Mosimann (справжнє ім’я: Квентін Жерар Джон Мозіманн, Quentin Gérard John Mosimann) — франко-швейцарський діджей, продюсер, композитор, співак і мультиінструменталіст. Народився 14 лютого 1988 року в Женеві. Широка публіка дізналася про нього після перемоги в сьомому сезоні французької Star Academy у 2008 році, хоча діджеїнгом Mosimann займався ще до телевізійної кар’єри. Згодом він пройшов шлях від electro-pop і festival EDM до house і tech house, чотири роки поспіль входив до DJ Mag Top 100 DJs у 2012–2015 роках і повернувся до рейтингу у 2026-му. Паралельно Mosimann став затребуваним композитором і продюсером для інших артистів, а нову хвилю міжнародної уваги йому принесла серія Dream Track.
Квентін народився у Швейцарії в родині швейцарця та француженки, а виріс переважно у Франції — у Верхній Савої та на півдні країни. Інтерес до електронної музики з’явився ще в підлітковому віці. Приблизно у п’ятнадцять років він почав уважно спостерігати за роботою діджея John Revox, якого пізніше називав людиною, що познайомила його з основами професії.
На момент появи на телебаченні Mosimann уже мав практичний досвід за пультом. Він виступав на півдні Франції та грав на Ібіці, поєднуючи зведення з власним вокалом. Саме поєднання діджеїнгу, співу та живого виконання згодом стало однією з найвпізнаваніших рис його сценічного формату.
Star Academy і масова популярність
У 2007 році Mosimann став учасником сьомого сезону французької Star Academy. Фінал відбувся 15 лютого 2008 року — наступного дня після його двадцятиріччя — і завершився перемогою Квентіна.
Телешоу миттєво зробило його відомим широкій франкомовній аудиторії, однак перші релізи помітно відрізнялися від музики, якою він згодом займався як клубний артист.
У серпні 2008 року вийшов дебютний альбом Duel. Його концепція будувалася на переосмисленні відомих пісень у двох музичних площинах — більш акустичній і джазовій та більш електронній. До альбому увійшли версії Cherchez le garçon, C'est la ouate, Cargo, Such a Shame, L'Aventurier та інших композицій.
У 2009 році матеріал перевидали в розширеному вигляді під назвою Il y a je t'aime et je t'aime. Це не окремий повноцінний студійний альбом, а нова редакція Duel із додатковим матеріалом.
Другий самостійний альбом, Exhibition, вийшов у 2010 році. Тут джазова складова стала менш помітною, а electro-pop, синтезатори й танцювальна ритміка вийшли на перший план.
Повернення до діджеїнгу
Попри успіх поп-кар’єри, Mosimann не відмовився від інтересу до клубної музики. На початку 2010-х він поступово зробив діджеїнг та електронний продакшен головними напрямами своєї діяльності.
Цей перехід був непростим: телевізійна популярність забезпечила велику аудиторію, але водночас змушувала заново доводити професійну спроможність уже всередині міжнародної електронної сцени.
Mosimann активно гастролював, випускав electro house і progressive house та розвивав власний гібридний формат виступів. За пультом він використовував не лише стандартне DJ-обладнання, а й клавішні, електронні барабани та вокал.
Однією з помітних робіт цього періоду стала All Alone із британською співачкою Tara McDonald.
DJ Mag Top 100 DJs
У 2012 році Mosimann уперше увійшов до міжнародного рейтингу DJ Mag Top 100 DJs, дебютувавши на 74-му місці. У 2013 році він піднявся на 69-ту позицію, у 2014-му посів 72-ге місце, а у 2015 році — 93-тє.
Після тривалої перерви Mosimann повернувся до рейтингу у 2026 році, посівши 85-те місце. Таким чином, його присутність у Top 100 DJs охоплює два помітно різні етапи кар’єри: період electro house і festival EDM початку 2010-х та пізніший етап, пов’язаний із house, tech house, live-виступами й зростанням популярності проєкту Dream Track.
Перші потрапляння до рейтингу були особливо важливими для артиста, який спочатку здобув масову популярність завдяки телебаченню: Mosimann вдалося сформувати самостійну репутацію вже всередині міжнародної електронної сцени. У цей період він активно гастролював, розвивав радіопроєкт House Bless You і працював наставником у франкомовному The Voice Belgique.
The 8 Deadly Sins
У 2013 році вийшов третій студійний альбом The 8 Deadly Sins.
Він значно сильніше за попередні платівки відображав клубний бік Mosimann. Основою стали electro house, progressive house і вокальна електронна музика, що відповідало фестивальному звучанню початку 2010-х.
Альбом став важливою точкою переходу: якщо Duel і Exhibition ще безпосередньо продовжували телевізійну поп-кар’єру, то The 8 Deadly Sins уже значно тісніше пов’язаний з образом Mosimann як міжнародного діджея та електронного продюсера.
Від EDM до ширшого house-звучання
У другій половині 2010-х Mosimann почав поступово відходити від характерної фестивальної EDM-формули.
У цей період з’явилися TI89, Forever із David Taylor, Cali, Horizon із Leandro Da Silva, Mon Amour та інші роботи. У них ставало більше house, вокальної електроніки та стриманішої клубної ритміки.
Замість постійного руху до максимально масштабного дропу Mosimann дедалі частіше працював із грувом, мелодією та пісенною структурою.
Outside The Box
Ідея відмови від одного жанрового формату отримала розвиток у серії Outside The Box.
Перша частина проєкту вийшла у 2020 році, друга — у 2021-му, третя — у 2023 році. Сама назва добре описує підхід Mosimann того періоду: електронна музика перестала ділитися для нього на суворо відокремлені напрями.
У різних частинах серії house і клубна музика сусідять із більш мелодійними, вокальними та експериментальними композиціями.
Цей період особливо важливий для розуміння зрілого Mosimann: замість наслідування чергової сценічної тенденції він почав одночасно використовувати накопичений досвід співака, інструменталіста, діджея та студійного продюсера.
Робота з Grand Corps Malade
Одним із найзначніших проєктів поза власною дискографією стала співпраця з французьким автором і виконавцем Grand Corps Malade.
У 2020 році Mosimann взяв участь у створенні альбому Mesdames як композитор, продюсер, інструменталіст і бек-вокаліст.
Особливо помітною стала композиція Derrière le brouillard, записана Grand Corps Malade разом із Louane: музику написав Mosimann, а його голос також звучить у бек-вокалі.
Він брав участь і в роботі над іншими композиціями альбому, зокрема Mesdames і Pendant 24h.
Проєкт показав інший бік його музичного мислення. Замість клубного дропу та танцювальної функціональності центральними елементами стали текст, голос виконавця, гармонія та пісенна драматургія.
Надалі Mosimann працював як композитор і продюсер із Louane, Patrick Bruel, Slimane, Suzane, Pierre Garnier та іншими франкомовними артистами.
Продюсер для інших виконавців
Робота поза власним проєктом поступово перетворилася на самостійну частину кар’єри Mosimann.
Він пише музику, займається аранжуваннями, програмуванням, клавішними та продюсуванням. Завдяки цьому його професійна діяльність значно ширша за звичну модель DJ/producer.
Досвід співака дозволяє йому безпосередньо працювати з вокальною партією, а навички інструменталіста дають змогу будувати композицію не лише всередині цифрової робочої станції, а й за допомогою живих клавішних, барабанів та інших інструментів.
Саме ця універсальність згодом стала основою проєкту Dream Track.
Dream Track
У січні 2024 року Mosimann запустив серію Dream Track, яка принесла йому нову хвилю популярності в соціальних мережах.
Формат будується навколо запрошеного гостя. Він описує композицію своєї мрії — жанр, настрій, інструменти, тембр голосу або незвичне поєднання звуків, — після чого Mosimann безпосередньо в студії перетворює ці побажання на завершену музичну ідею.
Проєкт виявився особливо вдалим для його набору навичок. В одному відео Mosimann одночасно виступає як композитор, аранжувальник, клавішник, барабанщик, вокаліст, звукорежисер і продюсер.
Dream Track перетворився з експерименту з друзями на регулярну серію з відомими музикантами, акторами та іншими публічними гостями. При цьому його популярність пояснюється не лише іменами учасників: глядач бачить сам процес створення музики — від кількох слів до готового аранжування.
Сучасний live-формат
Концертні виступи Mosimann розташовані десь між класичним DJ-сетом і повноцінним live-шоу.
Він використовує DJ-пульт, синтезатори та клавішні, грає на електронних барабанах і співає. Окремі партії та переходи створюються безпосередньо під час виступу.
Такий формат не можна вважати пізнім доповненням до його образу. Ще до участі в Star Academy Mosimann поєднував діджеїнг із живим вокалом, а в міру розвитку кар’єри лише розширював набір доступних сценічних інструментів.
Новий етап у середині 2020-х
У зрілій дискографії Mosimann club house і tech house дедалі частіше сусідять із повноцінними вокальними композиціями.
Серед помітних робіт цього періоду — Dancing On My Own, Sin amor із Cecilia Krull, Save Your Money, Don't Say Goodbye, Wish Me Well, Underneath The Blue із Joe Cleere, Ghosts зі Skip The Use і Soon із Gaëtan Roussel.
Ці релізи не складаються в одну вузьку жанрову лінію. Одні орієнтовані на танцпол, інші побудовані навколо вокалу та пісенної форми, що відповідає принципу, сформованому ще в серії Outside The Box.
Star Academy 2026
У 2026 році історія Mosimann і Star Academy отримала продовження: TF1 оголосив його директором нового сезону проєкту.
Для музиканта це незвичне замикання професійного кола. У 2008 році він сам був учасником академії та виграв конкурс, а через вісімнадцять років отримав завдання допомагати новому поколінню артистів формувати власну сценічну та музичну ідентичність.
Цей вибір також відображає зміни в його професійному статусі. Mosimann повертається до проєкту вже не лише як колишній переможець, а як діджей, композитор, студійний продюсер, співак і музикант із багаторічним досвідом роботи в різних сегментах індустрії.
Музичний стиль
Музика Mosimann пройшла через кілька помітно різних періодів.
На межі 2000-х і 2010-х у центрі були pop, jazz та electro-pop. Потім основними напрямами стали electro house, progressive house і festival EDM. Згодом звучання змістилося до house і tech house, водночас ставши більш відкритим до пісенної та мелодійної електронної музики.
Попри всі зміни, кілька елементів залишаються незмінними.
Перший — ритмічне мислення. Навіть працюючи над поп-піснею, Mosimann часто підходить до структури як діджей і продюсер електронної музики.
Другий — живі інструменти. Клавішні та ударні залишаються повноцінною частиною його студійної та сценічної мови.
Третій — вокал. Mosimann не використовує голос лише як додатковий сценічний ефект, а здатний самостійно виконувати повноцінні партії та будувати навколо них композиції.
Тому найточніше Mosimann можна описати не через один жанр, а через поєднання кількох професійних ролей: діджея, композитора, вокаліста, аранжувальника, інструменталіста та музичного продюсера.
Дискографія
Студійні альбоми та великі авторські проєкти
- Duel — 2008
- Exhibition — 2010
- The 8 Deadly Sins — 2013
- Outside The Box, Pt. 1 — 2020
- Outside The Box, Pt. 2 — 2021
- Outside The Box, Pt. 3 — 2023
Перевидання
- Il y a je t'aime et je t'aime — 2009, розширене перевидання Duel
Вибрані сингли та композиції
- Cherchez le garçon
- Il y a je t'aime et je t'aime
- Gimme a Break
- All Alone — із Tara McDonald
- Psyké Underground
- Never Let You Go — за участю Joe Cleere
- TI89
- Forever — за участю David Taylor
- Cali
- Horizon — із Leandro Da Silva
- Mon Amour
- I Hate Me
- Comment te dire adieu
- Dancing On My Own
- Sin amor — із Cecilia Krull
- Save Your Money
- Don't Say Goodbye
- Wish Me Well
- Underneath The Blue — за участю Joe Cleere
- Ghosts — зі Skip The Use
- Soon — за участю Gaëtan Roussel
Mosimann пройшов незвичний шлях від підліткового діджеїнгу та телевізійної поп-кар’єри до міжнародної електронної сцени, студійного продюсування й власного освітнього формату створення музики. Star Academy принесла йому масову популярність, але подальша кар’єра будувалася на постійному переосмисленні власної ролі: від співака до EDM-діджея, від festival house до гнучкішого клубного звучання, від сольного артиста до композитора та продюсера інших виконавців. Саме здатність однаково впевнено працювати за DJ-пультом, за клавішними, на барабанах, біля мікрофона та в студії стала головною відмінною рисою Mosimann.
