Nicky Romero - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Nicky Romero (справжнє ім’я — Нік Роттевел ван Готум / Nick Rotteveel van Gotum; нар. 6 січня 1989 року, Амеронген, провінція Утрехт, Нідерланди) — нідерландський DJ, музичний продюсер, реміксер і засновник Protocol Recordings. Він став однією з помітних фігур глобального EDM-буму початку 2010-х завдяки Toulouse, співпраці з Avicii у I Could Be The One, спільним роботам із David Guetta, NERVO і Krewella та власному progressive mainstage-звучанню. Згодом Romero розширив музичний діапазон від electro і progressive house до tech house, dance-pop і глибшого progressive house, для якого створив окремий проєкт Monocule.

Амеронген, барабани та перші кроки в production

Нік Роттевел виріс в Амеронгені — невеликому місті в центральній частині Нідерландів. Інтерес до музики з’явився ще в дитинстві через ударні: його батько грав на барабанах, і Нік також почав саме з цього інструмента. Згодом інтерес до ритму перейшов в електронну музику та домашній production. Сам Romero згадував, що значну частину раннього періоду проводив у своїй кімнаті, щодня працюючи над музикою та самостійно опановуючи студійні інструменти.

Його шлях у професію не був миттєвим. До міжнародних фестивалів і великих лейблів були локальні DJ-сети, робота з house і R&B та тривале освоєння виробництва електронної музики. Перші релізи з’явилися на невеликому Once Records: серед них Privilege і Qwerty. Саме цей ранній каталог став початком переходу від діджеїнгу до повноцінної продюсерської кар’єри.

До кінця 2000-х його матеріал почав з’являтися на більших dance-майданчиках. У січні 2009 року Spinnin' Records випустив My Friend, а в грудні 2010-го з’явився ремікс Nicky Romero на Flash Green Velvet. Останній особливо добре демонструє ранній стиль продюсера — щільний electro house groove, жорстку роботу з низькими частотами та клубну структуру, розраховану на великі звукові системи.

Toulouse і момент міжнародного прориву

Справжньою точкою впізнаваності став Toulouse, створений у період, коли європейський electro house поступово перетворювався на масштабну фестивальну музику.

Трек з’явився у 2011 році, а світовий резонанс отримав уже на межі 2011–2012 років. Масивна bassline, механістичний synth hook і характерна пауза перед drop зробили Toulouse однією з найбільш упізнаваних інструментальних EDM-записів свого часу. MusicRadar пізніше прямо пов’язував міжнародний прорив Romero з успіхом цієї композиції.

Toulouse з’явився ще до остаточного формування big room house як самостійної фестивальної формули та перебуває на перетині electro house, progressive house і mainstage EDM, що тоді тільки формувався. Саме тому композиція зберегла впізнаваність і після завершення початкової фестивальної хвилі.

Успіх Toulouse практично одночасно відкрив Romero доступ до співпраці з артистами першого ешелону електронної музики.

David Guetta, Metropolis і початок великої фестивальної епохи

Одним із музикантів, які відіграли важливу роль на ранньому етапі, став David Guetta. Сам Protocol пізніше називав Guetta наставником Romero на початку його міжнародної кар’єри. Їхня співпраця включала Wild One Two, Metropolis, продюсерську роботу над Bang My Head, а згодом Ring The Alarm і Shout.

Metropolis, випущений у 2012 році, виявився особливо характерним твором того періоду. У ньому кінематографічний progressive house build-up стикався з важчим electro-drop — формулою, яка тоді ставала центральною для великих EDM-фестивалів.

У той самий період Romero працював із Calvin Harris над Iron, а з австралійським дуетом NERVO випустив Like Home. Останній став однією з його найбільш мелодичних ранніх робіт і важливим прикладом progressive house початку 2010-х, який поєднував фестивальну динаміку з повноцінним вокальним songwriting.

Однак найбільший комерційний успіх цього періоду був пов’язаний з іншою шведсько-нідерландською співпрацею.

I Could Be The One з Avicii

Спільна робота Nicky Romero і Avicii спочатку була відома серед шанувальників як Nicktim. Після додавання вокальної партії композиція отримала назву I Could Be The One і стала одним із найзначніших EDM-crossover релізів початку 2010-х.

У лютому 2013 року сингл посів перше місце в основному UK Singles Chart. Він провів 28 тижнів у британському Top 100 і став першим британським №1 як для Avicii, так і для Nicky Romero.

Саме I Could Be The One краще за багато інших записів демонструє різницю між підходами двох продюсерів: мелодична емоційність Avicii тут поєднується з більш щільною фестивальною архітектурою, характерною для Romero.

Комерційний успіх композиції вивів його ім’я далеко за межі спеціалізованої EDM-аудиторії. Водночас Romero продовжив випускати значно жорсткіші клубні треки, не переходячи повністю в pop-dance.

Protocol Recordings: власний лейбл замість залежності від чужих платформ

У 2012 році Nicky Romero заснував Protocol Recordings. Лейбл створювався як майданчик і для власної музики Romero, і для артистів, чиї роботи відповідали його баченню сучасної електронної сцени.

У наступні роки Protocol випустив музику NERVO, Calvin Harris, Stadiumx, Deniz Koyu, Tommy Trash, W&W, Florian Picasso, Raiden, Timmo Hendriks та багатьох інших продюсерів. При цьому стратегія компанії ніколи не обмежувалася виключно progressive house: каталог поступово розширився в бік electro, tech house, bass house, dance-pop і більш експериментальних напрямів.

Для Romero лейбл виявився особливо важливим як довгостроковий кар’єрний інструмент. Замість того щоб залежати від мінливої політики великих EDM-компаній, він отримав власну платформу для тестування нових напрямів і підтримки молодих артистів.

У січні 2018 року PRTCL став 100-м релізом Protocol, у травні 2020-го лейбл відзначив 200-й випуск, а в травні 2026 року Run To You Nicky Romero і Almero за участю Grace Barton став уже 500-м релізом каталогу.

Protocol Radio

Радіошоу Protocol Radio стартувало 18 серпня 2012 року. Перший випуск вийшов під назвою Protocol Radio #001.

Шоу стало аудіопродовженням лейбла: Romero використовує його для власних прем’єр, нових релізів Protocol, промо-релізів сторонніх артистів і музики, яку грає у DJ-сетах.

До червня 2016 року вийшов 200-й епізод, у травні 2017-го — 250-й, а до березня 2022 року кількість випусків перевищила 500. Таким чином Protocol Radio перетворилося на один із найтриваліших проєктів в інфраструктурі самого Romero.

Symphonica, Legacy і пік раннього Nicky Romero

У 2013 році слідом за успіхом I Could Be The One з’явилися ще два важливі релізи.

Symphonica була побудована на контрасті між майже оркестровим вступом і важким electro house-drop. Вона добре відображала характерну для Romero любов до драматичних build-up і різкої зміни динаміки.

Спільний із Krewella сингл Legacy пішов іншим шляхом: вокальний progressive house із великим фестивальним приспівом виявився ближчим до пісенної сторони EDM. Protocol і досі відносить Legacy разом із Like Home та I Could Be The One до релізів, що визначили ранній період Romero.

У ці роки Romero увійшов і до верхньої частини DJ Mag Top 100 DJs. У 2012 році він дебютував на 17-му місці, а вже в 2013 році піднявся до №7 — найвищої позиції в його кар’єрі в цьому рейтингу. У 2014-му він посів восьме місце.

Це збіглося з періодом максимального міжнародного зростання фестивального progressive і electro house, частиною якого Romero став поряд з Avicii, Hardwell, Alesso та іншими артистами свого покоління.

Не лише власні треки: робота продюсером

Менш очевидна сторона кар’єри Nicky Romero — студійна робота для інших артистів.

У різні роки він брав участь у production великих pop- і dance-релізів, включно з Right Now Rihanna і David Guetta, Bang My Head David Guetta за участю Sia та It Should Be Easy Britney Spears.

Це важливо для розуміння Romero як музиканта. Його професійна репутація будується не лише на фестивальних сетах, а й на технічному боці production: програмуванні ударних, роботі з динамікою, синтезаторами та створенні масштабного stereo-образу.

Lighthouse, Harmony і збереження progressive house

Після найінтенсивнішої EDM-фази середини 2010-х Romero продовжив розвивати більш мелодичну сторону власного каталогу.

У 2015 році Lighthouse став 50-м релізом Protocol Recordings. Того ж року разом зі Stadiumx він випустив Harmony — progressive house-композицію з вокалом Georgia Ku.

Цей період продемонстрував одну з найбільш стійких особливостей творчості Romero. Навіть коли фестивальний ринок почав відходити від класичного progressive house початку десятиліття, він не відмовився від емоційних акордових прогресій і великих мелодичних кульмінацій.

Пізніше саме це дозволило йому органічно повертатися до progressive house після експериментів із pop, future bass, tech house і більш важкою клубною музикою.

Redefine і повернення до клубного звучання

У 2020 році Romero випустив EP Redefine. Проєкт був частиною більшої концепції, що включала тур і документальну серію, але музично важливішим було інше: EP свідомо повертав фокус до жорсткішої клубної сторони його production.

До нього увійшли I See, Time і Replica. Замість dance-pop центральне місце тут займали ритм, темніша атмосфера та festival/club production.

Однак ще суттєвіша зміна відбулася того ж року, коли Romero вперше офіційно розділив дві сторони свого музичного характеру різними іменами.

Monocule — темніша сторона Nicky Romero

У вересні 2020 року Nicky Romero представив новий псевдонім Monocule і випустив Monocule Volume 1. Сам артист пояснював проєкт бажанням працювати з глибшим класичним progressive house і музикою, яку було складніше органічно випускати під ім’ям Nicky Romero.

Перший EP включав Time to Save з Tim van Werd і Mosimann, Close To Me та Waiting For You. Уже тут Monocule помітно відрізнявся від mainstage-сторони Romero: приглушений bass, триваліший розвиток, темні мелодії та менша залежність від фестивального drop.

У 2021 році вийшов Monocule Volume 2 з Find You, Silence і You Don't Know. Потім каталог проєкту розширили Ways To Heaven, Awakening, Your Eyes, Stargazing та інші записи.

З часом Monocule перестав бути лише студійним псевдонімом. На Amsterdam Music Festival під час ADE 2024 відбувся його перший повноцінний окремий виступ, побудований виключно навколо власного матеріалу проєкту. Надалі Monocule отримав самостійні фестивальні та клубні сети.

Таким чином, сьогодні поділ досить чіткий: Nicky Romero охоплює progressive house, mainstage, house і crossover dance, тоді як Monocule зосереджений на глибшому, атмосферному та темнішому progressive-звучанні.

Perception і розширення house-палітри

Після пандемійного періоду Romero активно експериментував із house-напрямами.

У лютому 2022 року спільно з Low Blow він випустив двотрековий See You On The Dancefloor EP, у якому tech house поєднувався з disco і більш funky club groove.

У травні вийшов Perception EP, що включав Lose My Mind, Pressure, Hear Me Now і Work My Body. Реліз був свідомо жанрово різноманітним: від більш клубного house до характерного для Romero фестивального progressive.

У той самий період з’явилися So Much Love з Almero, Techtronic і Myriad. Останні дві композиції Romero використовував для розвитку більш технологічного клубного звучання, розташованого між tech house і mainstage.

Замість повного переходу в новий жанр він почав використовувати кілька паралельних напрямів, перемикаючись між ними залежно від конкретного релізу.

Protocol Lab

Десятиріччя Protocol Recordings у 2022 році супроводжувалося створенням окремого саблейбла Protocol Lab.

Сама назва Lab використовувалася в екосистемі Protocol ще з 2017 року — спочатку для частин ADE-компіляцій і сцен на шоукейсах. У 2022-му концепцію перетворили на самостійний імпринт, призначений для нових артистів і більш експериментальних напрямів електронної музики. Першим релізом став Stuck On You Repiet і Andrew A.

Nightvision: EP і сольне шоу

У 2023 році в кар’єрі Romero з’явився проєкт Nightvision.

Спочатку вийшов Give In, потім Mahoya і Desire з TELYKAST і Linney.

1 грудня 2023 року матеріал був об’єднаний у шеститрековий Nightvision EP, а вже наступного дня Romero провів в AFAS Live в Амстердамі своє перше велике сольне open-to-close шоу з тією самою назвою.

Замість спроб постійно копіювати Toulouse або I Could Be The One він використовує ширший діапазон house і progressive house, водночас зберігаючи впізнавану фестивальну драматургію.

All You Need Is Love і нові progressive house-релізи

Композиція вийшла у 2023 році як спільна робота Nicky Romero, Jonas Blue і Nico Santos, а не Afrojack. Пізніше Romero випустив окремий Festival Edit.

На початку 2024 року разом із Deniz Koyu і Jaimes з’явився Tomorrow Comes, який свідомо повертався до емоційного progressive house. Потім вийшов сольний All Night Long.

Ці записи добре показують, що progressive house для Romero залишається не просто ностальгійним жанром із початку 2010-х, а діючою частиною його сучасного production.

Співпраця з David Guetta, Steve Aoki і нова хвиля mainstage

У подальшому каталозі Romero продовжилося чергування melodic progressive і більш прямолінійної фестивальної музики.

У 2025 році він знову об’єднався з David Guetta для Shout, заснованого на знаменитій композиції Tears for Fears. У той самий період з’явилися Move It (Rapidin) з GIACOBBI і Fatboi, progressive house-сингл Fade Away з Barmuda та спільний зі Steve Aoki EP Higher Off The Ground.

Подальші релізи — Funky Bitz зі SMACK, Word On The Street з Dr. Chaii, Run To You з Almero і Grace Barton, No Turning Back з Gabry Ponte та Freak — показують збереження mainstage-напряму поряд із progressive house і Monocule.

Такий каталог робить жанрове визначення Nicky Romero складнішим, ніж на початку його кар’єри. Progressive house залишається основою його ідентичності, але поряд існують electro, big room, tech house і більш сучасний festival house.

Kickstart і вплив Romero на музичний production

Окремої згадки заслуговує діяльність Romero у сфері музичних технологій.

Спільно з Cableguys його ім’я пов’язане з плагіном Nicky Romero Kickstart — інструментом для ритмічної автоматизації гучності та створення характерного pumping/sidechain-ефекту. Пізніше вийшла значно розширена версія Kickstart 2.

Для електронної музики це важлива частина його професійної спадщини. Sidechain-ефект був центральним елементом EDM-production задовго до появи Kickstart, але плагін зробив створення такого руху значно швидшим і доступнішим для продюсерів-початківців.

Сам Romero залишається технічно орієнтованим студійним музикантом. В інтерв’ю MusicRadar він детально розповідав про роботу з Logic, Serum, Sylenth, Massive, UAD та іншими інструментами й підкреслював, що навички та кількість годин у студії важливіші за вартість обладнання.

DJ Mag і міжнародна фестивальна кар’єра

Nicky Romero вперше увійшов до DJ Mag Top 100 DJs у 2012 році одразу на 17-е місце, а роком пізніше досяг свого кар’єрного максимуму — №7.

Після піку початку 2010-х його позиції змінювалися, але він зберігав присутність у рейтингу протягом багатьох років. У 2024 році Romero посідав №25, а у 2025-му — №29. Сам рейтинг є відкритим голосуванням публіки, тому ці цифри коректніше використовувати як показник міжнародної впізнаваності, а не як об’єктивну оцінку DJ-майстерності.

За кар’єру Romero неодноразово виступав на Tomorrowland, Ultra Music Festival, EDC та інших найбільших фестивалях електронної музики. Паралельно Protocol проводить власні label nights під час Amsterdam Dance Event, Miami Music Week і в клубах різних країн.

Дискографія Nicky Romero

Кар’єра Nicky Romero традиційно будується насамперед навколо синглів, колаборацій і EP, а не повноформатних студійних альбомів.

Ключові EP

• 2020 — Redefine EP — I See, Time, Replica
• 2022 — See You On The Dancefloor EP — з Low Blow
• 2022 — Perception EP — Lose My Mind, Pressure, Hear Me Now, Work My Body
• 2023 — Nightvision EP — шеститрековий проєкт, пов’язаний із першим великим сольним шоу Romero
• 2025 — Higher Off The Ground EP — спільно зі Steve Aoki.

Monocule

• 2020 — Monocule Volume 1
• 2021 — Monocule Volume 2

Проєкт пізніше продовжився окремими синглами та колабораціями, серед яких Awakening, Your Eyes, Stargazing, Sign, Waiting For Me, Be There та інші роботи.

Вибрані сингли та колаборації

• 2009 — My Friend
• 2010 — Flash (Nicky Romero Remix) — Green Velvet
• 2011 — Toulouse
• 2012 — Metropolis — з David Guetta
• 2012 — Iron — з Calvin Harris
• 2012 — Like Home — з NERVO
• 2012/2013 — I Could Be The One — з Avicii
• 2013 — Symphonica
• 2013 — Legacy — з Krewella
• 2015 — Lighthouse
• 2015 — Harmony — зі Stadiumx
• 2018 — Paradise — з Deniz Koyu і Walk Off The Earth
• 2019 — Ring The Alarm — з David Guetta
• 2019 — Love You Forever — зі Stadiumx і Sam Martin
• 2020 — Destiny — з Deniz Koyu і Alexander Tidebrink
• 2022 — So Much Love — з Almero
• 2022 — Techtronic
• 2022 — Myriad
• 2023 — Turn Off The Lights
• 2023 — All You Need Is Love — з Jonas Blue і Nico Santos
• 2023 — Mahoya
• 2024 — Tomorrow Comes — з Deniz Koyu і Jaimes
• 2024 — All Night Long
• 2025 — Shout — з David Guetta
• 2025 — Move It (Rapidin) — з GIACOBBI і Fatboi
• 2025 — Fade Away — з Barmuda
• 2025 — Hold On — з Sick Individuals
• 2026 — Funky Bitz — зі SMACK
• 2026 — Word On The Street — з Dr. Chaii
• 2026 — Run To You — з Almero і Grace Barton
• 2026 — No Turning Back — з Gabry Ponte
• 2026 — Freak
• 2026 — Follow You — з FORS.

Як змінювався стиль Nicky Romero

Ранній Nicky Romero виріс із electro і Dutch house кінця 2000-х. Flash, My Friend і перші роботи демонструють грубішу клубну естетику, яка згодом стала масштабнішою в Toulouse і Metropolis.

Період I Could Be The One, Like Home, Legacy і Harmony зробив центральним melodic progressive house — великі акорди, емоційні вокальні партії та фестивальні кульмінації.

У наступні роки Romero почав вільніше працювати з dance-pop, tech house і темнішою клубною музикою. Redefine, Perception і Nightvision відображають цю еволюцію, тоді як Monocule фактично відокремлює deeper progressive house у самостійний проєкт.

Тому визначати Nicky Romero виключно як big room або future house-DJ некоректно. Найстійкішою основою його творчості залишається progressive house, але його каталог значно ширший.

Значення Nicky Romero для EDM і progressive house

Nicky Romero належить до покоління нідерландських продюсерів, яке перетворило європейську клубну музику на глобальну фестивальну індустрію початку 2010-х. Однак його значення не обмежується одним періодом EDM-буму.

Toulouse закріпив за ним власне клубне звучання, I Could Be The One продемонстрував здатність працювати у великому міжнародному crossover-форматі, а Protocol Recordings дозволив побудувати навколо цього успіху самостійну музичну інфраструктуру. Згодом Monocule дав Romero можливість розвивати глибший progressive house без необхідності змінювати музичний характер основного проєкту.

Окремо виділяється його роль саме як продюсера: робота над релізами інших артистів, студійні освітні проєкти та Nicky Romero Kickstart зробили його ім’я знайомим не лише клубній аудиторії, а й людям, які самостійно створюють електронну музику.

У результаті кар’єра Nicky Romero поєднує кілька сторін сучасної електронної індустрії — міжнародного фестивального DJ, студійного продюсера, власника незалежного лейбла та розробника музичних інструментів. Водночас progressive house залишається сполучною лінією між ранніми хітами, сучасним каталогом Protocol і глибшим звучанням Monocule.