Стас П’єха — російський співак, автор пісень, поет і телеведучий. Його повне ім’я — Станіслав Пятрасович П’єха, а при народженні він мав прізвище Геруліс. Артист народився 13 серпня 1980 року в Ленінграді, нині Санкт-Петербурзі. Широку популярність здобув у 2004 році завдяки участі в проєкті «Фабрика зірок — 4», після якого почав співпрацювати з композитором і продюсером Віктором Дробишем.
Його ім’я від самого початку було пов’язане з однією з найвідоміших музичних родин радянської естради. Бабуся співака — Едіта П’єха, дід — композитор і керівник ансамблю «Дружба» Олександр Броневицький, мати — співачка Ілона Броневицька. Однак власна кар’єра Стаса П’єхи склалася не як просте продовження сімейної традиції. Його сценічний образ будувався на поєднанні романтичної попмузики, стриманої чоловічої лірики, елементів попроку, блюзу й естрадного шансону.
Найвідомішими піснями виконавця стали «Одна звезда», «Ты грустишь», «Она не твоя», «На ладони линия», «Я и ты», «Я-лист», «Старая история», «Я с тобой», «Счастье» та «Без тебя». У його дискографії є три великі альбомні релізи, численні дуети й окремі сингли, що виходили вже після відмови від традиційної моделі альбомного виробництва.
Коротка інформація
Повне ім’я: Станіслав Пятрасович П’єха
Прізвище при народженні: Геруліс
Дата народження: 13 серпня 1980 року
Місце народження: Ленінград, СРСР
Професії: співак, автор пісень, поет, телеведучий
Музичні напрями: поп, попрок, естрадна музика
Початок широкої популярності: «Фабрика зірок — 4», 2004 рік
Продюсер раннього періоду: Віктор Дробиш
Основні альбоми: «Одна звезда», «Иначе», «10»
Мати: Ілона Броневицька
Бабуся: Едіта П’єха
Дід: Олександр Броневицький
Син: Петро
Музична династія П’єхи та Броневицького
Стас П’єха народився в родині, де музика була не захопленням, а професією кількох поколінь. Його бабуся Едіта П’єха стала однією з найвпізнаваніших співачок радянської естради. Дід Олександр Броневицький був композитором, хоровим диригентом і засновником ансамблю «Дружба», з яким Едіта П’єха почала свою сценічну кар’єру. Мати Стаса, Ілона Броневицька, також обрала естраду та працювала як співачка й телеведуча.
Батько артиста, Пятрас Геруліс, був джазовим музикантом і театральним режисером. Батьки розійшлися невдовзі після народження сина, а батько згодом жив у Вільнюсі. У вихованні Стаса головну роль відігравали мати, бабуся та інші родичі.
Ім’я Станіслав з’явилося в родині не випадково. Едіта П’єха хотіла зберегти пам’ять про власного батька, який загинув, коли вона була дитиною. Оскільки в співачки народилася донька, ім’я Станіслав пізніше отримав її онук. Із прізвищем сталася схожа історія: хлопчик народився Герулісом, але ще в дитинстві почав носити прізвище знаменитої бабусі, продовживши родинну лінію П’єха.
Така біографія могла б здаватися готовим квитком на сцену. Насправді відоме прізвище водночас відчиняло двері й створювало тиск. Будь-який успіх молодого артиста пояснювали родинними зв’язками, а кожну невдачу порівнювали з досягненнями Едіти П’єхи. Надалі Стасові довелося доводити, що він здатний існувати в популярній музиці не лише як представник династії.
Дитинство між гастролями та музичною школою
Значна частина дитинства Стаса минула поруч із гастрольним життям дорослих. Мати активно будувала кар’єру, а бабуся багато виступала. Співак пізніше розповідав, що через зайнятість родичів відчував самотність і значний час проводив у дитячому будинку, який перебував під опікою Едіти П’єхи. Йшлося не про офіційну відмову родини від дитини: дорослі намагалися забезпечити йому нагляд і постійне спілкування з однолітками.
За наполяганням бабусі Стас вступив до Хорового училища Ленінградської державної академічної капели імені М. І. Глінки. Він займався хоровим співом і фортепіано, здобувши серйозну базову підготовку задовго до телевізійної популярності. Пізніше продовжив освіту на естрадно-джазовому відділенні Державного музичного училища імені Гнесіних.
Класична школа помітна в його подальшій виконавській манері. П’єха не будує пісні на демонстрації гранично високих нот або складних вокальних прикрас. Його сильні сторони — тембр, чітка дикція, фразування та здатність утримувати драматичне напруження всередині спокійної естрадної композиції.
Водночас дитинство в музичній родині не означало гармонійного дорослішання. В інтерв’ю артист неодноразово говорив про брак постійної присутності батьків, раннє відчуття непотрібності та труднощі з емоційною близькістю. Ці обставини він пізніше пов’язував зі своєю залежністю та потребою шукати прийняття поза межами родини.
Юність та історія залежності
Стас П’єха відкрито розповідає, що ще в юності зіткнувся з уживанням наркотиків і алкоголю. За його словами, залежність поступово посилювалася, а в найважчий період він уживав героїн, виносив речі з дому й потрапляв у небезпечні ситуації. Родина дізналася про те, що відбувалося, після пожежі у квартирі, коли він заснув із запаленою сигаретою.
Артист проходив лікування неодноразово. В інтерв’ю 2025 року він розповідав, що між спробами реабілітації мав тривалу ремісію, після якої стався річний зрив. П’єха наголошує, що залежність не можна вважати подоланою одним рішенням: для нього збереження тверезості залишається постійною роботою, пов’язаною з терапією, дисципліною та зміною способу життя.
Ця частина біографії важлива не як сенсаційний епізод. Досвід залежності вплинув на тематику його інтерв’ю, ставлення до спорту, благодійну та підприємницьку діяльність. У 2008 році артист заснував проєкт допомоги людям з алкогольною й наркотичною залежністю, який згодом переріс у приватну наркологічну клініку та реабілітаційний напрям.
Сам П’єха виступає проти насильства та незаконного утримання пацієнтів у реабілітаційних центрах. Він наголошує на необхідності медичної ліцензії, участі психіатрів, наркологів і клінічних психологів, прозорості закладу та добровільної згоди пацієнта на лікування.
Перші кроки в професійній музиці
До появи на телебаченні П’єха пробував працювати в різних музичних форматах. На початку 2000-х він співпрацював із колективом Пелагеї. Цей період не приніс йому широкої популярності, але дав досвід живих виступів і роботи з професійними музикантами.
Його голос спочатку не відповідав образу типового юнацького попвиконавця початку 2000-х. У ньому було більше низьких і середніх барв, ніж дзвінкої естрадної легкості. Пізніше саме ця особливість дозволила П’єсі впевнено виконувати і романтичні балади, і композиції з елементами блюзу чи попроку.
Вирішальною подією став кастинг четвертого сезону «Фабрики зірок». Продюсером проєкту був композитор Віктор Дробиш, уже відомий роботою з Валерією, Крістіною Орбакайте та іншими виконавцями.
«Фабрика зірок — 4»
У 2004 році Стас П’єха став учасником «Фабрики зірок — 4» на Першому каналі. Проєкт виявився одним із найуспішніших сезонів франшизи. Разом із П’єхою в ньому брали участь Ірина Дубцова, Тіматі, Домінік Джокер, Антон Зацепін, Алекса та інші майбутні артисти російської сцени.
На проєкті прозвучала пісня «Одна звезда», написана Віктором Дробишем. Композиція точно відповідала образу П’єхи: спокійний куплет, драматично наростальний приспів і історія самотності, розказана без надмірної вокальної демонстрації.
Іншою важливою роботою став дует із Валерією «Ты грустишь». Поєднання світлого тембру співачки та стриманішого голосу П’єхи зробило пісню одним із головних хітів сезону. Згодом композиція отримала премію MTV Russia Music Awards як найкраща пісня.
Під час «Фабрики» Стас також виступав із запрошеними артистами. Одним із найнезвичайніших номерів стало виконання композиції Uriah Heep July Morning разом із Кеном Генслі. Цей номер нагадував, що музичні інтереси П’єхи ширші за звичайну естрадну баладу.
За підсумками проєкту він увійшов до трійки фіналістів. Головним професійним призом стало продюсування сольного альбому та продовження співпраці з Віктором Дробишем.
Альбом «Одна звезда»
Дебютний альбом «Одна звезда» вийшов у 2005 році. До нього увійшли 12 композицій, серед яких «Одна звезда», «Ты грустишь», «Где буду я», «Уличная фея», «О, боже!» та «Город детства». Кілька пісень написав сам виконавець, а значну частину матеріалу підготували автори, пов’язані з продюсерським центром Віктора Дробиша.
«Одна звезда» був типовим для свого часу посттелевізійним альбомом, але виявився помітно ціліснішим за багато релізів випускників подібних шоу. Його основу становили мелодійні попкомпозиції з елементами попроку та дорослої естради.
У пісні «Город детства» Стас заспівав разом з Едітою П’єхою. Цей дует підкреслював сімейну спадкоємність, але водночас демонстрував відмінність виконавських манер. В Едіти П’єхи — упізнаваний акцент, виразна театральна подача та естетика класичної естради; у її онука — темніший тембр і сучасніша камерна манера.
Комерційний успіх альбому закріпили «Одна звезда» та «Ты грустишь». Однак дебют водночас створив обмеження: П’єху почали сприймати переважно як виконавця романтичних пісень, хоча сам він прагнув працювати з ширшим музичним матеріалом.
«Ты грустишь» і творча співпраця з Валерією
Дует «Ты грустишь» став однією з головних візитівок раннього періоду. Пісня побудована не як змагання двох вокалістів, а як спокійна розмова. Голоси виконавців рухаються паралельно, створюючи відчуття емоційної дистанції між героями.
У 2005 році композиція отримала нагороду MTV Russia Music Awards. Вона також увійшла до числа відзначених пісень на фестивалі «Пісня року» й залишається серед найпопулярніших записів П’єхи на цифрових платформах.
Пізніше співак знову співпрацював із Валерією, виконуючи пісню «Отпусти». Їхні дуети допомогли сформувати один з основних сценічних образів П’єхи — дорослого романтичного героя, який не переграє емоції, а утримує їх усередині тексту.
Альбом «Иначе»
Другий студійний альбом «Иначе» вийшов у 2008 році. Порівняно з дебютом платівка стала різноманітнішою за звучанням. У ній можна почути поп, блюз-рок, клубну електроніку, елементи французького шансону та вплив соул-фанку.
До трек-листа увійшли пісні:
- «Иначе»;
- «Напиши мне»;
- «О тебе»;
- «Я тебе подарю»;
- «Она не твоя»;
- «В облаке тая»;
- «На ладони линия».
Назва альбому відображала бажання співака відійти від образу суто телевізійного артиста. Якщо «Одна звезда» продовжувала естетику «Фабрики зірок», то «Иначе» намагався представити П’єху як самостійного виконавця з дорослішою музичною інтонацією.
У піснях стало більше живих інструментів, гітарних елементів і стилістичних контрастів. Однак головною подією альбому виявився дует, який спочатку міг здаватися несподіваним.
«Она не твоя» з Григорієм Лепсом
Композицію «Она не твоя» Стас П’єха записав із Григорієм Лепсом. Пісня була побудована на контрасті двох чоловічих голосів. П’єха виконував свої партії стримано й майже холодно, а Лепс додавав звичне напруження, хрип і драматичний натиск.
Завдяки цьому твір сприймався як суперечка двох поглядів на одну історію. Один герой розмірковує, інший ніби намагається пробитися крізь власний біль. Відеокліп та активна радіоротація перетворили «Она не твоя» на один із найбільших хітів обох виконавців.
У 2009 році дует отримав премію МУЗ-ТВ та нагороду «Бог ефіру». Пісня й надалі посідає провідні позиції серед найпопулярніших записів П’єхи у стримінгових сервісах.
Успіх «Она не твоя» остаточно закріпив за виконавцем репутацію співака дорослої емоційної естради. Водночас його образ залишався стриманішим, ніж у Лепса: П’єха рідко переходив до відкритого надриву, віддаючи перевагу внутрішній драмі.
«На ладони линия»
Пісня «На ладони линия» стала ще однією ключовою роботою кінця 2000-х. У ній поєдналися елементи попроку, естрадної балади та драматичного саундтреку.
Композиція використовувалася в телевізійному проєкті «Две стороны одной Анны» й отримала «Золотий грамофон». Сьогодні вона залишається однією з найпопулярніших пісень виконавця на цифрових платформах.
У цій роботі особливо помітна сильна сторона його вокалу: П’єха починає майже розмовно та поступово збільшує емоційну щільність, не перетворюючи фінал на демонстрацію гучності.
Альбом «10»
У 2013 році з’явився реліз «10», приурочений до десятирічного періоду професійної кар’єри. У різних каталогах його класифікують по-різному. РБК та офіційний сайт називають «10» альбомом, тоді як Apple Music розміщує його в розділі збірок. Таку відмінність можна пояснити: реліз поєднував уже відомі хіти з новішими композиціями та підбивав підсумок попереднього етапу.
Серед пісень, пов’язаних із цим періодом:
- «На ладони линия»;
- «Я и ты» зі Славою;
- «Старая история»;
- «Моя прекрасная леди»;
- «Я-лист»;
- «Девочка на шаре».
Сам співак описував «10» як підбиття підсумків і зібрання творів, які аудиторія особливо хотіла чути на концертах. За його словами, у матеріалі поєднувалися попрок і філософська лірика.
Після цього П’єха перестав регулярно випускати великі студійні альбоми. Його творчість поступово перейшла до моделі окремих синглів, дуетів і концертних програм.
Дует «Я и ты» зі Славою
Пісня «Я и ты», записана зі Славою, продовжила лінію емоційних діалогів, завдяки яким П’єха особливо переконливо розкривався в дуетах.
Якщо «Ты грустишь» була стриманою й майже холодною, то «Я и ты» будувалася на відкритішій рок-драматургії. Хриплувата емоційна манера Слави контрастувала з рівним голосом П’єхи. Композиція отримала «Золотий грамофон» і стала одним із найвпізнаваніших творів обох артистів.
Дуети загалом посідають важливе місце в його кар’єрі. Окрім Валерії, Лепса та Слави, П’єха записувався з Іриною Дубцовою, Гузель Хасановою, Оленою Сєвєр та іншими виконавцями.
Сольні пісні після альбому «10»
Після 2013 року артист зосередився на окремих релізах. Серед найпомітніших робіт цього періоду — «Счастье», «Несовместимая любовь», «Думать о ней», «Гордость», «Без тебя», «Белый снег», «До утра», «Ты всё ещё ждёшь» і «Дети Петра».
Такий формат відповідає змінам у музичній індустрії. Замість випуску платівки раз на кілька років артист може представити одну пісню, зняти кліп, додати її до концертної програми та оцінити реакцію аудиторії.
Водночас пізні записи П’єхи не намагаються радикально змінити його образ. У центрі, як і раніше, залишаються стосунки, самотність, очікування, пам’ять і спроба зберегти зв’язок з іншою людиною. Змінюється продакшн: аранжування стають електроннішими, компактнішими та пристосованими до стримінгового прослуховування.
У 2022–2024 роках виконавець випустив «Не вставай на колени», «Белый снег», «До утра», дует «Тёмная полоса» з Гузель Хасановою, «Ты всё ещё ждёшь» і «Дети Петра».
Пізні релізи та діяльність у 2025–2026 роках
У 2025 році каталог співака поповнили нові композиції та спільні роботи, серед яких «Летали над землёй», «Злые вороны», «Листья пуэра», «Любовь, которой больше нет» і «Вместе». У грудні з’явилася пісня «Мама», заснована на творі Севіль Алієвої.
У 2026 році П’єха випустив сингл «Платье». Реліз продовжив його роботу у форматі коротких самостійних попкомпозицій, розрахованих одночасно на радіо, цифрові платформи та концертне виконання.
Водночас артист продовжує гастролювати з програмою, до якої входять головні пісні різних етапів. Його концертний репертуар будується не навколо одного актуального альбому, а навколо впізнаваного каталогу, доповненого новими синглами. Афіші останніх років підкреслюють використання живого складу музикантів і поєднання старих хітів зі свіжим матеріалом.
Стас П’єха як поет
Окрім пісенних текстів, П’єха пише вірші. Його поетична збірка отримала назву «Голый». Частина творів публікувалася на літературній платформі «Стихи.ру».
Назва відображає загальний принцип його поезії: прагнення говорити про самотність, залежність, страх, кохання та внутрішні суперечності без сценічного захисту. У концертних програмах артист періодично читає власні твори, поєднуючи ними музичні номери.
На ювілейному концерті в Кремлі, присвяченому п’ятнадцятиріччю кар’єри, він не лише виконував пісні, а й читав вірші, зокрема присвячені матері.
Поетична діяльність допомагає краще зрозуміти його музичний образ. Навіть коли П’єха виконує твори інших авторів, він обирає матеріал, у якому герой зберігає зовнішній спокій, водночас переживаючи внутрішню кризу.
Телебачення
Після «Фабрики зірок» Стас П’єха регулярно з’являвся в телевізійних музичних проєктах. У 2012 році він брав участь у шоу «Две звезды» разом із Марією Кожевниковою. У 2017-му увійшов до журі дитячого конкурсу «Ты супер!», а пізніше оцінював учасників проєкту «Ты супер! 60+».
У 2021 році співак виступав у другому сезоні шоу «Маска» у костюмі Неваляшки та посів п’яте місце. Після цього він став одним із постійних членів журі проєкту «Суперстар!», де артисти минулих десятиліть виконують старі та сучасні хіти в нових аранжуваннях.
У «Суперстарі» П’єха сформував образ спокійного та співчутливого судді. Він оцінює не лише технічну точність, а й емоційний вплив виступу. У 2026 році артист працював у журі сезону «Битва сезонов» разом із Лерою Кудрявцевою, Сергієм Сосєдовим та Іриною Понаровською.
Телевізійна робота стала для нього окремим професійним напрямом. Завдяки їй П’єха залишається в публічному просторі навіть між музичними релізами та знайомить нову аудиторію з власним репертуаром.
Робота в кіно та озвучування
Стас П’єха з’являвся в художніх і документальних проєктах, найчастіше в ролі самого себе. Його пісня «На ладони линия» використовувалася в серіалі «Две стороны одной Анны».
Він також займався озвучуванням. Однією з найпомітніших робіт став принц Навін у російській версії анімаційного фільму Disney «Принцеса і жаба». Крім того, його голос використовувався в мультфільмі «Наша Маша и волшебный орех».
Екранна кар’єра не стала для П’єхи основним напрямом. Його участь у кіно та анімації радше продовжує музичний образ, заснований на впізнаваному голосі та спокійній харизмі.
Голос і музичний стиль
Стас П’єха має чоловічий голос із виразною середньою та нижньою частиною діапазону. Його тембр легко впізнати за трохи приглушеним, інтимним забарвленням.
Він рідко використовує екстремально високі ноти та складні мелізми. Основою виконання є:
- чітка дикція;
- стримана емоційність;
- поступове посилення приспіву;
- увага до змісту тексту;
- контраст між спокійним куплетом і драматичною кульмінацією;
- легка хрипота в напружених фрагментах.
Ранні пісні будувалися переважно на естрадному попроці. Альбом «Иначе» розширив стилістику завдяки блюзу, фанку, клубній електроніці та французькому шансону. У пізніших синглах живі інструменти часто сусідять із сучасним електронним продакшном.
П’єха найкраще звучить у піснях, де не потрібна відкрита театральність. Його герой зазвичай не кричить про почуття, а намагається зберегти гідність усередині невдалих стосунків. Завдяки цьому навіть комерційні естрадні композиції набувають упізнаваної меланхолійної інтонації.
Чому дуети стали важливою частиною кар’єри
Багато найбільших хітів П’єхи записані з іншими виконавцями. Це не випадковість. Його голос особливо добре працює як контраст:
- зі світлим вокалом Валерії в «Ты грустишь»;
- із драматичним хрипом Григорія Лепса в «Она не твоя»;
- з емоційним натиском Слави в «Я и ты»;
- з відкритішою манерою Ірини Дубцової в «Зависимы»;
- з м’яким тембром Гузель Хасанової в «Тёмной полосе».
У таких композиціях П’єха не намагається перекричати партнера. Він стає внутрішнім центром дуету — тим голосом, на тлі якого емоційна експресія іншого виконавця звучить ще сильніше.
Ця здатність пояснює довге життя його спільних записів. Вони сприймаються не як випадкове поєднання двох відомих імен, а як невеликі музичні діалоги з розподіленими ролями.
Концертна кар’єра
Стас П’єха продовжує регулярно виступати з живим гуртом. У його концертних програмах використовуються ударні, гітари, клавішні, духові та струнні інструменти.
У 2019 році артист дав великий концерт у Державному Кремлівському палаці, приурочений до п’ятнадцятиріччя професійної кар’єри. Разом із ним виступили Валерія, Ірина Дубцова, Слава, Тетяна Буланова та інші колеги. Віктор Дробиш супроводжував деякі номери на роялі.
Окрема частина програми була присвячена Едіті П’єсі. Стас виконував пісні «Наш сосед», «Манжерок» та інші твори з репертуару бабусі. Це дозволяло показати зв’язок поколінь не через біографічну розповідь, а безпосередньо через музику.
На відміну від артистів, які повністю перебудовують старі хіти під сучасну електроніку, П’єха зберігає впізнавані мелодії та драматургію. Нові аранжування зазвичай підсилюють живий звук, не руйнуючи звичного сприйняття пісень.
Нагороди
Пісні Стаса П’єхи неодноразово отримували російську музичну премію «Золотий грамофон». У різні роки нагороди були пов’язані з композиціями «Одна звезда», «Ты грустишь», «Она не твоя», «На ладони линия», «Я-лист», «Я и ты», «Старая история», «Я с тобой», «Без тебя», «Белый снег» і «Тёмная полоса».
У 2005 році «Ты грустишь» була визнана найкращою піснею на MTV Russia Music Awards. У 2009 році дует П’єхи та Григорія Лепса «Она не твоя» отримав нагороду МУЗ-ТВ.
Однак значення його творчості краще вимірювати не кількістю статуеток, а стійкістю репертуару. Пісні першої половини кар’єри продовжують посідати провідні позиції в його стримінговому каталозі та становлять основу концертної програми через десятиліття після виходу.
Особисте життя та син
Стас П’єха намагається не перетворювати особисте життя на постійну частину публічного образу. Він був одружений із моделлю та діджейкою Наталією Горчаковою. Пара познайомилася на початку 2010-х років, а в березні 2014 року в них народився син Петро. Шлюб згодом розпався.
Співак не приховує, що довго вчився вибудовувати стосунки з дитиною. Власний досвід емоційно складного дитинства змусив його особливо уважно ставитися до теми батьківства, хоча постійне спільне проживання із сином після розставання батьків не склалося.
П’єха рідко публікує подробиці стосунків і не використовує родину як основний спосіб просування. Тому повідомлення про його ймовірні романи слід розглядати обережно, якщо їх не підтверджено самим артистом.
Здоров’я та зміна способу життя
Артист відкрито розповідав про серйозні наслідки колишнього способу життя. За його словами, він неодноразово опинявся в реанімації, а також мав проблеми із серцем. У різні роки повідомлялося про госпіталізації через панкреатит і серцеві симптоми.
Однією з важливих частин відновлення став спорт. П’єха займається боксом, який розглядає не лише як фізичне навантаження, а і як спосіб регулювати агресію, тривогу та емоційне напруження.
Описуючи його здоров’я, важливо відокремлювати підтверджені заяви від сенсаційних заголовків. Артист не оголошував про завершення кар’єри й продовжує випускати музику, брати участь у телевізійних зйомках і давати концерти.
Реабілітаційна діяльність
Особистий досвід привів П’єху до створення проєктів допомоги людям із залежністю. У Москві працює клініка, що носить його ім’я, де заявлені напрями наркології, психіатрії, психотерапії та медичної детоксикації.
В інтерв’ю співак наголошує, що однієї детоксикації недостатньо. Після стабілізації фізичного стану людині необхідна тривала психологічна й соціальна реабілітація, робота зі співзалежністю родичів і поступове повернення до самостійного життя.
Він також застерігає від недобросовісних закладів, які використовують примус, релігійний тиск або людей без профільної медичної освіти. П’єха рекомендує перевіряти ліцензії, кваліфікацію лікарів, доступність інформації про центр і реальні відгуки пацієнтів.
Ця діяльність стала однією з найсерйозніших частин його публічного образу. Співак говорить про залежність не як сторонній благодійник, а як людина з власним досвідом хвороби та неодноразових спроб відновлення.
Громадська позиція та українські санкції
Стас П’єха виступав в окупованому Криму та Донецьку. Сам співак заявляв, що намагається не займатися політикою й сприймає такі поїздки як виконання концертних зобов’язань перед глядачами. Однак виступи на окупованих територіях мають політичні та юридичні наслідки незалежно від того, як їх пояснює артист.
У 2015 році йому відмовили у в’їзді до України. У січні 2023 року Стаса П’єху внесли до українського санкційного списку разом із низкою російських діячів культури. Обмеження було запроваджено строком на десять років.
Головні пісні Стаса П’єхи
«Одна звезда»
Перший великий сольний хіт, який визначив ранній образ артиста. Пісня поєднує тему самотності із запам’ятовуваним приспівом і поступовим наростанням аранжування.
«Ты грустишь»
Дует із Валерією, що став однією з головних пісень «Фабрики зірок — 4». Композиція принесла виконавцям MTV Russia Music Award.
«Она не твоя»
Драматичний дует із Григорієм Лепсом. Контраст вокальних манер перетворив пісню на один із найвпізнаваніших російських естрадних хітів кінця 2000-х.
«На ладони линия»
Мелодійна попрок-балада, у якій особливо добре розкривається здатність П’єхи поступово посилювати емоційне напруження.
«Я и ты»
Спільна робота зі Славою. Жорсткіша та відкритіша за звучанням, ніж ранні дуети співака.
«Я-лист»
Пісня з філософською образністю та характерною для П’єхи темою внутрішньої самотності.
«Старая история»
Композиція про повторювані стосунки та неможливість остаточно залишити минуле.
«Я с тобой»
Одна з найуспішніших робіт 2010-х, що поєднує романтичний текст із сучасним електронним попзвучанням.
«Счастье»
Мелодійна композиція пізнього періоду, яка зберегла класичну естрадну основу його творчості.
«Без тебя»
Пісня, яка повернула артиста до активної радіоротації на початку 2020-х і отримала «Золотий грамофон».
Дискографія
Студійні та великі альбомні релізи
- «Одна звезда» — 2005
- «Иначе» — 2008
- «10» — 2013
Реліз «10» правильніше описувати як ювілейний альбом-збірку: він поєднує відомий матеріал і нові на той час композиції.
Вибрані пізні сингли
- «Счастье»;
- «Думать о ней»;
- «Гордость»;
- «Без тебя»;
- «Не вставай на колени»;
- «Белый снег»;
- «До утра»;
- «Тёмная полоса»;
- «Ты всё ещё ждёшь»;
- «Дети Петра»;
- «Вместе»;
- «Мама»;
- «Платье».
Підсумок
Біографія Стаса П’єхи не зводиться до формули «онук знаменитої співачки». Музична династія дала йому освіту, прізвище та раннє знайомство зі сценою, але водночас створила високі очікування і складне емоційне тло.
Телевізійний проєкт зробив його відомим, Віктор Дробиш допоміг сформувати перший репертуар, а вдалі дуети закріпили місце в масовій попмузиці. Однак тривалість кар’єри забезпечили власний тембр, стриманий сценічний характер і вміння обирати пісні, у яких особиста драма звучить без надмірної театральності.
За межами сцени його життя було пов’язане із залежністю, лікуванням і неодноразовим поверненням до тверезості. Згодом особистий досвід перетворився на окрему професійну діяльність — допомогу людям, які зіткнулися зі схожою хворобою.
Стас П’єха залишається артистом перехідної епохи. Він починав у телевізійній системі початку 2000-х, випускав великі альбоми, пережив розквіт радіо та музичних премій, а потім адаптувався до світу окремих цифрових синглів і телевізійних шоу. Водночас його головні пісні продовжують звучати саме так, як і були задумані: спокійно, мелодійно та з відчуттям прихованого внутрішнього болю.
