Don Diablo
Steve Aoki — американський діджей, музичний продюсер, автор пісень і засновник лейбла Dim Mak. Повне ім’я — Steven Hiroyuki Aoki (Стівен Хіроюкі Аокі). Народився 30 листопада 1977 року в Маямі, штат Флорида, і виріс у Ньюпорт-Біч, Каліфорнія. Його дискографія охоплює electro house, big room, EDM, dance-pop, hip-hop, trap, punk, hard dance та інші напрями, а однією з головних особливостей кар’єри стала постійна співпраця з артистами за межами електронної сцени.
Аокі відомий не лише власними релізами, а й концертним форматом з активною взаємодією з публікою, лейблом Dim Mak, серією альбомів Neon Future і HiROQUEST, а також спільними роботами з Linkin Park, BTS, Louis Tomlinson, Maluma, Daddy Yankee, Lil Uzi Vert, Snoop Dogg, blink-182 та багатьма іншими артистами.
Ранні роки
Steve Aoki народився в родині японського походження. Його батько Hiroaki «Rocky» Aoki був підприємцем і засновником мережі ресторанів Benihana, а мати Chizuru Kobayashi переважно займалася вихованням дітей. Дитинство майбутнього музиканта минуло в Ньюпорт-Біч у Південній Каліфорнії.
У підлітковому віці Аокі захопився панком і хардкором. Він грав у гуртах, самостійно випускав записи й активно брав участь у DIY-сцені. Пізніше музикант неодноразово підкреслював, що саме панк-культура сформувала його уявлення про незалежну роботу, організацію концертів і взаємодію з музичною спільнотою.
Аокі вступив до University of California, Santa Barbara (UCSB), де вивчав соціологію. Під час навчання він організовував концерти безпосередньо у своєму будинку та допомагав незалежним гуртам випускати музику.
Створення Dim Mak
У 1996 році, ще будучи студентом, Steve Aoki заснував незалежний лейбл Dim Mak Records. Назву було обрано на честь Брюса Лі, яким Аокі захоплювався з дитинства: dim mak — поширена назва легендарної техніки «смертельного дотику», пов’язаної з міфологією бойових мистецтв.
Спочатку Dim Mak був тісно пов’язаний із панком, hardcore, indie rock та альтернативною сценою. З часом каталог значно розширився в бік електронної музики. Через лейбл виходили ранні або важливі релізи Bloc Party, The Kills, The Bloody Beetroots, The Chainsmokers, Zedd, Diplo, Deorro, Keys N Krates та інших виконавців.
Dim Mak зберіг незалежний статус і поступово перетворився з невеликого студентського проєкту на міжнародний музичний бренд, що об’єднує лейбл, концертні заходи та одяг. У 2026 році компанія відзначила 30-річчя.
Перехід до діджеїнгу та електронної музики
На ранньому етапі Аокі був передусім учасником незалежної рок- і hardcore-сцени, організатором та власником лейбла. У 2000-х він дедалі активніше займався діджеїнгом і поступово почав переходити до електронної танцювальної музики.
Одним із ранніх помітних релізів стала мікс-компіляція Pillowface and His Airplane Chronicles 2007 року. До кінця десятиліття ім’я Steve Aoki дедалі частіше з’являлося в клубних і фестивальних лайнапах, а його музичний стиль рухався в бік electro house і EDM.
У цей період сформувався і концертний образ Аокі: замість дистанційної поведінки за DJ-пультом він прагнув безпосередньо взаємодіяти з аудиторією — виходив до публіки, використовував надувні човни для крауд-серфінгу й поступово перетворив виступ на повноцінне шоу.
Традиція кидати торти
Одна з найвідоміших особливостей концертів Steve Aoki — кидання тортів у глядачів.
Аокі розповідав, що почав експериментувати з цим елементом приблизно у 2011 році. Відео, де він кидає торт в учасника шоу, широко розійшлося інтернетом, після чого «caking» поступово став постійною частиною його виступів.
Торти використовуються не випадковим чином: для концертів існує окремий технічний райдер, що регламентує їхнє виготовлення та консистенцію. З часом цей елемент став настільки впізнаваним, що міцно пов’язався зі сценічним образом артиста.
Wonderland
10 січня 2012 року Steve Aoki випустив перший сольний студійний альбом Wonderland.
Платівка добре відображає характерний для Аокі підхід до колаборацій. У записі брали участь Rivers Cuomo, Wynter Gordon, LMFAO, NERVO, Kid Cudi, Travis Barker, Lil Jon, Chiddy Bang, will.i.am та інші виконавці. Серед найвідоміших композицій періоду — Ladi Dadi, Livin' My Love, Cudi the Kid, Earthquakey People і Tornado.
Wonderland був номінований на Grammy Awards у категорії Best Dance/Electronic Album. Це стала перша номінація Steve Aoki на Grammy.
No Beef, Boneless і A Light That Never Comes
Початок 2010-х приніс Аокі серію робіт, які стали основою його фестивального каталогу.
No Beef з Afrojack і вокалом Miss Palmer вийшла ще до Wonderland і стала однією з найвпізнаваніших electro-house-композицій цього періоду.
У 2013 році Steve Aoki, Chris Lake і Tujamo випустили Boneless. Пізніше з’явилася вокальна версія Delirious (Boneless) з Kid Ink.
У цей же період особливо помітною стала співпраця з Linkin Park. Спільна композиція A Light That Never Comes була випущена у 2013 році й увійшла до альбому реміксів Linkin Park Recharged. Продовженням співпраці стала важча Darker Than Blood, включена до Neon Future II.
Neon Future
У 2014 році Steve Aoki розпочав концептуальну серію Neon Future.
Перший альбом Neon Future I поєднав електронну музику з ідеями технологічного розвитку й трансгуманізму. У записі брали участь will.i.am, Fall Out Boy, Machine Gun Kelly, Flux Pavilion, Luke Steele, Waka Flocka Flame та інші виконавці; в альбомі також використовувалися виступи футурологів Ray Kurzweil і Aubrey de Grey.
У 2015 році вийшов Neon Future II. Серед гостей були Linkin Park, Snoop Lion, Rivers Cuomo, NERVO, Walk Off the Earth і Matthew Koma. Альбом продовжив тему технологій і майбутнього, але музично став ще більш різножанровим.
Пізніше серія отримала продовження альбомами Neon Future III у 2018 році та Neon Future IV у 2020-му. Загалом Аокі випустив чотири повноформатні частини Neon Future.
Just Hold On
У грудні 2016 року Steve Aoki випустив Just Hold On разом із Louis Tomlinson.
Трек став однією з найпомітніших pop-crossover робіт у дискографії продюсера та розширив його аудиторію за межами традиційної EDM-сцени. Він також позначив напрям, який пізніше став особливо помітним у творчості Аокі: поєднання електронної основи з повноцінною поп-пісенною формою.
Steve Aoki Presents Kolony
У 2017 році вийшов Steve Aoki Presents Kolony — альбом, у якому Аокі значно сильніше звернувся до hip-hop і trap.
У записі брали участь Lil Uzi Vert, Lil Yachty, Migos, 2 Chainz, Gucci Mane, T-Pain, DVBBS, Yellow Claw та інші виконавці. Серед центральних робіт — Night Call, Lit, Without U і Been Ballin. DJ Mag також відзначав Kolony як помітний поворот Аокі в бік співпраці з хіп-хоп-виконавцями.
BTS
Окреме місце в міжнародному каталозі Steve Aoki посідає співпраця з BTS.
У 2017 році він підготував MIC Drop (Steve Aoki Remix). Успіх роботи привів до подальшої співпраці.
У 2018 році вийшла Waste It on Me — перша повністю англомовна пісня BTS, записана в межах проєкту Steve Aoki. Пізніше співпраця продовжилася композицією The Truth Untold, де Аокі брав участь у продюсуванні. Офіційна біографія артиста відносить BTS до числа його ключових міжнародних колаборацій.
Інші міжнародні колаборації
Значну частину кар’єри Steve Aoki будує навколо спільних проєктів, причому коло його партнерів далеко виходить за межі EDM.
Він випускав музику з Maluma, Daddy Yankee, Elvis Crespo, Sting, SHAED, Alan Walker, Louis Tomlinson, blink-182, Machine Gun Kelly, Lil Uzi Vert, 2 Chainz, Snoop Dogg, Linkin Park та багатьма іншими артистами.
У 2018 році вийшла латиноамериканська колаборація Azukita з Daddy Yankee, Elvis Crespo і Play-N-Skillz.
У 2019 році з’явилися Are You Lonely з Alan Walker і ISÁK та 2 in a Million зі Sting і SHAED.
Така модель стала важливою частиною творчості Аокі: його каталог розвивається не навколо одного стабільного електронного жанру, а навколо поєднання EDM-продакшену з pop, rock, hip-hop, Latin, K-pop та іншими сценами.
HiROQUEST: Genesis
16 вересня 2022 року Steve Aoki випустив HiROQUEST: Genesis — новий концептуальний альбом, пов’язаний не лише з музикою, а й зі створеним артистом фантастичним всесвітом.
До альбому увійшли 25 композицій. Серед учасників — Taking Back Sunday, MOD SUN, grandson, Timmy Trumpet, DJ Aligator, HRVY та інші виконавці.
Тут особливо помітне повернення Аокі до панк- та альтернативних впливів його молодості: електронна музика сусідить із pop-punk і rock, а сам проєкт був розширений за межі альбому.
У 2023 році Aoki разом зі сценаристом Jim Krueger випустив графічний роман HiROQUEST: The Graphic Novel, продовживши історію створеного світу.
HiROQUEST 2: Double Helix
17 листопада 2023 року вийшла друга частина — HiROQUEST 2: Double Helix.
Альбом включає 23 композиції та продовжує жанровий принцип першої частини. Серед учасників — KAAZE і John Martin у Won't Forget This Time, Greeicy у Cartagena, Regard і mazie у New York, ERNEST у Us, а також JJ Lin.
HiROQUEST 3: Paragon
27 червня 2025 року Steve Aoki випустив HiROQUEST 3: Paragon — дев’ятий студійний альбом у його дискографії та третю основну частину HiROQUEST.
На Paragon Аокі зосередився переважно на сучасній танцювальній музиці, зберігши характерний для себе підхід до міжнародних колаборацій. Альбом поєднує EDM із techno, Afrobeat, Amapiano та dance-pop. Серед учасників — NE-YO, Lil Jon, KIDDO, Moonchild Sanelly, Major League DJz та інші виконавці.
Серед помітних пісень цього періоду — Heavenly Hell з NE-YO, Get Lower із Lil Jon, Drive із KIDDO та Visa із Major League DJz.
Музичний стиль
Steve Aoki не можна точно віднести до одного електронного жанру.
Найбільша частина його міжнародного прориву припала на період популярності electro house, big room і фестивального EDM наприкінці 2000-х і в першій половині 2010-х. Однак його дискографія значно ширша: вона включає house, hard dance, trap, hip-hop, dance-pop, Latin, pop-punk та елементи techno.
Тому визначати Аокі як «піонера progressive house» було б неточно. Його роль в історії електронної музики пов’язана передусім із розвитком кросоверного фестивального EDM, активним змішуванням жанрів і розширенням співпраці між електронною сценою та артистами з pop, rock і hip-hop.
Цей підхід залишається характерним і для сучасної музики Аокі: офіційний Paragon охоплює EDM, techno, Afrobeat і Amapiano.
Концерти та фестивалі
Steve Aoki відомий надзвичайно інтенсивним гастрольним графіком. До пандемії кількість його виступів доходила до 250 концертів на рік, а в наступні роки залишалася на рівні понад 200 дат.
У різні роки він виступав на Tomorrowland, Ultra Music Festival, Electric Daisy Carnival, Coachella, Lollapalooza, Fuji Rock Festival та інших великих фестивалях.
У 2012 році Аокі отримав Guinness World Record як Most Traveled Musician in a Single Calendar Year.
Торти, crowd surfing на надувних човнах і постійна взаємодія з глядачами стали сталими елементами його концертного формату, однак за зовнішньою театральністю залишається традиційний DJ-сет, побудований навколо власного каталогу, фестивальних едітів і актуальної танцювальної музики.
DJ Mag Top 100 DJs
Steve Aoki багато років присутній у голосуванні DJ Mag Top 100 DJs.
У 2013 році він посідав 8-ме місце, у 2014 і 2015 роках — 10-те, у 2016 році піднявся до 7-ї позиції, а у 2017-му перебував на 9-му місці. У 2018 році він став 11-м, у 2019-му повернувся на 10-ту позицію, а у 2020 році — на 9-ту.
У 2022 році Аокі знову піднявся на 7-ме місце й став найвище розташованим північноамериканським діджеєм того року. У рейтингу 2025 року він посів 14-те місце.
Таким чином, твердження про «понад десять років поспіль у Top 10» є некоректним: Аокі справді багато разів входив до першої десятки, але в окремі роки розташовувався нижче неї.
Aoki Foundation
У 2012 році Steve Aoki заснував The Aoki Foundation.
Основна спеціалізація фонду — підтримка досліджень мозку, регенеративної медицини та технологій, пов’язаних зі збереженням здоров’я і збільшенням тривалості активного життя. Особлива увага приділяється дослідженням нейродегенеративних захворювань.
Фонд також підтримує окремі гуманітарні напрями, включно з допомогою під час стихійних лих, ініціативами у сфері developmental disabilities і захисту тварин.
Тому описувати Aoki Foundation насамперед як екологічну організацію було б неточно: його центральна місія пов’язана саме з brain science і regenerative medicine.
Мода, технології та інші проєкти
Окрім музики, Аокі розвиває Dim Mak Collection — напрям одягу, що виріс із загальної естетики лейбла. Бренд випускав власні колекції та співпрацював з іншими марками й культурними франшизами. У 2017 році Dim Mak Collection була представлена на New York Fashion Week: Men's.
У 2020 році було запущено Dim Mak En Fuego — окремий імпринт, орієнтований на латинську музику.
На початку 2020-х Аокі також активно працював із NFT і Web3. Одним із проєктів став A0K1VERSE — цифрова спільнота, що поєднувала NFT із доступом до віртуальних і фізичних активностей навколо артиста.
У 2019 році він випустив автобіографічну книгу BLUE: The Color of Noise, а документальний фільм Netflix I'll Sleep When I'm Dead отримав у 2017 році номінацію Grammy в категорії Best Music Film.
Особисте життя
У старих біографіях Steve Aoki досі нерідко називають чоловіком австралійської моделі Tiernan Cowling. Ця інформація застаріла.
У 2024 році Аокі одружився із Sasha Sofine, а влітку 2025 року в пари народилася перша дитина — син.
2026 рік і 30-річчя Dim Mak
У 2026 році однією з головних тем діяльності Steve Aoki стало 30-річчя Dim Mak. До ювілею лейбла організовано окремий тур, спеціальні заходи та фестивальні програми. У липні Dim Mak уп’яте отримав власну сцену на Tomorrowland.
Музична активність Аокі при цьому залишається високою. 6 березня 2026 року він разом із Goo Goo Dolls випустив електронне переосмислення їхньої пісні Iris.
15 травня вийшов Young із BIA і Destroy Lonely, спродюсований за участю Stargate. Композиція була вперше представлена під час виступу Аокі на Ultra Music Festival у Маямі.
24 липня відбувся реліз On My Own — спільної роботи Steve Aoki та нідерландського techno-продюсера Reinier Zonneveld із вокалом Darla Jade. Трек був представлений на ювілейній сцені Dim Mak на Tomorrowland і продовжив рух Аокі в бік жорсткішої сучасної клубної музики.
Нагороди та визнання
Steve Aoki має дві номінації Grammy Awards і поки не вигравав премію.
Перша номінація стосується альбому Wonderland, представленого в категорії Best Dance/Electronic Album на 55-й церемонії Grammy. Друга — документального фільму I'll Sleep When I'm Dead, номінованого як Best Music Film на 59-й церемонії.
Таким чином, формулювання «лауреат Grammy» щодо Аокі є неправильним — коректно називати його дворазовим номінантом Grammy.
Основна дискографія
Студійні альбоми:
- Wonderland — 2012
- Neon Future I — 2014
- Neon Future II — 2015
- Steve Aoki Presents Kolony — 2017
- Neon Future III — 2018
- Neon Future IV — 2020
- HiROQUEST: Genesis — 2022
- HiROQUEST 2: Double Helix — 2023
- HiROQUEST 3: Paragon — 2025.
Ключові треки та колаборації:
- No Beef — Steve Aoki & Afrojack feat. Miss Palmer
- Ladi Dadi — feat. Wynter Gordon
- Boneless — Steve Aoki, Chris Lake & Tujamo
- Delirious (Boneless) — feat. Kid Ink
- A Light That Never Comes — Linkin Park & Steve Aoki
- Darker Than Blood — Steve Aoki feat. Linkin Park
- Just Hold On — Steve Aoki & Louis Tomlinson
- MIC Drop (Steve Aoki Remix) — BTS
- Azukita — Steve Aoki, Daddy Yankee, Play-N-Skillz & Elvis Crespo
- Waste It on Me — Steve Aoki feat. BTS
- Are You Lonely — Steve Aoki & Alan Walker feat. ISÁK
- 2 in a Million — Steve Aoki, Sting & SHAED
- Heavenly Hell — feat. NE-YO
- Iris — Goo Goo Dolls & Steve Aoki
- Young — Steve Aoki, BIA & Destroy Lonely
- On My Own — Steve Aoki & Reinier Zonneveld feat. Darla Jade.
Steve Aoki сьогодні
Steve Aoki продовжує поєднувати роботу діджея і продюсера з управлінням Dim Mak. Його каталог розвивається одразу в кількох напрямах — від фестивальної електронної музики й techno до pop, hip-hop, rock і Latin-колаборацій. Після виходу дев’ятого студійного альбому HiROQUEST 3: Paragon у 2025 році новий матеріал продовжив виходити й у 2026-му, одночасно зі святкуванням 30-річчя Dim Mak.
