Oliver Tree — сценічне ім’я американського співака, автора пісень, продюсера, режисера та художника Oliver Tree Nickell (29 червня 1993 — 14 червня 2026). Він поєднав альтернативний рок, поп, хіп-хоп та електронну музику з комедією, абсурдистським відеомистецтвом і навмисно карикатурними сценічними персонажами. Широкій аудиторії Oliver Tree став відомий завдяки пісням Alien Boy, Hurt, Life Goes On, Cowboys Don't Cry і Miss You, однак його творча історія почалася значно раніше — з експериментальної електронної музики під ім’ям Tree, самостійного запису й монтажу відео та захоплення скейт- і самокатною культурою.
Особливість Oliver Tree полягала в тому, що музика й візуальна складова в нього практично ніколи не існували окремо. Навмисно безглузда стрижка «під горщик», величезні куртки та джинси, маленькі сонцезахисні окуляри, трюки на самокаті, постановочні конфлікти з лейблом і регулярні заяви про завершення кар’єри були частинами однієї художньої конструкції. За цим образом стояв мультиінструменталіст і випускник програми музичних технологій California Institute of the Arts, який сам брав участь у написанні, продюсуванні, режисурі та монтажі значної частини своїх робіт.
Санта-Круз: музика задовго до Oliver Tree
Oliver Tree Nickell народився 29 червня 1993 року в Санта-Крузі, штат Каліфорнія. Він виріс у музичній родині: у ранньому інтерв’ю 2013 року Nickell розповідав, що обоє його батьків грали на різних інструментах, а будинок був заповнений музичним обладнанням. Пізніше він згадував, що почав займатися музикою ще в дитинстві й поступово опанував фортепіано, гітару, вокал та електронне продюсування.
У середній школі Nickell співав і грав на гітарі в місцевому ska/rock-гурті, який встиг провести кілька десятків концертів в окрузі Санта-Круз. У підліткові роки його інтереси змістилися в бік хіп-хопу, електронної музики та діджеїнгу. Така широта виявилася важливою для всієї подальшої кар’єри: Oliver Tree ніколи не будував музику в межах одного жанру й однаково вільно використовував гітарні рифи, електронні ударні, репову подачу та поп-мелодії.
Після школи він навчався в San Francisco State University, однак поєднувати заняття з музикою ставало дедалі складніше. Пізніше Nickell вступив до California Institute of the Arts, де вивчав музичні технології. CalArts зазначає Oliver Nickell серед випускників програми Music Technology: Interaction, Intelligence & Design, які здобули ступінь BFA у 2017 році.
Tree, Splitting Branches і перший контракт
До появи відомого публіці Oliver Tree Nickell випускав музику під коротшим ім’ям Tree. На цьому етапі його творчість помітно відрізнялася від пізнішої альтернативної поп-музики: електронні композиції будувалися з польових записів, оброблених шумів, живих інструментів і багатошарових аранжувань. У 2013 році він самостійно представив дев’ятитрековий проєкт Splitting Branches, а потім випустив EP Demons через Apollo — підрозділ бельгійського електронного лейбла R&S Records.
До Demons увійшла, зокрема, незвична переробка Karma Police гурту Radiohead. Для запису були отримані необхідні дозволи, а робота над фінальною версією проходила в Лондоні. Уже тоді Tree прагнув не стільки дотримуватися певного напряму електронної музики, скільки перетворювати запис на звуковий колаж: у композиціях використовувалися знайдені побутові звуки, маримба, струнні та численні шари обробки.
Цей ранній період не приніс йому масової популярності, але показує, що Oliver Tree виник не як випадковий інтернет-персонаж. За кілька років до вірусних кліпів він уже самостійно писав, записував і продюсував музику, працював з європейським електронним лейблом і розглядав зображення, відео та оформлення як частини одного твору.
When I'm Down і народження впізнаваного образу
Новий етап розпочався в середині 2010-х. У 2016 році Oliver записав із молодим чиказьким продюсером Whethan композицію When I'm Down. Пісня поширилася в інтернеті й стала однією з робіт, які привернули до нього увагу ширшої музичної індустрії. Незабаром Nickell перейшов від імені Tree до Oliver Tree, а у 2017 році підписав контракт з Atlantic Records.
Одночасно сформувалася його головна візуальна стратегія. Замість традиційного образу молодого альтернативного артиста Tree свідомо зробив із себе карикатурного персонажа: стрижка «під горщик», яскрава спортивна куртка в стилі 1980–1990-х, надзвичайно широкі джинси, окуляри та самокат стали такими ж упізнаваними, як і його голос. Уже у 2019 році Rolling Stone описував Tree як артиста, у якого епатажна зовнішність, інтернет-гумор і музика працюють як єдине ціле.
Це був не просто сценічний костюм. Oliver постійно розмивав межу між правдою та вигаданою біографією, давав навмисно абсурдні інтерв’ю, влаштовував постановочні сварки й оголошував про «останній тур» або «завершення музичної кар’єри». Саме тому буквальне сприйняття багатьох його публічних заяв часто призводило до помилок: ненадійний оповідач був частиною самого персонажа.
Alien Boy і Hurt: музика стає невіддільною від відео
У 2018 році Atlantic випустив EP Alien Boy. Заголовна пісня стала одним із перших великих хітів Oliver Tree, а відео All That x Alien Boy, яке він сам режисував, закріпило його візуальну естетику. На цьому етапі в музиці вже чітко відчувалося характерне поєднання альтернативного року, електронного попу та хіп-хопу: короткі пісні, важкі барабани, гітарні партії та приспіви, розраховані на миттєве запам’ятовування. Пізніше Alien Boy отримав платинову сертифікацію у США.
Ще важливішим записом став Hurt, випущений у грудні 2018 року. Пісня виросла з реального захоплення Oliver самокатним спортом і, за його словами, була пов’язана з травмою, отриманою під час катання. Сам трек став помітним на американському альтернативному радіо, але не меншу роль відіграв масштабний кліп, у якому Tree багаторазово знищує власний екранний образ. Офіційне відео та матеріали про його створення підкреслювали, що для автора кліп був самостійним твором, а не просто додатком до синглу.
Саме навколо Alien Boy і Hurt остаточно сформувалася модель подальшої кар’єри: відносно серйозні пісні про невпевненість, відчуження, біль і стосунки подавалися через навмисно безглуздий візуальний простір. Контраст дозволяв Tree говорити про вразливі теми, не перетворюючи їх на традиційну сповідальну поп-музику.
Ugly Is Beautiful
Після EP Do You Feel Me? 2019 року Oliver Tree почав готувати перший повноформатний альбом для Atlantic. Його реліз кілька разів переносився, а сам артист супроводжував затримки черговими заявами про завершення музичної кар’єри. У підсумку Ugly Is Beautiful вийшов 17 липня 2020 року. Альбом об’єднав матеріал кількох попередніх років: Alien Boy, Hurt, Cash Machine, Let Me Down, Bury Me Alive, Miracle Man та інші композиції. Платівка піднялася до 14-го місця Billboard 200 і очолила американський рейтинг рок- та альтернативних альбомів.
Назва Ugly Is Beautiful точно відображала основний принцип проєкту. Tree свідомо будував естетику навколо неідеальності — дивної зовнішності, невдач, падінь і соціальної незграбності. У музичному плані альбом виявився настільки ж гібридним: гітарна альтернативна музика поєднувалася з треповою ритмікою, синтезаторами та поп-приспівами, а вокал змінювався від мелодійного співу до майже репової речитативної подачі.
Незадовго до релізу Oliver перетворив своє багаторічне захоплення самокатами на справжній рекорд. 19 травня 2020 року в Лос-Анджелесі він встановив рекорд Guinness World Records, представивши найбільший самокат у світі: його висота становила 4,16 метра, а довжина — 3,13 метра. Абсурдний рекламний трюк у цьому випадку був цілком реальним досягненням.
Life Goes On — найважливіший сольний хіт
Композиція, яка суттєво розширила аудиторію Oliver Tree, з’явилася вже після первинного видання дебютного альбому. Life Goes On увійшла до розширеної версії Ugly Is Beautiful: Shorter, Thicker & Uglier, випущеної у травні 2021 року. Tree написав і спродюсував пісню разом із Getter. Проста басова лінія, майже розмовний куплет і повторюваний приспів зробили трек особливо придатним для коротких відеороликів.
У 2021 році Life Goes On отримала величезний імпульс завдяки TikTok і стала першим синглом Oliver Tree, що потрапив до основного американського Billboard Hot 100. Пісня досягла 71-го місця Hot 100 і 7-го місця Hot Rock & Alternative Songs; у Великій Британії вона увійшла до Top 40. Atlantic також випускав версії з Ty Dolla $ign, Trippie Redd і Ski Mask the Slump God, а також ремікс Clean Bandit.
Успіх Life Goes On продемонстрував одну із сильних сторін Oliver Tree як автора: його найдивніші візуальні ідеї часто супроводжувалися максимально лаконічним пісенним письмом. За абсурдом залишалися прості мелодичні конструкції, які легко переходили між альтернативним радіо, стримінговими сервісами та короткими відео.
Little Big і Welcome to the Internet
У 2021 році Tree також об’єднався з російським гуртом Little Big. Результатом став спільний EP Welcome to the Internet, до якого увійшли чотири композиції. У записі Turn It Up взяв участь естонський репер Tommy Cash. Проєкт виглядав логічним для обох сторін: Little Big і Oliver Tree будували популярність на схожому поєднанні танцювальної музики, абсурдного гумору, яскравих персонажів і кліпів, розрахованих на міжнародну інтернет-аудиторію.
Cowboy Tears: новий персонаж замість повторення дебюту
Після успіху Ugly Is Beautiful Oliver не став записувати його пряме продовження. Другий студійний альбом Cowboy Tears вийшов 18 лютого 2022 року і супроводжувався повною зміною зовнішнього образу: колишня зачіска та спортивний одяг поступилися місцем довгому світлому волоссю, джинсовому костюму з бахромою та величезному ковбойському капелюху.
Tree жартома називав цю музику «cowboy emo». Справжнім кантрі-альбомом Cowboy Tears не був: акустичні гітари та вестерн-образи поєднувалися з альтернативним поп-роком, поп-панком і звичною студійною обробкою. Серед центральних пісень виділялися Cowboys Don't Cry, Freaks & Geeks, Swing & A Miss і Cigarettes; у роботі над окремими композиціями брав участь Travis Barker.
Для Tree ця зміна була способом не застрягти всередині персонажа, який приніс йому популярність. Надалі такий принцип став постійним: кожен новий альбом отримував окрему зовнішність, візуальний світ і набір навмисно перебільшених рис.
Miss You і суперечка навколо двох версій одного реміксу
Восени 2022 року Oliver Tree отримав ще один міжнародний хіт завдяки Miss You — танцювальній переробці його пісні Jerk за участю німецького діджея Robin Schulz. Композиція стала значно успішнішою на європейському ринку, ніж більшість його попередніх записів: у Великій Британії вона піднялася до 3-го місця і провела 28 тижнів у першій сотні Official Singles Chart.
Водночас історія Miss You виявилася пов’язаною з гучною суперечкою про авторство реміксу. Німецький продюсер Southstar раніше випустив власну композицію з такою ж назвою, також засновану на Jerk, і заявив, що версія Robin Schulz практично копіює його роботу. Sony Music підтримала позицію Southstar, тоді як Atlantic Records заявила, що початкова версія Southstar використала матеріал Oliver Tree без необхідного дозволу, а запис Tree і Schulz є офіційно санкціонованою переробкою оригінальної композиції. Таким чином, у публічному просторі існували дві протилежні версії походження аранжування, а обидва записи одночасно потрапляли до чартів.
Незалежно від цієї суперечки, саме версія Oliver Tree і Robin Schulz стала одним із найбільш комерційно успішних релізів у дискографії співака та отримала платинові сертифікації на кількох ринках.
Alone in a Crowd і Cornelius Cummings
Третій альбом Alone in a Crowd вийшов 29 вересня 2023 року. Для нього Tree знову повністю змінив персонажа, перетворившись на вигаданого модельєра Cornelius Cummings: чорна геометрична зачіска, вуса та рожевий одяг прийшли на зміну ковбойській естетиці попереднього періоду.
Однак за візуальною сатирою стояла одна з найпослідовніших тем його творчості — самотність серед людей. В інтерв’ю NPR Tree пов’язував образ Cummings із парадоксом публічного життя: персонаж постійно перебуває в оточенні інших людей, але все одно прагне справжнього людського зв’язку. Це безпосередньо відповідає назві Alone in a Crowd — «самотній у натовпі».
У музичному плані альбом повернувся до яскравішого електронного поп-продакшену. До нього увійшли Bounce, One & Only, Essence із Super Computer і Fairweather Friends; бонусним треком стала Miss You. Сам Oliver знову активно брав участь не лише в написанні, а й в аранжуванні, грі на гітарі, бас-гітарі, клавішних і програмуванні.
У той самий період продовжилися великі спільні роботи. У 2023 році він записав Here We Go Again з David Guetta і Voices з KSI; остання досягла 11-го місця британського чарта.
Love You Madly Hate You Badly — останній альбом
Четвертий студійний альбом Love You Madly Hate You Badly вийшов 24 квітня 2026 року. Він складався із 17 композицій і став помітним відходом від принципу попередніх платівок: замість чергової гротескної ролі Oliver прагнув показати більш безпосередню версію себе. Основою альбому знову стали альтернативний поп, гітарний рок та електронні ритми, а серед пісень, що передували релізу, з’явилися Superhero, Joyride і Flowers.
Tree самостійно спродюсував альбом і розглядав його як більш особисту роботу про протилежні емоційні стани — любов і неприязнь, близькість і розрив, спокій і хаос. В останньому великому інтерв’ю Rolling Stone en Español, записаному незадовго до його смерті, музикант розповідав, що матеріал формувався під час тривалих поїздок і сприймався ним як найбільш особистий розділ його дискографії.
Реліз також позначив зміну його відносин із музичною індустрією: після багаторічного періоду з Atlantic Records Tree перейшов до більш незалежної моделі роботи й пов’язував новий етап із власним Alien Boy Records.
Загибель Oliver Tree
14 червня 2026 року Oliver Tree загинув у віці 32 років у Ріо-де-Жанейро. Два вертольоти зіткнулися в повітрі над західною частиною міста; унаслідок катастрофи загинули всі шестеро людей, які перебували на борту. Присутність Tree серед пасажирів була підтверджена авіаційними документами, а згодом його представники та офіційний акаунт музиканта підтвердили смерть. Причини зіткнення розслідували бразильські органи влади.
На момент катастрофи Tree перебував у гастрольній поїздці після виходу Love You Madly Hate You Badly. Його останній виступ відбувся в Сан-Паулу, а подальша частина туру мала продовжитися в інших країнах.
Після смерті артиста його команда повідомила про намір виконати одне з розпоряджень, залишених ним заздалегідь: створити фонд для підтримки молодих художників і музикантів. Проєкт отримав характерну для гумору Tree назву Dr. Oliver Tree's Extremely Epic Grant For Baby Geniuses. За словами представників музиканта, ідея фонду була зафіксована в його заповіті ще до трагедії.
Чому Oliver Tree не можна вважати лише «мемним артистом»
Інтернет-популярність Oliver Tree справді будувалася на мемах, візуальних перебільшеннях і здатності перетворювати кожне нове відео на окрему подію. Але визначення «мемний музикант» пояснює лише зовнішню оболонку його творчості. Ще задовго до Atlantic він займався експериментальною електронною музикою, використовував польові записи та грав на кількох інструментах; пізніше самостійно режисував кліпи й брав участь практично в усіх етапах створення власних альбомів.
Його пісні при цьому рідко були настільки ж складними, як візуальна концепція. Навпаки, Oliver Tree добре розумів цінність лаконічної форми: короткий куплет, незвичний тембр голосу, важкий ритм і приспів, який можна запам’ятати після першого прослуховування. Саме це дозволило одному й тому самому артисту одночасно існувати в альтернативному радіоефірі, TikTok, електронній музиці та поп-чартах.
Він також став одним із представників покоління, для якого відеокліп перестав бути другорядним рекламним форматом. Самокат заввишки понад чотири метри, постановочні аварії, величезні сигарети, ковбойські костюми, масовки людей з однаковими зачісками та абсурдні псевдодокументальні ролики були продовженням самих пісень. Тому окремий трек Oliver Tree часто неможливо повністю відокремити від персонажа та візуальної історії, з якими він був випущений.
Дискографія Oliver Tree
Основні студійні альбоми:
- Ugly Is Beautiful — 2020;
- Cowboy Tears — 2022;
- Alone in a Crowd — 2023;
- Love You Madly Hate You Badly — 2026.
Каталог підтверджується офіційними музичними сервісами та включає чотири основні повноформатні альбоми періоду Oliver Tree.
Важливі ранні та додаткові релізи:
- Splitting Branches — 2013, випущений під ім’ям Tree;
- Demons — EP, 2013, Apollo / R&S Records;
- Alien Boy — EP, 2018;
- Do You Feel Me? — EP, 2019;
- Ugly Is Beautiful: Shorter, Thicker & Uglier — розширене видання, 2021;
- Welcome to the Internet — спільний EP з Little Big, 2021;
- Cowboy Tears Drown the World in a Swimming Pool of Sorrow — розширене видання, 2022.
До найвідоміших пісень Oliver Tree належать When I'm Down, Alien Boy, Hurt, Cash Machine, Let Me Down, Life Goes On, Cowboys Don't Cry, Miss You, Bounce і One & Only.
Музична спадщина
Кар’єра Oliver Tree пройшла через кілька майже несумісних музичних і візуальних етапів: експериментальну електроніку Tree, гротескного героя епохи Alien Boy і Ugly Is Beautiful, меланхолійного ковбоя Cowboy Tears, модельєра Cornelius Cummings з Alone in a Crowd і більш особистий фінальний період Love You Madly Hate You Badly. Попри постійну зміну декорацій, незмінними залишалися теми відчуження, самоіронії, невдач, токсичних стосунків і спроби зберегти індивідуальність.
Його найуспішніші пісні довели, що ексцентрична інтернет-персона може існувати не замість музичної кар’єри, а паралельно з нею. Life Goes On і Miss You стали міжнародними хітами, Ugly Is Beautiful очолив американський рейтинг рок- та альтернативних альбомів, а Alien Boy і Hurt сформували візуальну мову, за якою Oliver Tree можна було впізнати навіть без підпису.
За навмисно безглуздими костюмами та нескінченною самоіронією стояв автор, який контролював надзвичайно велику частину власного творчого світу — музику, персонажів, сценарії та візуальні рішення. Саме це робить Oliver Tree помітною постаттю альтернативної поп-культури своєї епохи: він перетворив сам механізм інтернет-слави на художній матеріал і водночас залишив каталог пісень, здатних існувати окремо від мемів, на яких спочатку будувалася його публічна популярність.
