Олег Винник
«Фристайл» — радянський та український поп-гурт, сформований у листопаді 1988 року навколо колективу полтавських музикантів. Керівником, композитором і продюсером гурту від моменту заснування є Анатолій Розанов. У різні роки головними вокалістами «Фристайла» були Вадим Казаченко, Ніна Кірсо, Сергій Дубровін, пізніше — Сергій Кузнецов і Ната Недіна.
Музика гурту будувалася на мелодійній поп-естраді кінця 1980-х і 1990-х: синтезатори та електронні ударні поєднувалися з гітарою, ліричними мелодіями й текстами про кохання, розставання та сімейні стосунки. Серед найвідоміших пісень — «Прощай навеки, последняя любовь», «Жёлтые розы», «Я тебе не верю», «Белая акация», «Больно мне, больно», «Метелица», «Мальчишка из детства», «Ах, какая женщина!», «Кораблик любви», «С днём рожденья, мама!» і «Цветёт калина».
Створення гурту
Історія «Фристайла» почалася восени 1988 року. Основу майбутнього колективу склали музиканти з Полтави, які раніше працювали в концертних складах інших виконавців.
До першого складу увійшли клавішник і автор текстів Сергій Кузнецов, гітаристи Сергій Ганжа і Володимир Ковальов, співачка Ніна Кірсо, вокаліст Анатолій Кірєєв, клавішник і аранжувальник Олександр Білий. Музичним керівником став Анатолій Розанов.
Назву «Фристайл» музиканти обрали в листопаді 1988 року під час перебування в Москві. Після цього колектив повернувся до Полтави й почав записувати власний матеріал.
На відміну від багатьох студійних поп-проєктів того часу, «Фристайл» від самого початку планувався і як гастрольний гурт. Музиканти не лише записували пісні, а й готували повноцінну концертну програму з живими інструментами.
Перший альбом «Получите!»
До лютого 1989 року був завершений перший магнітоальбом «Получите!».
Під час роботи над ним до гурту приєднався Вадим Казаченко, який раніше виступав у полтавському ансамблі «Фестиваль». Його молодший і легший голос добре підійшов до нових пісень Розанова.
Перший концерт «Фристайла» відбувся 16 травня 1989 року в Барнаулі. На той момент магнітофонні копії альбому вже поширювалися по СРСР, і окремі пісні були відомі слухачам ще до того, як гурт почав регулярно з’являтися на телебаченні.
Перші записи визначили характер раннього «Фристайла»: електронне поп-аранжування, виразна мелодія й тексти про особисті стосунки. Водночас чоловічий і жіночий вокал дозволяли гурту випускати пісні різного характеру, не змінюючи основного звучання.
Вадим Казаченко та перші хіти
Наприкінці 1980-х і на початку 1990-х головним чоловічим голосом колективу став Вадим Казаченко.
У його виконанні здобули популярність «Прощай навеки, последняя любовь», «Жёлтые розы», «Белая акация», «Больно мне, больно» та інші пісні.
У серпні 1989 року гурт записав другий магнітоальбом «Получите! — дубль 2», у березні 1990-го — третій.
Улітку 1990 року «Фристайл» уперше з’явився у великому телевізійному ефірі — у програмі «50/50» з піснею «Жёлтые розы».
У серпні 1991 року матеріал перших альбомів був виданий уже на грамплатівках. Платівка «Получите — раз, два, три!» об’єднала пісні перших трьох магнітоальбомів, а паралельно вийшла «Четвёртая серия».
На той момент гурт гастролював по всьому Радянському Союзу й фактично існував у режимі постійних поїздок і студійної роботи.
Ніна Кірсо
Ніна Кірсо була учасницею «Фристайла» від моменту заснування і протягом трьох десятиліть залишалася головним жіночим голосом колективу.
Серед найвідоміших пісень у її виконанні — «Я тебе не верю», «Мой милый мальчик», «Грош цена тебе», «Три сосны на бугорочке», «Цветёт калина», «Кораблик любви», «С днём рожденья, мама!», «Капелька» та інші композиції.
Її роль не обмежувалася вокалом. Кірсо займалася організаційними питаннями, брала участь в оформленні поліграфії та концертній роботі гурту. Пізніше вона стала дружиною Анатолія Розанова і фактично однією з ключових постатей внутрішнього життя колективу.
Чоловічий і жіночий репертуар «Фристайла» існували паралельно. Тому зводити історію гурту лише до одного соліста — Казаченка, Дубровіна чи Кірсо — не зовсім правильно: значна частина впізнаваного каталогу була побудована саме на зміні різних голосів.
Відхід Вадима Казаченка
На початку 1990-х Вадим Казаченко вирішив розпочати сольну кар’єру й залишив «Фристайл».
Останнім періодом його роботи з гуртом стали початок 1990-х і альбом «Фристайл-4». Офіційна історія колективу відносить його участь до 1989–1991 років.
Після відходу Казаченка гурту знадобився новий чоловічий вокаліст.
Сергій Дубровін
У 1992 році до «Фристайла» прийшов співак і гітарист Сергій Дубровін.
Його голос уперше широко прозвучав на матеріалі періоду «Получите! — дубль 5», а потім на альбомах «Измученное сердце», «Ах, какая женщина!» і «Кораблик любви».
За манерою Дубровін помітно відрізнявся від Казаченка. Якщо ранні чоловічі пісні «Фристайла» тяжіли до молодіжної поп-естради, то новий вокаліст краще підходив до більш дорослого романтичного репертуару середини 1990-х.
«Измученное сердце»
У грудні 1993 року гурт завершив шостий магнітоальбом «Измученное сердце».
На той момент постійними авторами більшості нових пісень стали Анатолій Розанов і Сергій Кузнецов, а важливу роль у текстах відігравала поетеса Тетяна Назарова.
Саме співпраця Розанова й Назарової невдовзі привела до появи найвідомішої пісні гурту.
«Ах, какая женщина!»
«Ах, какая женщина!» була написана у 1995 році. Музику створив Анатолій Розанов, слова — Тетяна Назарова.
Спочатку пісню планували запропонувати співакові Феліксу Царикаті. За порадою поета Симона Осіашвілі Розанов вирішив залишити композицію у власному проєкті.
Першим виконавцем став Сергій Дубровін.
Пісня увійшла до однойменного альбому «Фристайла», випущеного восени 1995 року. Рік потому вона прозвучала у фіналі телевізійного фестивалю «Песня-96»; дипломи отримали автори Анатолій Розанов і Тетяна Назарова. У 1996 році композиція також увійшла до числа лауреатів премії «Золотой граммофон».
«Ах, какая женщина!» швидко стала найвпізнаванішою роботою «Фристайла». Водночас її успіх інколи створює неправильне уявлення про хронологію гурту: колектив існував уже сім років і мав великий каталог пісень задовго до появи цього хіта.
Кораблик любви
У 1997 році гурт випустив восьмий номерний альбом «Кораблик любви».
До нього увійшли «Фонари», «Кораблик любви», «Белая орхидея», «С днём рожденья, мама!», «Улетай, самолёт», «Говорила мама», «Белая сирень», «Подруга-ночь» та інші пісні.
У цьому альбомі добре чути характер зрілого «Фристайла» 1990-х: електронна основа залишається досить простою, а головна увага приділяється мелодії та вокалу.
Саме матеріал цього періоду разом із ранніми піснями Казаченка склав основу наступних збірок і концертних програм.
«Звёздный дождь»
У 2001 році з’явився дев’ятий студійний альбом «Звёздный дождь».
До нього увійшли «Ламбада-бамбина», «Звёздный дождь», «Он никогда не растает», «Crazy Baby», «Свет зари», «А на небе луна», «Ты ни в чём не виноват», «Скажи мне “да”» та інші композиції.
Гурт спробував наблизити аранжування до сучаснішої поп-музики початку 2000-х. Тому альбом помітно відрізняється від класичних робіт кінця 1980-х і першої половини 1990-х.
Відхід Сергія Дубровіна
У серпні 2001 року Сергій Дубровін залишив «Фристайл». Згодом він продовжив сольну кар’єру й регулярно виконував «Ах, какая женщина!» на власних концертах.
Після його відходу гурт деякий час працював з іншими чоловічими вокалістами, але поступово партії чоловічого репертуару перейшли до Сергія Кузнецова.
Протягом наступних років між офіційним колективом і колишніми учасниками неодноразово виникали суперечки навколо використання назви «Фристайл». Офіційний гурт продовжив існувати під керівництвом Анатолія Розанова в Полтаві.
Сергій Кузнецов
Сергій Кузнецов — один з учасників найпершого складу й один із головних авторів текстів гурту.
У ранній період він відповідав за клавішні, комп’ютерну частину аранжувань і бек-вокал. Згодом почав виконувати на концертах і чоловічий репертуар.
Його авторська співпраця з Розановим тривала десятиліттями. На їхні пісні припадає значна частина каталогу «Фристайла» — від ранніх хітів до композицій 2000-х і 2010-х.
Studio Freestyle
Важливу роль в історії колективу відіграла власна студійна база в Полтаві.
Гурт і раніше мав можливість самостійно записувати музику, але в лютому 2012 року відкрилася нова професійна Studio Freestyle.
Студія використовувалася не лише для власних проєктів Анатолія Розанова. У ній записувалися й інші виконавці, а Полтава залишалася головною творчою базою гурту незалежно від географії гастролей.
«Юбилейный № 10»
У 2014 році з’явився десятий номерний альбом — «Фристайл — Юбилейный № 10».
Таким чином, поширені в інтернеті списки, де як студійні альбоми вказані «А ну-ка, девушки», «Целуй меня горячей», «Остров любви», «Белая метелица» або «Письма любви», не відповідають офіційній дискографії гурту.
Частина таких назв стосується окремих пісень, перевидань, тематичних збірок або взагалі помилково приписаних релізів.
Хвороба Ніни Кірсо
1 червня 2018 року Ніна Кірсо перенесла важкий інсульт у себе вдома в Полтаві.
Вона впала в кому й більше не змогла повернутися до сценічної роботи.
Спочатку гурт продовжив концерти чоловічим складом, однак значна частина його репертуару була написана саме для жіночого голосу, тому постало питання про нову вокалістку.
Ната Недіна
У лютому 2019 року до «Фристайла» приєдналася одеська співачка Ната Недіна.
До цього вона професійно займалася вокалом і працювала співачкою в Одесі. Анатолій Розанов уже був знайомий із нею за одним із попередніх виступів.
3 лютого 2019 року Недіна вперше приїхала до студії гурту в Полтаві, а 15 лютого вийшла на сцену як нова солістка.
Перед нею стояло складне завдання: старі пісні Ніни Кірсо були добре знайомі публіці, тому потрібно було зберегти мелодику й характер оригінальних версій, не перетворюючи виконання на пряму імітацію.
Одночасно для Нати почали писати новий матеріал, у якому її власна вокальна манера могла звучати вільніше.
Смерть Ніни Кірсо
30 квітня 2020 року Ніна Кірсо померла в Полтаві у віці 56 років, майже через два роки після інсульту.
Вона фактично залишалася учасницею колективу до кінця життя, хоча після 2018 року вже не могла виступати.
Кірсо взяла участь у записі всіх основних альбомів гурту до хвороби й виконала практично весь класичний жіночий репертуар «Фристайла».
«Дети Фристайла»
Паралельно з основним гуртом Анатолій Розанов розвивав молодий проєкт «Дети Фристайла», створений у середині 2010-х.
Спочатку він був пов’язаний із дітьми учасників основного гурту та молодшим поп-роковим репертуаром.
«Фристайл» і «Дети Фристайла» регулярно виступали разом, але це два самостійні колективи. Їх не слід об’єднувати в одну дискографію.
Україномовний період
Після 2022 року в репертуарі «Фристайла» стало значно більше пісень українською мовою.
Частину класичних композицій було адаптовано заново. У 2023 році з’явилася українська версія «Ах, какая женщина!» — «Ось яка паняночка!». Музику Анатолія Розанова зберегли, а український текст створювався на основі оригіналу Тетяни Назарової.
У той самий період були випущені українські версії інших пісень, зокрема «Біла метелиця», «З днем народження, мамо», «Корабель любові» та нові композиції.
Таким чином сучасний каталог гурту поступово існує у двох історичних шарах: оригінальні російськомовні записи 1980–2010-х і новий україномовний матеріал.
Фристайл у 2020-х
Гурт продовжує концертну діяльність.
У програмах середини 2020-х беруть участь Сергій Кузнецов, Ната Недіна, Сергій Ганжа, Юрій Савченко і Юрій Зірка. Анатолій Розанов залишається керівником і композитором проєкту.
Концертний репертуар поєднує пісні різних періодів — від ранніх композицій часів Вадима Казаченка й Ніни Кірсо до «Ах, какая женщина!», пізніших робіт і нових україномовних версій.
Музичний стиль
Основу «Фристайла» становить мелодійна поп-музика, характерна для пізньорадянської та пострадянської естради.
В аранжуваннях різних років використовувалися синтезатори, електронні барабани, електрогітара та програмні секвенції. У ранніх записах особливо помітний вплив eurodisco та synth-pop, але гурт ніколи повністю не переходив у клубну електронну музику.
Головним елементом залишалася пісенна мелодія.
Більшість текстів присвячена стосункам: коханню, ревнощам, розставанню, самотності, спогадам і сімейним почуттям. Тому пісні «Фристайла» легко переходили з танцювального репертуару до більш традиційної естради.
Шансоном гурт іноді називають через сюжети, манеру виконання та аудиторію пізнього періоду, однак основний каталог правильніше відносити до поп-естради.
Ключові учасники
- Анатолій Розанов — засновник, керівник, композитор і продюсер;
- Ніна Кірсо — вокал із 1988 року, головний жіночий голос класичного складу;
- Сергій Кузнецов — клавішні, вокал, автор текстів, учасник першого складу;
- Сергій Ганжа — гітара, учасник першого складу;
- Вадим Казаченко — вокал у 1989–1991 роках;
- Сергій Дубровін — вокал і гітара у 1992–2001 роках, перший виконавець «Ах, какая женщина!»;
- Ната Недіна — вокал із 2019 року;
- Юрій Савченко — учасник гурту з 2004 року;
- Юрій Зірка — учасник гурту з 2008 року.
Основні студійні альбоми
- 1989 — Получите!;
- 1989 — Получите! — дубль 2;
- 1990 — Получите! — дубль 3;
- 1991 — Фристайл-4;
- 1992 — Получите! — дубль 5;
- 1993 — Измученное сердце;
- 1995 — Ах, какая женщина;
- 1997 — Кораблик любви;
- 2001 — Звёздный дождь;
- 2014 — Фристайл — Юбилейный № 10.
Творчий шлях
Історія «Фристайла» охоплює кілька помітно різних періодів. Наприкінці 1980-х колектив став відомим завдяки Вадиму Казаченку й магнітоальбомам, що швидко поширювалися. Паралельно формувався жіночий репертуар Ніни Кірсо, який згодом став не менш важливою частиною каталогу.
Після відходу Казаченка чоловічий вокал перейшов до Сергія Дубровіна. Саме з ним гурт записав «Ах, какая женщина!» — пісню, яка з’явилася лише у 1995 році, коли «Фристайл» уже давно був відомим колективом.
У 2000-х гурт зберіг полтавську студійну базу, продовжив випускати нові пісні й гастролювати. Після хвороби Ніни Кірсо жіночий репертуар перейшов до Нати Недіної.
Сучасний «Фристайл» зберігає пісні всіх основних періодів, водночас записуючи новий матеріал та українські версії попереднього репертуару. Тому історія гурту сьогодні — це не лише ностальгія за кількома хітами 1990-х, а безперервна дискографія, що почалася з магнітоальбому «Получите!» у 1989 році й триває вже понад три десятиліття.
