Игорь Николаев
Юрій Едуардович Лоза (народився 1 лютого 1954 року в Свердловську, нині Єкатеринбург) — радянський і російський співак, композитор, поет, автор пісень і гітарист. Найвідоміший за композиціями «Плот», «Сто часов», «Я умею мечтать», «Зима» і «Заповедные места». У його творчості поєднуються авторська пісня, естрада, рок та елементи міського романсу.
Музична кар’єра Лози почалася задовго до сольної популярності: у другій половині 1970-х він працював в ансамблі «Интеграл» Барі Алібасова, а після переїзду до Москви співпрацював із гуртом «Зодчие». У 1980-х його пісні поширювалися на магнітофонних записах, а пізніше почали офіційно виходити на платівках фірми «Мелодия».
Дитинство та юність
Юрій Лоза народився у Свердловську. Раннє дитинство провів у Верхньому Тагілі, а 1961 року родина переїхала до Алма-Ати.
Музикою він зацікавився ще у шкільні роки. Приблизно у тринадцять років самостійно опанував гітару, брав участь у художній самодіяльності та пробував виконувати іноземні пісні з власними російськомовними текстами.
Після школи Лоза вступив на географічний факультет Казахського державного університету, однак навчання не завершив. Потім служив у Радянській армії, де також грав у музичному колективі.
Після демобілізації навчався в Алма-Атинському музичному училищі на відділенні ударних інструментів, але також його не закінчив. У цей період заробляв музикою, зокрема виступав у ресторанах, де виконував широкий репертуар.
Гурт «Интеграл»
У 1977 році Юрій Лоза приєднався до ансамблю «Интеграл», яким керував Барі Алібасов. Колектив спочатку працював в Усть-Каменогорську, а пізніше був пов’язаний із Саратовською філармонією.
Лоза виступав як вокаліст і музикант. Разом з «Интегралом» він багато гастролював і 1980 року взяв участь у фестивалі «Весенние ритмы. Тбилиси-80» — одній із найвідоміших подій в історії радянської рок-музики.
Водночас він продовжував писати власні пісні, але більша частина авторського матеріалу не входила до концертної програми «Интеграла». Саме в цей період з’явилася майбутня найвідоміша композиція музиканта.
Історія пісні «Плот»
«Плот» Юрій Лоза почав писати у 1982 році, коли ще працював в «Интеграле». За спогадами музиканта, ідея виникла під час відпочинку біля моря, а остаточна робота над піснею тривала близько року.
Лоза пропонував пісню для репертуару «Интеграла», однак її не прийняли. У результаті «Плот» залишився його самостійним твором.
Широку популярність композиція здобула не одразу. Офіційно її видали на платівці «Что сказано, то сказано» у 1988 році, після чого вона стала найвпізнаванішою піснею Юрія Лози.
«Путешествие в рок-н-ролл»
У 1983 році Лоза залишив «Интеграл» і переїхав до Москви. Там за участю музикантів гурту «Примус» він записав магнітоальбом «Путешествие в рок-н-ролл».
Запис набув широкого неофіційного поширення на магнітофонних касетах і котушках. До нього увійшли пісні з жорсткішими, сатиричними та побутовими текстами, які помітно відрізнялися від ліричного матеріалу, з яким масова аудиторія пізніше почала асоціювати Лозу.
Серед композицій цього періоду — «Сто часов», «Баба Люба», «Мать пишет», «Девочка сегодня в баре», «Утро с похмелья» та інші.
Назву «Примус» тривалий час пов’язували з виконавцем альбому, хоча сам Лоза учасником цього гурту не був: його музиканти допомагали йому під час запису.
«Зодчие»
Наприкінці 1983 року Юрій Лоза приєднався до гурту «Зодчие». У різні роки разом із ним у колективі працювали Валерій Сюткін і Юрій Давидов.
До середини 1980-х пісні Лози становили значну частину репертуару «Зодчих». Саме з цим періодом пов’язані композиції «Я умею мечтать» і «Зима».
У 1986 році обидві пісні офіційно випустила фірма «Мелодия» на збірці «Панорама-86. Фестиваль молодёжной популярной музыки». Ці записи стали одними з перших офіційно виданих творів Юрія Лози.
Паралельно продовжували поширюватися його авторські магнітоальбоми: «Концерт для друзей» (1984), «Тоска» (1985) і «Любовь, любовь…» (1986).
Сольна кар’єра
У другій половині 1980-х Лоза остаточно перейшов до сольної роботи.
У 1988 році фірма «Мелодия» випустила платівку «Что сказано, то сказано». До неї увійшли твори, раніше відомі за магнітофонними записами, а також «Плот».
У цей період широку популярність здобули «Плот», «Сто часов», «Я умею мечтать», «Зима» та інші пісні. На відміну від сатиричних і рок-н-рольних творів початку 1980-х, пізніший репертуар дедалі частіше будувався навколо лірики, роздумів про час, самотність, дорогу та людські стосунки.
У 1990 році вийшла платівка «Вся жизнь — дорога».
1990-ті та власна студія
У 1993 році Юрій Лоза створив власну студію звукозапису. Це дозволило йому працювати незалежно від великих продюсерських структур і самостійно контролювати запис свого матеріалу.
У 1990-х виходили збірки та нові записи музиканта, а раніше створені пісні неодноразово перевидавалися на компакт-дисках.
У 2000 році з’явився студійний альбом «Заповедные места». Заголовну композицію було створено значно раніше: музику написав Юрій Лоза, текст — поет Олександр Жигарєв. Ще 1987 року пісня здобула популярність у виконанні ансамблю «Ариэль».
У 2004 році було видано концертний альбом «Я умею мечтать…», заснований на ювілейній концертній програмі.
«Крик души»
Після тривалої перерви в номерній дискографії з’явився альбом «Крик души». Спочатку матеріал було випущено на вінілі, а в лютому 2025 року вийшла його цифрова версія.
До альбому увійшли десять композицій: «Крик души», «Городские дворы», «Давай зайдём», «Это лето», «Облака», «Мадам», «Шторм», «Уренгой», «Открой» і «Вот и прошёл год».
Основні альбоми та записи
- «Путешествие в рок-н-ролл» — 1983, магнітоальбом;
- «Концерт для друзей» — 1984, магнітоальбом;
- «Тоска» — 1985;
- «Любовь, любовь…» — 1986;
- «Что сказано, то сказано» — 1988, офіційна платівка;
- «Вся жизнь — дорога» — 1990;
- «Заповедные места» — 2000;
- «Я умею мечтать…» — 2004, концертний альбом;
- «Крик души» — вінілове видання 2023 року, цифровий реліз 2025 року.
Манера та теми пісень
Творчість Юрія Лози важко звести до одного жанру. У ранніх роботах помітні рок-н-рол, рок, блюз і сатирична авторська пісня; пізніше на перший план вийшли мелодійна естрада та гітарна лірика.
Лоза самостійно пише музику й тексти більшості своїх пісень. Для його авторської манери характерні розмовна російська мова, зрозумілі побутові образи та сюжетні тексти. Серед постійних тем — дорога, плин часу, мрії, стосунки, самотність і повсякденне життя.
У 2012 році видавництво «Эксмо» випустило книжку Лози «Научу писать хиты», присвячену його поглядам на створення пісень, роботу з текстом, мелодією та побудовою композиції.
Особисте життя
Юрій Лоза одружений зі Світланою Мережковською. Вона виступала як співачка, зокрема під псевдонімом Сюзанна, а пізніше займалася літературою та поезією. Світлана також брала участь у роботі над текстами чоловіка як редактор.
Їхній син Олег Лоза, який народився 1986 року, обрав професійну академічну музику. Він закінчив диригентсько-хорове відділення Музичного училища імені Гнесіних і Московську консерваторію та став оперним співаком-баритоном.
Публічна діяльність
Окрім музичної роботи, Юрій Лоза регулярно виступає в медіа з коментарями про музику, культуру, шоу-бізнес і суспільні події. Його оцінки відомих виконавців і явищ масової культури неодноразово ставали предметом публічних дискусій.
Водночас основою його професійної біографії залишається авторська пісня. Найвідоміша композиція Лози — «Плот» — була створена ще на початку 1980-х, а її широка популярність прийшла значно пізніше, що зробило її одним із найхарактерніших прикладів довгого життя пісні за межами часу її написання.
