.
A Head Full of Dreams Tour і концерти Coldplay
Тур на підтримку альбому остаточно закріпив Coldplay серед найбільших стадіонних гуртів світу.
До цього часу концерти стали важливою частиною художнього образу колективу. Синхронізовані світні браслети, конфеті, лазери, величезні екрани й додаткові сцени перетворювали глядачів на безпосередню частину шоу.
Замість звичної схеми, за якої публіка лише спостерігає за тим, що відбувається на сцені, Coldplay використовували практично весь простір стадіону. Пісні на кшталт Fix You, Paradise, Viva la Vida і A Sky Full of Stars на таких концертах перетворювалися на спільне виконання гурту й десятків тисяч слухачів.
Something Just Like This
У 2017 році Coldplay випустили спільну з The Chainsmokers композицію Something Just Like This.
Вона продовжила електронний напрям A Sky Full of Stars, ще сильніше наблизивши звучання гурту до сучасної поп-музики та електронної танцювальної сцени. Місце звичної гітарної кульмінації зайняв потужний синтезаторний фрагмент, тоді як упізнавана мелодична манера Martin зберегла зв’язок пісні з рештою дискографії Coldplay.
Something Just Like This стала однією з найпопулярніших пісень Coldplay на цифрових платформах і ще раз підтвердила, що гурт здатний органічно працювати із сучасним поп-звучанням, зберігаючи власний почерк.
Everyday Life: повернення до експериментів
Після кількох років яскравого стадіонного поп-звучання Coldplay знову змінили напрям. У 2019 році вийшов подвійний альбом Everyday Life, розділений на дві частини — Sunrise і Sunset.
Платівка стала однією з найрізноманітніших у дискографії гурту. У ній з’явилися госпел, фолк, блюз, оркестрова музика, африканські та близькосхідні мотиви, експериментальна поп-музика й майже необроблені акустичні фрагменти.
Серед центральних композицій — Arabesque, Orphans, Trouble in Town, Daddy, Champion of the World і заголовна Everyday Life.
На відміну від попереднього альбому, Coldplay не стали супроводжувати цю роботу традиційним світовим стадіонним туром. Однією з причин було бажання переглянути підхід до організації великих гастролей і зменшити їхній вплив на довкілля.
Everyday Life нагадав, що навіть після переходу до числа найбільших поп-рок-гуртів світу Coldplay не відмовилися від експериментів і готові випускати музику, не розраховану виключно на великий радіохіт.
Music of the Spheres
Дев’ятий студійний альбом Music of the Spheres вийшов у 2021 році. Продюсером став Max Martin, один із найуспішніших авторів і продюсерів сучасної поп-музики.
Coldplay знову звернулися до концептуального альбому. В основі платівки лежить вигадана система планет, кожна з яких отримала власне музичне й художнє оформлення.
Головними піснями стали Higher Power, Coloratura, People of the Pride і My Universe.
My Universe з BTS
My Universe, записана з південнокорейським гуртом BTS, стала однією з найпомітніших міжнародних спільних робіт Coldplay.
У композиції поєдналися англійська та корейська мови, живі інструменти Coldplay і синтезаторне поп-аранжування Max Martin.
Пісня дебютувала на першому місці американського Billboard Hot 100, ще раз продемонструвавши масштаб міжнародної аудиторії Coldplay далеко за межами традиційної рок-сцени.
Music of the Spheres World Tour
У березні 2022 року розпочався Music of the Spheres World Tour, який став найбільшим концертним проєктом в історії Coldplay.
До його підготовки гурт підійшов інакше, ніж до попередніх гастролей. Після відмови від повноцінного туру на підтримку Everyday Life музиканти розробили програму скорочення прямих викидів CO2, пов’язаних із проведенням концертів, перевезенням обладнання та пересуванням команди.
У концертній інфраструктурі використовувалися акумуляторні системи, сонячні панелі, кінетичні танцполи та спеціальні велосипеди, за допомогою яких глядачі могли виробляти частину необхідної енергії. Світні браслети були пристосовані для повернення й багаторазового використання.
За даними, опублікованими гуртом після перших двох років гастролей і незалежно перевіреними MIT Environmental Solutions Initiative, прямі викиди CO2e у розрахунку на одне шоу виявилися приблизно на 59% нижчими, ніж під час попереднього стадіонного туру 2016–2017 років.
При цьому масштаб концертів лише зріс. Music of the Spheres World Tour став найвідвідуванішим музичним туром в історії: до завершення етапу 2025 року було продано близько 13,2 мільйона квитків.
Шлях від першого концерту в невеликому лондонському пабі до багаторічних гастролей із багатомільйонною аудиторією наочно показує, наскільки змінився масштаб Coldplay за роки існування гурту.
Moon Music
4 жовтня 2024 року Coldplay випустили десятий студійний альбом Moon Music. Продюсером знову став Max Martin.
Платівка продовжила космічну концепцію Music of the Spheres, але в її текстах і загальному настрої на перший план вийшли любов, надія, прийняття та прагнення зберегти внутрішню стійкість.
Першим синглом стала feelslikeimfallinginlove. Пісня розвивається в добре впізнаваній для Coldplay манері: спокійний початок поступово переростає в широкий багатоголосий фінал.
У WE PRAY разом із гуртом звучать Little Simz, Burna Boy, Elyanna і TINI. Композиція поєднує поп-рокову основу Coldplay з репом і різними вокальними традиціями.
GOOD FEELiNGS з Ayra Starr тяжіє до танцювальної музики й фанк-попу, тоді як ALL MY LOVE повертає гурт до більш традиційної фортепіанної пісенної форми.
Альбом завершується ONE WORLD, у записі якої використані голоси шанувальників Coldplay із різних країн. Ідея участі аудиторії, що давно стала важливою частиною концертів гурту, таким чином перейшла й у студійну роботу.
Moon Music став десятим поспіль студійним альбомом Coldplay, що посів перше місце британського альбомного чарту. Таким чином, кожна студійна платівка гурту, починаючи з Parachutes, піднімалася на вершину національного рейтингу.
Роль кожного учасника Coldplay
Хоча Chris Martin залишається вокалістом і найвпізнаванішим учасником Coldplay, музична основа гурту протягом усієї його історії будується навколо чотирьох постійних музикантів.
Chris Martin
Chris Martin відповідає за основний вокал, фортепіано, значну частину гітарних партій і початкові ідеї багатьох пісень. Його мелодична манера залишається одним із найвпізнаваніших елементів музики Coldplay.
Для Martin характерні відносно прості послідовності акордів і мелодії, що розкриваються завдяки повторенню та поступовій зміні динаміки. Тому багато пісень Coldplay не відзначаються технічною складністю, але особливо переконливо звучать перед величезною аудиторією.
Jonny Buckland
Jonny Buckland сформував характерне гітарне звучання гурту. Він рідко будує партії навколо традиційних рок-соло. Натомість Buckland використовує ефект затримки, реверберацію, повторювані ноти, високі регістри та короткі мелодичні фрази.
Гітара в Yellow, In My Place, Fix You, Strawberry Swing, Hurts Like Heaven і Adventure of a Lifetime виконує зовсім різні завдання, але майже завжди залишається частиною загальної композиції, не намагаючись перетягнути увагу з вокалу.
Guy Berryman
Guy Berryman відповідає за бас-гітару й значною мірою визначає ритмічну стійкість Coldplay. Його партії часто навмисно лаконічні, але в більш ритмічних піснях — наприклад, Adventure of a Lifetime — бас може ставати одним із центральних елементів аранжування.
Will Champion
Will Champion — барабанщик, мультиінструменталіст і один з основних бек-вокалістів гурту. Особливо добре його роль чутно на концертах, де ударні допомагають перетворювати спочатку камерні композиції на потужні стадіонні номери.
Champion також грає на гітарі та фортепіано й виконує вокальні партії, що добре відповідає колективному характеру роботи Coldplay.
Phil Harvey
Phil Harvey не виступає з гуртом як постійний сценічний музикант, однак посідає особливе місце в його внутрішній структурі. Він був першим менеджером Coldplay, допомагав фінансувати найперші записи, а пізніше зосередився на творчому керівництві.
Самі Coldplay офіційно називають Harvey своїм п’ятим учасником. Він бере участь в обговоренні музики, оформлення, концертів та інших творчих рішень, залишаючись одним із найближчих радників гурту.
Як змінювалося звучання Coldplay
За роки кар’єри Coldplay неодноразово змінювали звучання, тому визначення гурту виключно як альтернативного рок-колективу підходить насамперед для його раннього періоду.
Parachutes спирався на стриману гітарну меланхолію та пост-бритпоп. A Rush of Blood to the Head додав помітнішу роль фортепіано й посилив динаміку. На X&Y остаточно сформувався масштабний стадіонний звук.
Viva la Vida розширив палітру завдяки оркестровим, електронним та експериментальним елементам. Mylo Xyloto наблизив гурт до електронної поп-музики, а Ghost Stories, навпаки, зробив аранжування стриманішими й мінімалістичнішими.
A Head Full of Dreams посилив танцювальну й фанкову складові, Everyday Life знову вивів на перший план експерименти та акустичні інструменти, а Music of the Spheres і Moon Music поєднали звичний рок-гурт із сучасним міжнародним поп-звучанням.
Попри всі зміни, незмінним залишається один принцип: у центрі музики Coldplay перебуває сама пісня. Електроніка, незвичні інструменти й складне концертне оформлення доповнюють мелодію, але не підмінюють її.
Тексти та основні теми
Тексти Coldplay рідко будуються навколо складних сюжетів. Chris Martin частіше звертається до універсальних людських станів: надії, втрати, любові, жалю, самотності, прагнення до змін і потреби в близькості.
Саме простота робить ці пісні водночас зрозумілими й відкритими для різних тлумачень. Слухачі з різних країн можуть пов’язувати ті самі рядки з власними подіями та переживаннями.
The Scientist розповідає про неможливість виправити стосунки лише розумом, Fix You звучить як обіцянка підтримки, Viva la Vida звертається до теми падіння й утрати влади, а пізніші роботи на кшталт Higher Power і ALL MY LOVE знову повертаються до любові як однієї з головних тем творчості Coldplay.
Grammy і комерційний успіх
Coldplay отримали сім премій Grammy. Серед найзначніших нагород — перемоги Parachutes і A Rush of Blood to the Head у категорії «Найкращий альбом альтернативної музики», «Запис року» за Clocks і «Пісня року» за Viva la Vida.
Особливе місце посідає статистика гурту на батьківщині: усі десять студійних альбомів Coldplay посідали перше місце британського альбомного чарту.
В основному британському чарті синглів гурт двічі досягав першої позиції — з Viva la Vida і Paradise. При цьому багато інших пісень Coldplay входили до першої десятки й зберігали популярність значно довше за початковий період релізу.
Студійна дискографія Coldplay
- 2000 — Parachutes
- 2002 — A Rush of Blood to the Head
- 2005 — X&Y
- 2008 — Viva la Vida or Death and All His Friends
- 2011 — Mylo Xyloto
- 2014 — Ghost Stories
- 2015 — A Head Full of Dreams
- 2019 — Everyday Life
- 2021 — Music of the Spheres
- 2024 — Moon Music
Вибрані ключові пісні
- Yellow — 2000
- Trouble — 2000
- In My Place — 2002
- The Scientist — 2002
- Clocks — 2002
- Speed of Sound — 2005
- Fix You — 2005
- Talk — 2005
- Violet Hill — 2008
- Viva la Vida — 2008
- Every Teardrop Is a Waterfall — 2011
- Paradise — 2011
- Princess of China — з Rihanna, 2011
- Magic — 2014
- A Sky Full of Stars — 2014
- Adventure of a Lifetime — 2015
- Hymn for the Weekend — 2015
- Up&Up — 2016
- Something Just Like This — з The Chainsmokers, 2017
- Orphans — 2019
- Higher Power — 2021
- My Universe — з BTS, 2021
- feelslikeimfallinginlove — 2024
- WE PRAY — 2024
- ALL MY LOVE — 2024
Значення Coldplay
Історія Coldplay вирізняється тривалістю й стабільністю складу. Чотири музиканти, які познайомилися під час навчання в Лондоні, пройшли шлях від самостійно випущеного мініальбому й концертів у пабах до найбільших стадіонів світу, практично не змінюючи основного складу.
Водночас Coldplay не перетворили звучання Parachutes на незмінну формулу. На різних етапах гурт запрошував Brian Eno, поєднував рок з електронною танцювальною музикою, працював з Avicii і Max Martin, записувався з Rihanna, Beyoncé, BTS, Burna Boy та іншими виконавцями, звертався до ембієнту, госпелу, фанку й музичних традицій різних країн.
Для одних слухачів Coldplay насамперед пов’язані з ранніми Yellow, The Scientist і Clocks, інші відкривали для себе гурт через Viva la Vida, Paradise, A Sky Full of Stars або My Universe. Здатність різних поколінь знаходити власні пісні в його дискографії стала однією з причин надзвичайно тривалої популярності колективу.
Не менш важлива концертна сторона Coldplay. Стадіон у їхніх шоу перестав бути лише великою площадкою для виконання пісень і став частиною самого видовища. Світні браслети глядачів, візуальні ефекти, додаткові сцени й масовий спів створюють атмосферу, у якій публіка бере участь у тому, що відбувається, майже нарівні з музикантами.
Від меланхолійного альтернативного року межі тисячоліть до космічної поп-естетики Music of the Spheres і Moon Music Coldplay постійно змінювали форму, зберігаючи головне — прагнення створювати мелодії, впізнавані за кількома нотами й здатні об’єднувати величезну аудиторію. Поєднання сильного пісенного матеріалу, постійного пошуку нового звучання й рідкісного концертного масштабу визначило місце Coldplay серед найважливіших британських гуртів свого покоління.
