Drake (повне ім’я — Обрі Дрейк Грем, Aubrey Drake Graham; нар. 24 жовтня 1986 року в Торонто, Канада) — канадський репер, співак, автор пісень, продюсер і актор, одна з найкомерційно успішніших постатей популярної музики XXI століття. Він зробив вільний перехід між репом і мелодійним R&B однією з основ власного стилю та суттєво вплинув на те, як ці форми поєднуються в сучасній популярній музиці. Recording Academy відносить його кар’єру до тих, що помітно змінили розвиток репу у XXI столітті.
До найвідоміших пісень Drake належать Best I Ever Had, Forever, Over, Find Your Love, Headlines, Marvins Room, Take Care, The Motto, Started from the Bottom, Hold On, We're Going Home, Hotline Bling, One Dance, Controlla, Passionfruit, God's Plan, Nice for What, In My Feelings, Nonstop, Toosie Slide, Laugh Now Cry Later, What's Next, Way 2 Sexy, Jimmy Cooks, Rich Flex, First Person Shooter, Slime You Out, NOKIA і Janice STFU. Його каталог охоплює реп, R&B, поп-музику, треп, денсхол, афробітс, хаус, британську клубну музику та інші напрями.
До 2026 року масштаб його чартової кар’єри став безпрецедентним. Після одночасного виходу альбомів ICEMAN, HABIBTI і MAID OF HONOUR Drake першим в історії одним артистом посів одразу три верхні позиції Billboard 200. Він також досяг 402 потраплянь до Billboard Hot 100, включно з рекордними 90 композиціями у першій десятці, а ICEMAN став його п’ятнадцятим альбомом №1 у Billboard 200.
Торонто, Мемфіс і родина
Обрі Дрейк Грем народився 24 жовтня 1986 року в Торонто. Його батько Dennis Graham — музикант із Мемфіса, який грав на ударних і певний час виступав із Jerry Lee Lewis. Мати Sandi Graham працювала вчителькою. Після розлучення батьків Drake переважно жив із матір’ю в Торонто, але також проводив час із батьком у Мемфісі.
Музична лінія родини по батьківській стороні була особливо помітною. Брат Dennis Graham, Larry Graham, став відомим бас-гітаристом Sly and the Family Stone, а пізніше працював із Prince. Серед родичів родини також був гітарист і автор пісень Mabon «Teenie» Hodges, пов’язаний із класичними записами Al Green.
Drake зростав у Торонто в родині з афроамериканським і канадсько-єврейським корінням. У юності він навчався у Forest Hill Collegiate Institute та Vaughan Road Academy, а музична культура Торонто в його житті сусідила з регулярними поїздками до Мемфіса. Ця подвійна географія згодом відобразилася і в його музиці: він ніколи не був прив’язаний до однієї традиційної регіональної школи американського репу.
Degrassi: акторська кар’єра до музики
Професійна відомість прийшла до Обрі Грема спочатку не через музику. У 2001 році він отримав роль Джиммі Брукса в канадському підлітковому серіалі Degrassi: The Next Generation. Його персонаж був шкільним баскетболістом, який після стрілянини у школі виявляється паралізованим і змушений пересуватися в інвалідному візку. Drake знімався в серіалі до кінця 2000-х і був добре відомий канадській телевізійній аудиторії ще до появи перших великих музичних хітів.
Робота в Degrassi дала йому рідкісний для репера-початківця досвід: багато років перед камерою, регулярні зйомки, публічні виступи та розуміння індустрії розваг. Одночасно він почав писати власні тексти й записувати музику.
Room for Improvement і Comeback Season
Перший мікстейп Room for Improvement вийшов у 2006 році. У ранніх записах Drake був передусім репером, а майбутня вокальна сторона його стилю лише формувалася. Уже наступного року з’явився Comeback Season, випущений через його власну структуру October's Very Own.
Однією з помітних пісень цього періоду стала Replacement Girl із Trey Songz. Саме ранні записи привернули увагу Jas Prince, який познайомив із музикою Drake репера Lil Wayne. Це знайомство стало вирішальним для наступного етапу його кар’єри.
So Far Gone і перший великий прорив
У лютому 2009 року Drake випустив мікстейп So Far Gone. Саме ця робота перетворила канадського актора й репера-початківця на одного з найбільш обговорюваних нових артистів північноамериканської сцени.
Головним хітом стала Best I Ever Had, яка піднялася до другого місця Billboard Hot 100. Того ж року Drake з’явився разом із Kanye West, Lil Wayne і Eminem у Forever, що досягла восьмої позиції. Ще до виходу першого офіційного студійного альбому він таким чином отримав одразу два хіти американської першої десятки.
На So Far Gone значно виразніше проявилася особливість, яка пізніше стане визначальною: Drake міг читати реп, перейти до майже розмовного співу, а потім поєднати обидві манери всередині однієї композиції. Замість обов’язкового запрошеного R&B-вокаліста він дедалі частіше виконував мелодійні партії самостійно.
Noah «40» Shebib і формування власного звучання
Одним із головних співавторів музичної мови Drake став торонтський продюсер і звукорежисер Noah «40» Shebib. Їхні спільні записи будувалися на стриманій ритміці, глибоких низьких частотах, приглушених тембрах і великому вільному просторі між інструментами.
Таке продюсування ідеально відповідало манері Drake: вокал міг перебувати між мовленням, репом і співом, не потребуючи різкої зміни аранжування. Союз Drake і 40 продовжився практично через усю його подальшу кар’єру й став важливою частиною впізнаваного звучання сучасної торонтської R&B- і реп-сцени. 40 пізніше разом із Drake та Oliver El-Khatib став одним із засновників OVO Sound.
Lil Wayne і Young Money
Після знайомства з Lil Wayne Drake почав виступати разом із ним і увійшов до оточення Young Money Entertainment. У 2009 році угоду було оформлено офіційно. Там само розвивалася кар’єра Nicki Minaj, і Young Money швидко перетворилося на одну з головних реп-команд початку 2010-х.
Drake і Lil Wayne згодом записали десятки спільних робіт. Серед найвідоміших — Miss Me, The Motto, HYFR, She Will і Right Above It. Однак уже на момент виходу першого альбому Drake мав настільки велику власну аудиторію, що швидко вийшов за межі статусу протеже Wayne.
Thank Me Later
Перший студійний альбом Thank Me Later вийшов у 2010 році й одразу очолив Billboard 200. До нього увійшли Over, Find Your Love, Miss Me і Fancy. Find Your Love досягла першої п’ятірки Billboard Hot 100.
Уже тут стало очевидно, що Drake не збирається обирати між репом і R&B. Over представляла більш пряму репову сторону, тоді як Find Your Love майже повністю будувалася навколо вокальної мелодії.
Однак остаточно власна художня модель сформувалася лише на наступній роботі.
Take Care
Take Care, випущений у 2011 році, став одним із визначальних альбомів кар’єри Drake. Тут холодні синтезатори, повільні ритми, R&B і реп уже існують не як окремі жанрові частини, а як єдине звукове середовище.
До основних композицій належать Headlines, Marvins Room, Take Care, Crew Love, Make Me Proud, HYFR і The Motto. Особливо характерна Marvins Room — похмура пісня про ревнощі, самотність і нічний дзвінок колишній коханій. Подібна емоційна відкритість існувала в хіп-хопі задовго до Drake, однак саме він зробив її постійним фундаментом надзвичайно великої комерційної реп-кар’єри.
У створенні частини матеріалу брав участь The Weeknd, який тоді лише починав виходити за межі андеграундної торонтської R&B-сцени. Їхня взаємодія стала одним із важливих епізодів історії сучасної музики Торонто.
Take Care отримав Grammy як Best Rap Album — першу перемогу Drake на церемонії Recording Academy.
The Motto і YOLO
Одним із найпомітніших культурних слідів цього періоду стала The Motto із Lil Wayne. Пісня допомогла масово поширити скорочення YOLO — You Only Live Once. Сам вислів існував і раніше, однак після The Motto він став одним із найвпізнаваніших інтернет- і розмовних виразів початку 2010-х.
Nothing Was the Same
У 2013 році вийшов третій студійний альбом Nothing Was the Same. Якщо Take Care будувався навколо емоційної невпевненості, нова платівка звучала значно жорсткіше й упевненіше.
Started from the Bottom стала одним із головних реп-хітів цього періоду. Протилежний бік показувала Hold On, We're Going Home із Majid Jordan — практично чиста R&B- і поп-композиція із синтезаторним звучанням, що відсилає до 1980-х.
До альбому також увійшли Tuscan Leather, Furthest Thing, Worst Behavior, From Time, Too Much і Pound Cake / Paris Morton Music 2. Співіснування Started from the Bottom і Hold On, We're Going Home на одній платівці добре показує, наскільки вільно Drake вже переміщався між репом і пісенною поп-музикою.
OVO Sound
У 2012 році Drake, Noah «40» Shebib і Oliver El-Khatib заснували OVO Sound. Назва виросла з October's Very Own — позначення, яке Drake використовував ще до світової відомості.
З OVO Sound у різні роки були пов’язані PARTYNEXTDOOR, Majid Jordan, dvsn, Roy Woods, Naomi Sharon та інші артисти. Навколо OVO також з’явилися фестиваль OVO Fest, одяг, радіопроєкти та інші напрями.
Не менш важливим елементом стало саме Торонто. Drake постійно використовував міський пейзаж, місцеві назви й позначення «The 6», перетворюючи рідне місто на частину власного музичного образу.
If You're Reading This It's Too Late
У лютому 2015 року без традиційної тривалої рекламної кампанії з’явився If You're Reading This It's Too Late. Робота була значно жорсткішою за Take Care і Nothing Was the Same та сильніше орієнтувалася на реп.
Найпомітнішими піснями стали Legend, Energy, 10 Bands, Know Yourself, No Tellin', 6 God, Star67 і 6PM in New York. Проєкт дебютував на першому місці Billboard 200.
Особливо довговічною виявилася Know Yourself: рядок про поїздки Торонто перетворився на один із найвпізнаваніших концертних моментів Drake.
What a Time to Be Alive
У вересні того ж року Drake випустив разом із Future проєкт What a Time to Be Alive. Музичною основою стала атлантська треп-сцена, а важливу роль у продюсуванні відіграв Metro Boomin.
На платівці з’явилися Digital Dash, Big Rings, Jumpman, Scholarships і Diamonds Dancing. Проєкт також очолив Billboard 200 і показав, наскільки легко Drake здатен перебудовувати власну манеру під музичне середовище іншого артиста.
Hotline Bling
У 2015 році вийшла й Hotline Bling, заснована на матеріалі Why Can't We Live Together американського музиканта Timmy Thomas. Пісня досягла другого місця Billboard Hot 100.
Ще більший культурний ефект справив кліп режисера Director X: рухи Drake, лаконічні кольорові декорації та незвична хореографія породили величезну кількість інтернет-мемів.
У 2017 році Hotline Bling принесла йому дві Grammy — за Best Rap/Sung Performance і Best Rap Song.
Views і One Dance
Четвертий студійний альбом Views вийшов у 2016 році. Обкладинка з Drake на вершині CN Tower підкреслювала зв’язок із Торонто, однак музично це був один із найбільш міжнародних релізів його кар’єри.
Головним хітом стала One Dance із Wizkid і Kyla, яка поєднала поп-музику, денсхол, афробітс і хаус. Вона стала першим синглом Drake як основного виконавця, що піднявся на перше місце Billboard Hot 100.
Велику популярність також отримали Controlla, Too Good, Feel No Ways і Childs Play. Views провів 13 тижнів на першому місці Billboard 200 — довше за будь-який інший альбом Drake.
More Life
У 2017 році Drake представив More Life, називаючи реліз не звичайним альбомом, а «плейлистом». Такий формат відповідав його прагненню зібрати всередині одного проєкту дуже різні музичні напрями.
Тут сусідили треп, R&B, британський грайм, денсхол, афробітс і хаус. Серед ключових записів — Passionfruit, Free Smoke, Portland, Sacrifices, Blem, Teenage Fever і Do Not Disturb.
Особливо довговічною виявилася Passionfruit — стримана пісня з м’яким клубним ритмом, практично протилежна за побудовою традиційному великому реп-синглу.
More Life провів три тижні на першому місці Billboard 200. Того ж року Drake отримав 13 Billboard Music Awards за одну церемонію, встановивши тодішній рекорд шоу.
2018: God's Plan, Nice for What і Scorpion
Початок 2018 року став одним із найпотужніших у комерційному плані періодів його кар’єри. God's Plan дебютувала одразу на першому місці Billboard Hot 100. Слідом такий самий результат показала Nice for What.
У червні вийшов подвійний альбом Scorpion. Перша частина була сильніше орієнтована на реп, друга — на R&B. Окрім God's Plan і Nice for What, до нього увійшли Nonstop, Emotionless, Mob Ties, Jaded, In My Feelings, Don't Matter to Me і March 14.
In My Feelings стала третьою композицією цього періоду, що очолила Hot 100, і отримала додаткову масову популярність завдяки вірусному танцювальному руху в соціальних мережах.
Scorpion перебував на першому місці Billboard 200 п’ять тижнів. У момент виходу його пісні посіли одразу сім позицій у першій десятці Hot 100, що стало одним із найяскравіших прикладів переходу альбомних чартів в епоху потокового прослуховування.
God's Plan пізніше отримала Grammy за Best Rap Song.
Конфлікт із Pusha T і син Adonis
Одночасно у 2018 році різко загострився давній конфлікт із Pusha T. Drake випустив Duppy Freestyle, а Pusha відповів піснею The Story of Adidon, де публічно повідомив, що у Drake є син.
Син Drake Adonis народився у французької художниці Sophie Brussaux у жовтні 2017 року. Батьківство було підтверджено у 2018-му, а Drake відкрито звернувся до цієї теми на Scorpion, насамперед у піснях Emotionless і March 14.
Конфлікт із Pusha T став серйозним ударом по репутації Drake всередині змагальної реп-культури, але практично не вплинув на комерційний результат Scorpion. Цей розрив між величезною масовою популярністю та суперечками щодо його статусу як репера виникатиме в кар’єрі ще не раз.
Care Package
У 2019 році вийшов Care Package — офіційна збірка пісень, які раніше поширювалися окремо й не входили до основних альбомів. Серед них були Dreams Money Can Buy, Trust Issues, Days in the East, Draft Day, 5AM in Toronto, 4PM in Calabasas і The Motion.
Навіть цей архівний матеріал дебютував на першому місці Billboard 200, підтвердивши незвичайну глибину каталогу Drake.
Dark Lane Demo Tapes і Toosie Slide
У 2020 році з’явилася збірка Dark Lane Demo Tapes, до якої увійшли як нові, так і раніше представлені записи. Серед них — Chicago Freestyle, When to Say When, Time Flies, Pain 1993 і Toosie Slide.
Toosie Slide дебютувала на першому місці Billboard Hot 100. Танцювальна інструкція в приспіві та вихід у період стрімкого зростання коротких відеоплатформ зробили композицію особливо пристосованою до нової моделі поширення музики.
Certified Lover Boy
У вересні 2021 року вийшов шостий студійний альбом Certified Lover Boy. У ньому Drake переважно повернувся до вже сформованого поєднання атмосферного R&B, трепу та довгих реп-куплетів.
Серед основних композицій — Champagne Poetry, Girls Want Girls, Fair Trade, Way 2 Sexy, TSU, Pipe Down, Knife Talk і Race My Mind.
Way 2 Sexy із Future і Young Thug дебютувала на першому місці Hot 100, а сам альбом провів п’ять тижнів на вершині Billboard 200.
Honestly, Nevermind
У червні 2022 року Drake несподівано випустив Honestly, Nevermind, найбільш виражену танцювальну роботу у своїй дискографії.
Замість звичного переважання репу більша частина альбому була побудована навколо хаусу та клубної електронної музики. Особливо характерні Massive, Sticky, Falling Back, A Keeper і Flight's Booked.
Фінальна Jimmy Cooks із 21 Savage різко відрізнялася від решти альбому та являла собою традиційну реп-композицію. Саме вона дебютувала на першому місці Billboard Hot 100.
Honestly, Nevermind також став №1 Billboard 200.
Her Loss із 21 Savage
Через кілька місяців Drake і 21 Savage розвинули успіх Jimmy Cooks у спільному альбомі Her Loss.
До нього увійшли Rich Flex, Major Distribution, On BS, Spin Bout U, Hours in Silence, Circo Loco, Pussy & Millions і Middle of the Ocean. Платівка очолила Billboard 200, а Rich Flex отримала кілька номінацій Grammy.
For All the Dogs
6 жовтня 2023 року вийшов восьмий сольний студійний альбом For All the Dogs. У записі брали участь SZA, J. Cole, 21 Savage, Yeat, PARTYNEXTDOOR, Bad Bunny, Sexyy Red та інші виконавці.
Slime You Out із SZA дебютувала на першому місці Billboard Hot 100. Слідом вершину чарта посіла First Person Shooter із J. Cole. На альбомі також вирізнялися Virginia Beach, IDGAF, 8AM in Charlotte і Rich Baby Daddy.
For All the Dogs стартував на першому місці Billboard 200 із 402 тисячами еквівалентних одиниць і провів на вершині два тижні. Пізніше вийшло розширення For All the Dogs Scary Hours Edition із шістьма додатковими композиціями.
Drake і Kendrick Lamar
Навесні 2024 року багаторічна напруженість між Drake і Kendrick Lamar перетворилася на відкрите реп-протистояння. Приводом для нової стадії стала пісня Like That Future і Metro Boomin із куплетом Lamar.
Drake відповів Push Ups і Taylor Made Freestyle, після чого випустив Family Matters. Kendrick Lamar послідовно представив Euphoria, 6:16 in LA, Meet the Grahams і Not Like Us. Основну серію відповідей з боку Drake завершила The Heart Part 6.
Протистояння швидко вийшло за межі звичайної музичної конкуренції: обидва виконавці використовували вкрай особисті звинувачення. Найбільший комерційний успіх отримала Not Like Us.
Судова суперечка навколо Not Like Us
У січні 2025 року Drake подав федеральний позов проти Universal Music Group у зв’язку з випуском і просуванням Not Like Us. Kendrick Lamar безпосередньо відповідачем не був. Drake стверджував, що UMG поширювала й просувала пісню, яка містила неправдиві та наклепницькі звинувачення на його адресу.
У жовтні 2025 року федеральна суддя Jeannette Vargas відхилила позов. Суд дійшов висновку, що в контексті агресивного реп-протистояння спірні висловлювання сприймаються як думка та гіперболізовані образи, а не перевірювані повідомлення про факти. Це рішення стосується саме юридичної кваліфікації тексту в цьому контексті й не є встановленням правдивості звинувачень, що містяться у пісні.
Drake оскаржив рішення. У 2026 році його адвокати продовжили процес у Апеляційному суді США другого округу; до середини 2026 року апеляція залишалася на розгляді.
$ome $exy $ongs 4 U
Наступним великим релізом після протистояння став спільний альбом Drake і давнього учасника OVO PARTYNEXTDOOR.
$ome $exy $ongs 4 U вийшов 14 лютого 2025 року. Платівка сильніше орієнтована на R&B і стосунки, ніж більшість попередніх великих робіт Drake. Серед основних пісень — CN TOWER, SOMETHING ABOUT YOU, NOKIA, DIE TRYING, GIMME A HUG і SOMEBODY LOVES ME.
Альбом дебютував на першому місці Billboard 200 із 246 тисячами еквівалентних одиниць і став чотирнадцятим проєктом Drake, що очолив рейтинг.
NOKIA стала найбільшим самостійним хітом платівки й отримала подвійну платинову сертифікацію RIAA серед релізів 2025 року. SOMEBODY LOVES ME принесла Drake і PARTYNEXTDOOR номінацію Grammy 2026 року в категорії Best Melodic Rap Performance.
За підсумками 2025 року IFPI поставила Drake на третє місце серед найбільших записуваних артистів світу — після Taylor Swift і Stray Kids.
ICEMAN, HABIBTI і MAID OF HONOUR
15 травня 2026 року Drake випустив одразу три сольні студійні альбоми. Основним заздалегідь підготовленим проєктом був ICEMAN; HABIBTI і MAID OF HONOUR були оголошені як сюрприз безпосередньо перед релізом. Billboard відносить їх відповідно до дев’ятого, десятого та одинадцятого сольних студійних альбомів Drake.
ICEMAN
ICEMAN складається з 18 композицій і сильніше за два інші альбоми орієнтований на реп. До нього увійшли Make Them Cry, Janice STFU, National Treasures, Ran to Atlanta, Whisper My Name, 2 Hard 4 the Radio, B's on the Table і раніше випущена What Did I Miss?. Серед учасників — Future, 21 Savage і Molly Santana.
Janice STFU дебютувала на першому місці Billboard Hot 100 і стала чотирнадцятим №1 Drake. Таким чином він перевершив Michael Jackson за кількістю лідерів Hot 100 серед чоловіків-солістів.
HABIBTI
HABIBTI містить 11 пісень і сильніше зосереджений на мелодійній R&B-стороні Drake. Серед запрошених учасників — PARTYNEXTDOOR, Sexyy Red і Loe Shimmy.
MAID OF HONOUR
MAID OF HONOUR включає 14 композицій. У його музичному середовищі знову поєднуються реп, R&B і карибські впливи; серед учасників з’явилися Central Cee, Popcaan, Sexyy Red та інші виконавці.
Історичні три перші місця Billboard 200
Три альбоми одразу посіли верхні позиції американського Billboard 200:
- ICEMAN — №1
- HABIBTI — №2
- MAID OF HONOUR — №3.
Drake став першим виконавцем у регулярній історії Billboard 200, який одночасно посів перші три позиції рейтингу. ICEMAN стартував із 463 тисяч еквівалентних альбомних одиниць, HABIBTI — зі 114 тисяч, MAID OF HONOUR — зі 110 тисяч. Лише пісні ICEMAN отримали 462,2 мільйона офіційних прослуховувань за запитом у США за дебютний тиждень.
ICEMAN став п’ятнадцятим альбомом Drake №1 у Billboard 200. Він перевершив Jay-Z за кількістю лідерів серед чоловіків-солістів і зрівнявся з Taylor Swift за цим показником серед сольних виконавців. Вище залишалися лише The Beatles із 19 альбомами №1.
Рекорди Billboard Hot 100
Потрійний випуск 2026 року приніс ще кілька рекордів. У рейтингу Billboard Hot 100 від 30 травня Drake одночасно розмістив 42 композиції, причому 40 із них дебютували в чарті того ж тижня.
Після цього його основні рекорди Hot 100 становили:
- 402 композиції, що потрапляли до Hot 100;
- 90 хітів Top 10;
- 47 хітів Top 5;
- 35 хітів Top 3;
- 27 хітів Top 2;
- 10 пісень, що дебютували безпосередньо на №1.
Крім того, Janice STFU стала його чотирнадцятим лідером Hot 100. На той момент це був рекорд серед чоловіків-солістів; серед усіх виконавців Drake поступався лише The Beatles і Mariah Carey та ділив наступний показник із Taylor Swift і Rihanna.
Grammy
Офіційна статистика Recording Academy після церемонії 2026 року становить 5 перемог при 56 номінаціях.
П’ять перемог Drake:
- Take Care — Best Rap Album;
- Hotline Bling — Best Rap/Sung Performance;
- Hotline Bling — Best Rap Song;
- God's Plan — Best Rap Song;
- WAIT FOR U Future із Drake і Tems — Best Melodic Rap Performance.
Попри величезні комерційні результати, відносини Drake із Grammy завжди залишалися непростими. Він публічно критикував розподіл артистів за жанровими категоріями й в окремі роки не подавав власні записи на розгляд академії.
Drake як репер
Комерційні поп-хіти іноді затіняють репову сторону його каталогу. Однак записи 5AM in Toronto, Tuscan Leather, 6PM in New York, 4PM in Calabasas, Diplomatic Immunity, Middle of the Ocean і 8AM in Charlotte показують іншу частину його роботи — довгі куплети, складну внутрішню ритміку та мінімум традиційних приспівів.
Окремою традицією стали пісні, у назвах яких зазначені час і місто. Зазвичай у них Drake свідомо відмовляється від вираженої поп-структури й концентрується майже виключно на репі.
Одна з характерних особливостей його текстів — постійне сусідство самовпевненості та сумніву. Комерційні досягнення, гроші й конкурентна перевага можуть в одній і тій самій пісні поєднуватися з ревнощами, недовірою, самотністю та невдалими стосунками.
Вокальна сторона
Drake ніколи не будував кар’єру на віртуозному вокалі традиційного R&B. Його сильною стороною стала інша манера: коротка мелодійна лінія звучить як природне продовження розмовної мови.
Особливо добре це чути в Find Your Love, Marvins Room, Hold On, We're Going Home, Hotline Bling, One Dance, Passionfruit, Teenage Fever, Jaded, Massive і значній частині $ome $exy $ongs 4 U.
Головне новаторство полягало не просто в тому, що репер почав співати. Подібне відбувалося задовго до Drake. Важливіше те, наскільки вільно він стирав межу між двома манерами всередині однієї композиції та наскільки комерційно стійкою виявилася ця модель.
Денсхол, афробітс, хаус і британська сцена
Упродовж кар’єри Drake постійно звертався до регіональних музичних напрямів. На Views особливо помітні денсхол і афробітс. More Life включав британський грайм, хаус і карибські форми. Honestly, Nevermind майже повністю будувався навколо танцювальної електронної музики. В інші періоди він використовував атлантський треп, британський дрил і різні напрями американського південного репу.
Такий підхід допомагав виводити окремі стилі й артистів до величезної міжнародної аудиторії, але водночас ставав постійним предметом критики. Drake неодноразово звинувачували в тому, що він надто швидко використовує актуальні регіональні напрями у власній музиці.
І все ж здатність змінювати музичне оточення, зберігаючи впізнаваний голос, стала однією з головних причин довговічності його кар’єри. One Dance, Passionfruit, Jimmy Cooks і Massive належать до дуже різних музичних традицій, але всі легко розпізнаються як записи Drake.
Головні спільні роботи
Велика частина впливу Drake також пов’язана із записами інших виконавців. Серед найпомітніших:
- What's My Name? — Rihanna feat. Drake;
- Work — Rihanna feat. Drake;
- SICKO MODE — Travis Scott;
- Life Is Good — Future feat. Drake;
- WAIT FOR U — Future feat. Drake & Tems;
- No Guidance — Chris Brown feat. Drake;
- Look Alive — BlocBoy JB feat. Drake;
- Going Bad — Meek Mill feat. Drake;
- Walk It Talk It — Migos feat. Drake;
- MIA — Bad Bunny feat. Drake;
- Moment 4 Life — Nicki Minaj feat. Drake;
- I'm on One — DJ Khaled feat. Drake, Rick Ross & Lil Wayne;
- Yes Indeed — Lil Baby & Drake.
У травні 2025 року Drake став першим артистом, який досяг десяти діамантових сертифікацій RIAA, а пізніше того ж року значно збільшив цей показник новими сертифікаціями каталогу.
Студійні альбоми Drake
- Thank Me Later — 2010
- Take Care — 2011
- Nothing Was the Same — 2013
- Views — 2016
- Scorpion — 2018
- Certified Lover Boy — 2021
- Honestly, Nevermind — 2022
- For All the Dogs — 2023
- ICEMAN — 2026
- HABIBTI — 2026
- MAID OF HONOUR — 2026
Billboard офіційно позначав трійку 2026 року як дев’ятий, десятий та одинадцятий сольні студійні альбоми Drake.
Інші основні проєкти
- Room for Improvement — 2006, мікстейп
- Comeback Season — 2007, мікстейп
- So Far Gone — 2009, мікстейп
- If You're Reading This It's Too Late — 2015
- What a Time to Be Alive — 2015, із Future
- More Life — 2017
- Care Package — 2019
- Dark Lane Demo Tapes — 2020
- Her Loss — 2022, із 21 Savage
- $ome $exy $ongs 4 U — 2025, із PARTYNEXTDOOR
Ключові пісні Drake
Best I Ever Had, Forever, Over, Find Your Love, Headlines, Marvins Room, Take Care, The Motto, Started from the Bottom, Hold On, We're Going Home, 0 to 100 / The Catch Up, Energy, Know Yourself, Jumpman, Hotline Bling, One Dance, Controlla, Passionfruit, God's Plan, Nice for What, In My Feelings, Nonstop, Toosie Slide, Laugh Now Cry Later, What's Next, Way 2 Sexy, Fair Trade, Jimmy Cooks, Rich Flex, First Person Shooter, Slime You Out, NOKIA, SOMEBODY LOVES ME, Janice STFU, National Treasures і Ran to Atlanta.
Вплив Drake на сучасну музику
Вплив Drake неможливо звести лише до рекордів Billboard. Наприкінці 2000-х реп і R&B уже давно взаємодіяли, однак комерційна модель часто передбачала розподіл ролей: репер виконував куплети, а співак відповідав за мелодійний приспів. Drake зробив такий поділ необов’язковим.
На So Far Gone ця манера лише формувалася, Take Care перетворив її на завершену мову, а Nothing Was the Same довів, що виконавець може однаково переконливо існувати у великому реп-хіті та практично чистій поп- або R&B-пісні. Views розширив цю модель за рахунок денсхолу й афробітс, More Life — британської та карибської музики, а Honestly, Nevermind — хаусу.
Не менш помітною стала зміна образу самого великого реп-артиста. Вразливість і романтичне розчарування існували в хіп-хопі задовго до Drake, але рідко ставали настільки постійною частиною образу виконавця з подібним комерційним масштабом. Marvins Room могла сусідити з Headlines, а Hold On, We're Going Home — зі Started from the Bottom, не змушуючи артиста обирати одну з цих ролей.
Drake також виявився винятково пристосованим до цифрової моделі музичної індустрії. Між традиційними альбомами з’являлися окремі сингли, гостьові партії, спільні проєкти, архівні збірки та раптові повноформатні релізи. У результаті його присутність у чартах практично не переривалася протягом багатьох років.
Кульмінацією цієї моделі став 2026 рік: три одночасно випущені альбоми посіли перші три місця Billboard 200, а 42 пісні Drake одночасно перебували в Hot 100. На той момент його каталог налічував 402 потрапляння до головного американського пісенного рейтингу та 90 хітів першої десятки.
Водночас місце Drake в історії репу залишається складнішим за його комерційну статистику. Його постійно супроводжують дискусії про запозичення регіональних музичних напрямів, межу між репом і поп-музикою, конкурентні конфлікти та величезну владу, яку дає артисту настільки масштабна аудиторія.
Від підліткової ролі в Degrassi та самостійного Room for Improvement до Take Care, Views, Scorpion, танцювального Honestly, Nevermind, протистояння з Kendrick Lamar і історичного потрійного випуску 2026 року кар’єра Drake будувалася на здатності постійно змінювати музичну форму, не відмовляючись від власного голосу. Його головна спадщина полягає саме в цьому: межа між репером, R&B-співаком і світовою поп-зіркою після успіху Drake стала значно менш визначеною.
