Duran Duran
«Три дня дождя» — російський рок-проєкт, заснований музикантом, співаком і автором пісень Глібом Вікторовим. З’явившись у 2019 році як його сольний псевдонім, «Три дня дождя» поступово перетворився на повноцінний гурт і став одним із найпомітніших представників нової хвилі російськомовного альтернативного року.
Музика проєкту поєднує alternative rock, pop rock, emo, елементи grunge і сучасної електронної музики. Основою пісень залишаються емоційний вокал Вікторова, гітарне звучання та максимально особисті тексти про стосунки, самотність, залежність, саморуйнування, страх втрати й спроби почати життя заново.
Широку популярність «Три дня дождя» здобули завдяки пісням «Демоны», «Где ты», «Всё из-за тебя», «Выдыхай», «Отпускай», «За край», «Прощание» та іншим роботам. В основній дискографії проєкту з’явилися альбоми «Любовь, аддикция и марафоны», «Когда ты откроешь глаза», «Байполар», melancholia і «Висхолдинг».
Гліб Вікторов і шлях до музики
Гліб Вікторов народився 20 лютого 1996 року в Кизилі, Республіка Тива. Його професійний шлях розпочався не з рок-гурту, а з електронної музики та hip-hop-продакшну.
Вікторов займався створенням бітів і працював під псевдонімом tranqsad. Саме бітмейкінг дав йому перші практичні навички музичного продакшну: роботу з ритмом, аранжуванням, програмуванням і структурою композиції.
Однак поступово інтерес до гітарної музики став сильнішим. На рішення зайнятися роком вплинула як класична альтернативна сцена, так і нова російськомовна хвиля, яка показала, що гітарна музика знову може знаходити молоду масову аудиторію. Сам Вікторов серед важливих для цього переходу артистів називав «Пошлую Молли» і Мукку.
Таким чином, «Три дня дождя» виросли не з традиційної репетиційної кімнати, де кілька музикантів одночасно створюють гурт, а з продюсерського мислення одного автора. Ця особливість значною мірою збереглася й надалі.
Поява «Три дня дождя»
У 2019 році Вікторов почав випускати власну гітарну музику під назвою «Три дня дождя». Одним із перших ключових релізів стала композиція «Осень и алкоголь».
Спочатку «Три дня дождя» було саме сценічним ім’ям Вікторова. Він самостійно писав музику й формував напрям проєкту, а постійний колектив навколо нього з’явився пізніше.
Уже ранні записи окреслили основні елементи майбутнього стилю: перевантажені гітари, прості й швидко запам’ятовувані мелодії, електронні деталі та емоційний вокал. Водночас особливо важливими виявилися тексти. Вікторов писав не абстрактну рок-поезію, а короткі особисті історії, використовуючи мову покоління, що виросло одночасно на рокові, репі та соціальних мережах.
«Любовь, аддикция и марафоны»
У лютому 2020 року вийшов дебютний альбом «Любовь, аддикция и марафоны».
Попри бітмейкерське минуле Гліба Вікторова, платівка вже належала до гітарної частини його творчості. У ній alternative rock поєднувався з прийомами, характерними для сучасної цифрової музики: компактними аранжуваннями, обробленим вокалом і структурою, розрахованою на швидкий емоційний вплив.
У центрі альбому були стосунки та стан людини всередині руйнівного емоційного зв’язку. Любов у текстах Вікторова майже ніколи не існує окремо від ревнощів, залежності, алкоголю, безсоння та відчуття внутрішньої порожнечі.
Однією з найпомітніших пісень раннього періоду стали «Демоны». Запис допоміг вивести проєкт за межі початкової інтернет-аудиторії й став одним із перших треків, міцно пов’язаних з ім’ям «Три дня дождя».
«Пепел» і перші концерти
Того ж 2020 року вийшов мініальбом «Пепел». У цей період з’явилися композиції «Беги от меня», «Тебя любить» і «Привычка».
Одночасно музика почала переходити з переважно студійного проєкту в концертний формат. Для цього знадобилися музиканти, здатні перетворити багатошарові домашні аранжування Вікторова на живе рок-звучання.
Особливо важливою стала співпраця з гітаристом Даниїлом Басліним. Його участь дозволила зробити гітарні партії та аранжування технічно складнішими й поступово наблизила «Три дня дождя» до повноцінного гурту.
Надалі концертне ядро проєкту доповнили інші музиканти. Водночас Вікторов зберіг статус головного автора, вокаліста та творчого центру.
«Когда ты откроешь глаза»
Справжній прорив відбувся після виходу другого студійного альбому «Когда ты откроешь глаза» 4 червня 2021 року.
На цій платівці рання формула «Три дня дождя» стала значно впевненішою. Гітарний звук став масивнішим, вокал — емоційнішим, а пісні отримали чіткіші приспіви та концертну драматургію.
До альбому увійшли «Если я умру», «Космос», «Где ты», «Всё из-за тебя», «Вода» та інші композиції. У записі взяли участь запрошені артисти, серед яких Мукка і Маша Hima.
Особливо важливою стала «Где ты» — одна з пісень, що закріпили впізнавану манеру гурту: поєднання майже інтимного куплету з емоційним гітарним розкриттям у приспіві.
Після релізу альбом піднявся у верхню частину російського чарту Apple Music, а аудиторія проєкту почала швидко зростати. «Три дня дождя» остаточно перестали сприйматися виключно як інтернет-проєкт одного музиканта.
Чому «Три дня дождя» стали гуртом
Перехід від сольного проєкту до гурту відбувався поступово, тому визначення «Три дня дождя» тривалий час залишалося подвійним.
На початку кар’єри практично всю музику створював Гліб Вікторов. Пізніше в аранжуваннях і записах дедалі активніше брали участь інші музиканти, насамперед Даниїл Баслін.
Сам Вікторов при цьому не приховував, що розглядає «Три дня дождя» передусім як власну музику. Така модель близька до проєктів, де існує постійний фронтмен і автор, але студійна та концертна робота будується разом із повноцінною музичною командою.
Саме тому коректно називати «Три дня дождя» гуртом, водночас враховуючи особливу роль Вікторова як засновника, основного автора й художнього керівника проєкту.
«Байполар»
Наступною великою роботою став альбом «Байполар», випущений у 2022 році.
Він продовжив розвиток емоційного альтернативного року «Три дня дождя», однак став масштабнішим за попередню платівку як за аранжуваннями, так і за кількістю запрошених виконавців.
Одним із головних синглів цього періоду стала спільна з Zivert композиція «Выдыхай». Поєднання двох суттєво різних вокальних манер дозволило гурту вийти до аудиторії, яка раніше могла майже не перетинатися з альтернативною рок-сценою.
Ще важливішою для каталогу стала «Отпускай». Пісня перетворилася на один із найбільших хітів «Три дня дождя» й одну з головних концертних композицій колективу.
В основі треку лежить типовий для Вікторова конфлікт: герой розуміє руйнівність стосунків, але емоційно не здатний розірвати зв’язок. Проста структура й сильний приспів дозволили пісні однаково ефективно існувати в навушниках, стримінгових плейлистах і на великих концертних майданчиках.
У записі «Байполара» також брали участь тринадцать карат, LYRIQ, Лали, Брутто та інші виконавці. Завдяки цьому альбом виявився пов’язаним одразу з кількома напрямами сучасної російськомовної сцени.
Зростання концертного масштабу
Після успіху «Когда ты откроешь глаза» і «Байполара» концертна аудиторія «Три дня дождя» різко збільшилася. Проєкт пройшов шлях від клубних виступів до великих залів і масштабних фестивальних майданчиків.
Концертна версія пісень стала важливою частиною ідентичності гурту. Студійні записи нерідко побудовані досить лаконічно, але на сцені матеріал отримує важчі гітари, живі ударні та значно агресивніший вокал.
Саме концерти остаточно закріпили сприйняття «Три дня дождя» як рок-гурту, а не сольного виконавця із запрошеними інструменталістами.
Перерва 2023 року
Влітку 2023 року історія гурту пережила серйозну кризу. Після невдалого концерту в Єкатеринбурзі, на якому Гліб Вікторов не зміг повноцінно виступити, подальші концерти були тимчасово скасовані.
Проєкт узяв паузу, а Вікторов зайнявся відновленням здоров’я. Для музичної історії «Три дня дождя» цей період виявився важливим не стільки через сам скандал, скільки через його наслідки: після повернення зміст пісень почав помітно змінюватися.
Якщо раніше саморуйнування часто було присутнє в текстах як частина романтизованого рок-образу, то подальші роботи дедалі частіше розглядали його як проблему, з якої необхідно шукати вихід.
melancholia
Восени 2023 року гурт повернувся з альбомом melancholia.
Платівка вийшла 20 жовтня й включила десять композицій. Серед них — «Вдох», «Ненавижу быть собой», «Еле дыша», «Прощание», «Иду за тобой», «За край» і «Кристаллические лярвы».
Запрошеними учасниками стали LYRIQ, MONA і тринадцать карат.
melancholia помітно відрізняється від прямолінійнішої романтичної драми ранніх релізів. Вікторов почав частіше писати не стільки про конкретного партнера, скільки про власний стан, залежність і неможливість відокремити реальну людину від об’єкта болісної прив’язаності.
Сам автор пізніше пояснював, що багато образів альбому пов’язані з його життєвим досвідом цього періоду, хоча в піснях вони нерідко представлені через традиційне звернення до жінки.
Тому melancholia можна розглядати як один із перехідних релізів гурту: колишня емоційна інтенсивність збереглася, але ставлення автора до власних героїв та їхніх руйнівних вчинків стало значно менш романтизованим.
«За край» і «Прощание»
Однією з центральних композицій цього етапу стала «За край». У ній особливо добре чути поєднання гітарної основи «Три дня дождя» із сучаснішою електронною обробкою.
Велику популярність здобула й записана з MONA пісня «Прощание». Діалог двох вокалістів розширив звичний для Вікторова погляд на зруйновані стосунки: замість одностороннього монологу пісня працює як емоційне зіткнення двох персонажів.
Подібні дуети стали однією з характерних рис пізньої дискографії «Три дня дождя»: запрошений виконавець використовується не просто заради додаткового імені в релізі, а для зміни самої драматургії пісні.
«Температура», «Земля» та інші роботи
У 2024 році гурт продовжив випускати окремі сингли та спільні записи.
Однією з них стала «Температура» з polnalyubvi. Тендітна вокальна манера Єви Гурарі та надривний голос Вікторова створили характерний контраст між майже казковою мелодикою й важкою емоційною атмосферою.
З Тосею Чайкіною «Три дня дождя» також записали власну версію пісні «Земля» гурту «Маша и Медведи». Композиція стала частиною саундтреку серіалу «Амура».
Ще одним цікавим проєктом став реліз «Три дня до вечности» із Сергієм Бобунцем. У межах музичного обміну «Три дня дождя» записали власну інтерпретацію «Вечно молодой» гурту «Смысловые галлюцинации», а Бобунець звернувся до матеріалу самого проєкту.
Такі роботи підкреслювали зв’язок «Три дня дождя» не лише з молодою альтернативною сценою, а й із російськомовною рок-традицією попередніх десятиліть.
Визнання МУЗ-ТВ
У 2024 році «Три дня дождя» отримали премію МУЗ-ТВ у категорії «Лучшая группа».
Нагорода стала помітною символічною межею. Проєкт, який починався як музика колишнього бітмейкера й значною мірою розвивався через інтернет і стримінгові сервіси, отримав визнання вже всередині великої масової музичної індустрії.
Наступного року версія «Земли», записана разом із Тосею Чайкіною, отримала нагороду МУЗ-ТВ у категорії «Лучшая cover-версия».
«Висхолдинг»
18 квітня 2025 року вийшов п’ятий студійний альбом «Три дня дождя» — «Висхолдинг».
Платівка стала помітною зміною інтонації. Якщо рання музика проєкту часто будувалася на миттєвому емоційному вибуху, то тут з’явилося більше спокійних фрагментів, спогадів і спроб подивитися на власне минуле збоку.
До альбому увійшли 14 композицій, серед яких «Привет», «На Беговой», «Не очень», «Хлорка и ваниль», «Скучаю по тебе», «Сотни гортензий», «Висхолдинг», «Февраль» і «Ни разу не поссорились».
Саме слово «висхолдинг» походить від англійського withholding і в контексті альбому пов’язане з емоційним віддаленням, неможливістю відкрито виражати почуття та свідомим або несвідомим припиненням контакту.
Для пісень Вікторова ця ідея закономірна. Майже вся попередня дискографія «Три дня дождя» присвячена людям, які одночасно прагнуть близькості й намагаються від неї втекти. На «Висхолдинге» цей конфлікт уперше став практично центральною концепцією всього альбому.
При цьому платівка не відмовилася від упізнаваного звучання гурту. У ній збереглися гітари, електронна обробка та характерна вокальна манера Вікторова, але простір між гучними кульмінаціями став значно важливішим.
Нова музика після «Висхолдинга»
Після п’ятого альбому «Три дня дождя» не припинили студійну роботу й продовжили випускати окремі композиції.
Серед наступних релізів з’явилися «Nonstop Obsession» і «Контракт» зі Slem, а у 2026 році — спільна з TRITIA пісня «После меня», а також власні сингли «Чёртова весна», «Хороший мальчик», «Повод» і «Не смотри наверх».
У цих роботах помітне подальше змішування гітарної та електронної складових. «Три дня дождя» дедалі менше залежать від одного конкретного варіанта альтернативного року: поруч із живими інструментами можуть існувати програмований ритм, синтезатори та прийоми, що прийшли з hip-hop і сучасної поп-музики.
Такий розвиток виглядає природним продовженням біографії Вікторова. Він прийшов у рок із бітмейкінгу й ніколи повністю не відмовлявся від продюсерського способу мислення.
Музичний стиль «Три дня дождя»
Основою звучання гурту є альтернативний рок, однак музика «Три дня дождя» помітно відрізняється від традиційного російського року.
Вікторов належить до покоління артистів, для яких жанровий кордон між роком, репом і поп-музикою вже не є принциповим. Тому гітарний риф може поєднуватися з електронними ударними, оброблений вокал — із живою барабанною партією, а структура рок-композиції — із продюсерськими методами сучасного hip-hop.
Від alternative rock гурт бере перевантажені гітари й емоційну динаміку. Від emo та pop punk — відкритість особистих переживань і схильність до масштабних приспівів. Із hip-hop-продакшну прийшли лаконічність аранжувань, увага до басу й звичка розглядати голос як частину загального звукового дизайну.
У результаті «Три дня дождя» не намагаються реконструювати російський рок 1980-х або 1990-х. Це гітарна музика, сформована вже всередині стримінгової епохи.
Тексти Гліба Вікторова
Головною постійною величиною каталогу залишаються тексти Гліба Вікторова.
Він рідко використовує складні літературні конструкції. Навпаки, багато пісень побудовані на навмисно простих, майже розмовних фразах. Їхня сила полягає не в метафоричній складності, а в точності емоційного стану.
Основні теми повторюються з альбому в альбом: болісне кохання, залежність від іншої людини, самотність, провина, страх бути покинутим, бажання зникнути, саморуйнування й неможливість остаточно розірвати стосунки.
Водночас із часом позиція автора змінюється. У ранніх роботах руйнівний спосіб життя часто є частиною романтичного світу героя. На melancholia наслідки такої поведінки стають значно помітнішими, а «Висхолдинг» уже значною мірою будується навколо спроби осмислити прожитий досвід і вийти з колишнього кола.
Ця послідовність дозволяє розглядати альбоми «Три дня дождя» не просто як набір окремих пісень, а як авторську історію, що продовжується.
Дискографія «Три дня дождя»
Студійні альбоми
- 2020 — «Любовь, аддикция и марафоны»
- 2021 — «Когда ты откроешь глаза»
- 2022 — «Байполар»
- 2023 — melancholia
- 2025 — «Висхолдинг»
Мініальбоми та спеціальні релізи
- 2020 — «Пепел»
- 2023 — «Акустика»
- 2024 — «Три дня до вечности» — спільний проєкт із Сергієм Бобунцем
Вибрані пісні
- «Осень и алкоголь»
- «Демоны»
- «Не киряй» — з Муккою
- «Тебя любить»
- «Если я умру»
- «Где ты»
- «Всё из-за тебя»
- «Вода» — з Муккою
- «Выдыхай» — з Zivert
- «Отпускай»
- «Я и одиночество»
- «За край»
- «Кристаллические лярвы»
- «Прощание» — з MONA
- «Температура» — з polnalyubvi
- «Скучаю по тебе» — з «неисправностью»
- «Земля» — з Тосею Чайкіною
- «Привет»
- «Висхолдинг»
- «Хороший мальчик»
- «Повод»
- «Не смотри наверх»
Значення «Три дня дождя»
Поява «Три дня дождя» збіглася з помітним поверненням інтересу молодої аудиторії до гітарної музики. Однак успіх проєкту пояснюється не спробою відновити колишню рок-сцену, а тим, що Гліб Вікторов від самого початку ставився до року як музикант іншого покоління.
Досвід бітмейкера дозволив йому вільно використовувати методи hip-hop і електронної музики, не сприймаючи їх як несумісні з гітарним звучанням. Водночас емоційна прямота текстів зробила пісні зрозумілими аудиторії, яка звикла знаходити музику через стримінгові сервіси й соціальні мережі, а не через традиційну рок-інфраструктуру.
Тому «Три дня дождя» стали одним із проєктів, що показали, як може виглядати російськомовний рок у цифрову епоху: без обов’язкового зв’язку з естетикою попередніх поколінь, але зі збереженням живих інструментів, сильного фронтмена й пісень, розрахованих на великий концертний зал.
Історія проєкту також демонструє послідовну зміну самого автора. Від перших пісень про кохання й саморуйнування через масштабний успіх «Байполара» і важку атмосферу melancholia музика прийшла до більш рефлексивного «Висхолдинга» та подальшого пошуку нового звучання.
Попри всі зміни, центральна фігура залишається незмінною: Гліб Вікторов продовжує визначати тексти, вокальну манеру й загальний напрям «Три дня дождя», тоді як робота з постійними музикантами та продюсерами дозволяє проєкту існувати одночасно як авторська музика однієї людини і як повноцінний рок-гурт.
