Ana Danch
«Жуки» — російський рок-гурт, створений у 1991 році. Засновник, вокаліст і головний автор пісень колективу — Валерій Жуков. Широку популярність гурт здобув наприкінці 1990-х завдяки пісні «Батарейка», а згодом закріпив успіх композиціями «Влечение», «Танкист», «Подруга друга» та іншими роботами.
Музика «Жуков» перебуває на межі року, поп-року та міської пісенної традиції. Характерними рисами гурту стали прості мелодії, що легко запам’ятовуються, розмовні тексти, іронія та впізнавана вокальна манера Валерія Жукова.
Валерій Жуков і початок гурту
Валерій Петрович Жуков народився 2 травня 1971 року в Бійську Алтайського краю. Його батько був піаністом, а мати працювала педагогом. Музикою та віршами Валерій почав займатися ще в підлітковому віці.
Після школи він вступив до музичного училища в Абакані, однак навчання не завершив. У 1991 році Жуков записав ранній матеріал під назвою «Окрошка» і вирушив до Москви в пошуках можливості професійно займатися музикою.
Перші записи не зацікавили звукозаписні компанії, і протягом кількох наступних років Жуков продовжував писати пісні та шукати власне звучання.
Павло Кузін і «До Луны пешком»
У Москві Валерій познайомився з барабанщиком гурту «Браво» Павлом Кузіним. Разом вони працювали над матеріалом, з якого у 1994 році сформувався альбом «До Луны пешком».
Як і більш рання «Окрошка», цей запис тоді офіційно не вийшов: знайти видавця гурту не вдалося. Однак знайомство з музикантами «Браво» виявилося важливим для подальшої кар’єри Жукова.
Робота з гуртом «Браво»
Через Павла Кузіна Валерій Жуков познайомився з Євгеном Хавтаном. У середині 1990-х він став одним з авторів текстів для альбому «Браво» «На перекрёстках весны».
Жуков написав слова до кількох пісень цієї платівки, зокрема до одного з найвідоміших хітів «Браво» того періоду — «Этот город». Ця робота дала йому важливий досвід професійного написання пісень ще до власного великого успіху.
Новий склад і шлях до «Батарейки»
У 1996 році Валерій Жуков знову зібрав склад «Жуков» і почав працювати над матеріалом, який пізніше увійшов до альбому «Батарейка». Запис був переважно завершений до 1998 року, однак фінансова криза ускладнила пошук компанії, готової випустити платівку.
У лютому 1999 року гурт уклав контракт із компанією «Монолит». Важливим моментом стала радіоротація пісні «Батарейка»: за сприяння Павла Кузіна композиція з’явилася в ефірі «Нашего Радио» і почала швидко набирати популярність. Восени того ж року відбувся реліз однойменного альбому.
Заголовна пісня отримала активну радіоротацію й стала візитівкою колективу. Проста гітарна аранжировка, приспів, що легко запам’ятовується, і текст про завершені стосунки зробили «Батарейку» однією з найвпізнаваніших російськомовних поп-рок-композицій межі 1990-х і 2000-х.
До альбому також увійшли «Влечение», «Птенчик мой», «Лариска», «Клёво» та інші пісні. На «Батарейку» і «Влечение» були зняті відеокліпи, які потрапили в ефір MTV Russia.
«Влечение» і «Дискотека Авария»
Окрему популярність здобула пісня «Влечение». Пізніше з дозволу Валерія Жукова власну версію композиції записала «Дискотека Авария».
Ця переробка розширила аудиторію пісні за межі звичного рок- і поп-рок-середовища та стала однією з найвідоміших сторонніх інтерпретацій матеріалу «Жуков».
«Танкист»
У 2000 році гурт випустив «Танкиста». Пісня з характерною для Жукова гумористичною оповіддю стала ще одним великим хітом.
За «Танкиста» гурт отримав премію «Золотой граммофон». Композиція закріпила образ «Жуков» як колективу, здатного поєднувати рок-аранжування з побутовим гумором і текстами, що легко запам’ятовуються та цитуються.
«Подруга друга»
У 2002 році вийшов другий основний студійний альбом «Подруга друга».
До платівки увійшли заголовна композиція, «Танкист», «Ноль три» та інші пісні. У музичному плані гурт зберіг формулу дебюту: гітарний поп-рок із простими мелодіями та текстами, побудованими навколо стосунків і повсякденних ситуацій.
Гумористичні пісні та «Комарики»
На початку 2000-х гумористична сторона творчості «Жуков» стала ще виразнішою. У 2003 році з’явилася пісня «Йогурты», а у 2004-му гурт записав разом із Професором Лебединським композицію «Комарики».
У той самий період вийшли збірка «Болтик в гаечку» та альбом реміксів «На Крыжополь поворот».
Пізніше гурт випускав пісні «Властелин колец», «Зуб (Я люблю тебя любую)», «Полоса» та інші роботи.
Повернення з новими піснями
Після середини 2000-х нові релізи почали з’являтися значно рідше. У 2011 році вийшла «Разлюбила», а роком пізніше — «Давай жениться». У 2018 році гурт представив пісню «Я не могу тебя не любить».
Після ще однієї тривалої перерви «Жуки» знову активізували студійну роботу. У 2024 році з’явилися «Моя» і «Властелин колец 2», у 2025-му — «Надо так надо», а у 2026 році — «Необъятная».
Склад
Центральною фігурою «Жуков» протягом усієї історії залишається Валерій Жуков — вокаліст, гітарист і автор пісень.
До сучасного складу також входять:
- Олександр Бодров — гітара, бек-вокал;
- Олександр Любарський — бас-гітара, бек-вокал;
- Олексій Лобов — ударні;
- Олександр Долгих — баян, клавішні, бек-вокал.
У різні роки через гурт пройшли й інші музиканти, однак авторська основа проєкту завжди залишалася пов’язаною з Валерієм Жуковим.
Музичний стиль
«Жуки» працюють передусім у сфері поп-року та гітарної пісенної музики. Їхні записи рідко будуються на складній інструментальній техніці: основна увага приділяється мелодії, приспіву й тексту.
Валерій Жуков використовує розмовну мову, побутові деталі, самоіронію та навмисно прості формулювання. В одних піснях ця манера працює на романтичну лірику, як у «Батарейке» і «Влечении», в інших — на комічний сюжет, як у «Танкисте» або пізніших гумористичних композиціях.
Основна дискографія
- 1999 — «Батарейка»
- 2002 — «Подруга друга»
- 2004 — «На Крыжополь поворот» — альбом реміксів
- 2004 — «Болтик в гаечку» — збірка
- 2016 — «Разное» — збірка
Ранні записи «Окрошка» і «До Луны пешком» належать до історії формування гурту, однак свого часу не отримали повноцінного офіційного видання.
Ключові пісні
- «Батарейка»
- «Влечение»
- «Танкист»
- «Подруга друга»
- «Йогурты»
- «Комарики»
- «Зуб (Я люблю тебя любую)»
- «Разлюбила»
- «Я не могу тебя не любить»
- «Моя»
- «Надо так надо»
- «Необъятная»
Місце гурту «Жуки» в російській музиці
Головний період масової популярності «Жуков» припав на межу 1990-х і 2000-х. «Батарейка», «Влечение» і «Танкист» закріпили характерний для гурту формат — простий гітарний поп-рок, у якому мелодія, що легко запам’ятовується, поєднується з розмовною та часто іронічною лірикою.
За відносно невеликої альбомної дискографії кілька пісень гурту пережили власну епоху й залишилися впізнаваними через десятиліття. «Жуки» при цьому не припинили існування: колектив продовжує виступати, а поява нових синглів у 2024–2026 роках підтверджує продовження студійної діяльності.
