Алиса
Земфіра Талгатівна Рамазанова (нар. 26 серпня 1976 року, Уфа, Башкирська АРСР), яка виступає під ім’ям Земфіра, — російська співачка, авторка пісень, композиторка та музикантка. Одна з ключових постатей російськомовної рок-музики кінця 1990-х і 2000-х років. Широку популярність здобула після виходу дебютного альбому «Земфира» у 1999 році. Наступна платівка, «Прости меня моя любовь», закріпила успіх і стала найуспішнішим у комерційному плані релізом у її кар’єрі.
У різні періоди Земфіра працювала на стику альтернативного року, поп-року, електронної музики, джазу та камерної музики. Її пісні впізнавані за характерним вокальним фразуванням, розмовною інтонацією та лаконічними текстами, де побутові деталі сусідять із темами самотності, близькості, тривоги, залежності та розриву стосунків. Серед найвідоміших композицій — «Ариведерчи», «Ромашки», «СПИД», «Хочешь?», «Искала», «П.М.М.Л.», «Не отпускай», «Бесконечность», «Трафик», «Прогулка», «Небомореоблака», «Мы разбиваемся», «Жить в твоей голове», «Остин» і «Крым».
Дитинство та музична освіта
Земфіра народилася в Уфі в родині викладача історії Талгата Рамазанова та лікарки Флориди Рамазанової. Музикою почала займатися змалку: навчалася гри на фортепіано, співала в хорі, а першу власну пісню написала ще дитиною. Музичну школу закінчила з відзнакою.
Іншим серйозним захопленням був баскетбол. У підліткові роки Рамазанова грала на позиції розігруючої та була капітанкою юніорської команди. Згодом поєднувати спорт із музичними заняттями стало складно, і вибір був зроблений на користь музики.
Після школи Земфіра вступила до Уфимського училища мистецтв на відділення естрадного вокалу. Її одразу прийняли на другий курс. Навчання завершила у 1997 році з червоним дипломом.
Під час навчання Земфіра виступала в ресторанах, виконуючи джазові та популярні композиції. У 1996 році почала працювати звукооператоркою на радіостанції «Европа Плюс Уфа»: записувала рекламні ролики та джингли, а вільний студійний час використовувала для власних пісень.
Опанувавши програму Cakewalk, вона самостійно збирала перші демоверсії. Тоді з’явилися ранні варіанти «Снега», «Почему», «Синоптика», «Ракет» та інших майбутніх пісень. У роботі допомагав звукорежисер Аркадій Мухтаров.
Перші музиканти та переїзд до Москви
Поступово навколо Земфіри сформувався перший склад гурту. До нього увійшли бас-гітарист Рінат Ахмадієв, барабанщик Сергій Созінов, клавішник Сергій Миролюбов і гітарист Вадим Соловйов.
У 1998 році співачка приїхала до Москви з демозаписами. Через знайомих касета з її піснями потрапила до Леоніда Бурлакова, продюсера гурту «Мумий Тролль». Він зацікавився матеріалом і зв’язався з авторкою. Невдовзі до роботи долучився Ілля Лагутенко, який став продюсером дебютного альбому.
Ще до виходу платівки в радіоефірі з’явилася пісня «СПИД». Навесні 1999 року ім’я Земфіри вже активно обговорювала музична преса, а 10 травня відбувся офіційний реліз першого альбому.
Дебютний альбом «Земфира»
До платівки увійшли «Почему», «Снег», «Синоптик», «Ромашки», «Маечки», «СПИД», «Румба», «Скандал», «Непошлое», «Припевочка», «-140», «Ариведерчи», «Ракеты» і заголовна «Земфира».
Альбом з’явився в момент, коли межа між російським роком і масовою поп-музикою ставала дедалі менш жорсткою. У Земфіри був живий гурт і гітарне звучання, але самі пісні будувалися навколо коротких мелодій і добре запам’ятовуваних приспівів.
Незвичною для кінця 1990-х була й мова текстів. Замість рок-пафосу — метро, літаки, телефони, сигарети, хвороби, випадкові розмови та нервові стосунки. Лірика звучала сучасно й не вимагала від слухача занурення у складні символічні конструкції.
«Ариведерчи», «Ромашки», «Почему» і «СПИД» стали радіохітами, а сама Земфіра за кілька місяців перейшла з категорії нового імені до числа найпомітніших російських виконавців.
«Прости меня моя любовь»
Другий альбом «Прости меня моя любовь» вийшов у 2000 році. До нього увійшли «Шкалят датчики», «Созрела», «Хочешь?», «Рассветы», «Город», «Сигареты», «Доказано», «П.М.М.Л.», «Искала» і «Не отпускай».
Платівка стала найуспішнішою в комерційному плані в дискографії співачки. Її наклад перевищив мільйон примірників, а кілька пісень міцно увійшли до масової культури початку 2000-х.
Додаткової популярності «Искала» набула після використання у фільмі Олексія Балабанова «Брат 2». На той час Земфіра вже виступала на найбільших російських майданчиках і сприймалася одночасно як рок- і поп-артистка.
«Четырнадцать недель тишины»
Після двох платівок, випущених із мінімальним інтервалом, Земфіра взяла паузу. Третій альбом «Четырнадцать недель тишины» з’явився 1 квітня 2002 року.
Запис відзначався ретельніше вибудуваним студійним звучанням. В аранжуваннях стало більше простору й деталей, а вокал уже не був постійно оточений щільними гітарами.
Головними піснями цього періоду стали «Бесконечность», «Трафик», «Мачо», «Главное», «Webgirl» і «Паранойя». Альбом позначив перший помітний відхід від звучання двох ранніх робіт.
«Вендетта»
Четверта платівка «Вендетта» вийшла у березні 2005 року. До неї увійшли «Небомореоблака», «Дыши», «Итоги», «Самолёт», «Дай мне руку», «Блюз», «Прогулка», «Друг», «Малыш», «Повесица» та інші композиції.
Альбом вийшов стилістично неоднорідним. Гітарні пісні тут сусідять з електронною музикою, блюзом і камернішими номерами. У роботі над частиною матеріалу брав участь Ігор Вдовін.
Особливо помітними стали «Прогулка», «Блюз» і «Небомореоблака». Кліп «Блюз» у 2005 році отримав премію MTV Russia Music Awards як найкраще відео.
«Спасибо»
П’ятий студійний альбом «Спасибо» вийшов 1 жовтня 2007 року. Цього разу Земфіра відмовилася від звичної схеми роботи з великою звукозаписною компанією й випустила матеріал самостійно за участю видавничого дому «Коммерсантъ».
Запис більшою мірою спирався на живі інструменти. До платівки увійшли «Мальчик», «Мы разбиваемся», «В метро», «Господа», «Бери меня», «Спасибо» та інші пісні.
Тур на підтримку альбому завершився навесні 2008 року концертом у московському спортивному комплексі «Олимпийский».
«Зелёный театр в Земфире»
У лютому 2008 року відбулася прем’єра фільму «Зелёный театр в Земфире», знятого Ренатою Литвиновою.
Картина побудована навколо концерту Земфіри в московському Зеленому театрі й відрізняється від традиційних музичних документальних фільмів. Тут майже немає біографічної розповіді — основою залишаються сцена, репетиції, закулісся та монтаж концертного матеріалу.
Литвинова виступила режисеркою й монтажеркою, Земфіра — композиторкою та однією з продюсерок.
Z-Sides і музика для кіно
У 2010 році офіційно вийшов Z-Sides — збірник пісень, які не потрапили до основних номерних альбомів. Його правильніше розглядати окремо від студійної дискографії.
На той час Земфіра вже кілька років співпрацювала з Ренатою Литвиновою. Її музика звучала у фільмі «Богиня: как я полюбила», а у 2012 році співачка написала саундтрек до фільму «Последняя сказка Риты».
Музика була випущена окремим альбомом і показала ще одну сторону її творчості: значну частину матеріалу становлять інструментальні композиції, розраховані не на концертне виконання, а на взаємодію із зображенням.
«Жить в твоей голове»
Шостий студійний альбом «Жить в твоей голове» вийшов 14 лютого 2013 року — через шість років після «Спасибо».
До платівки увійшли десять композицій, зокрема «Без шансов», «Деньги», «Кофевино», «Чайку» і заголовна пісня.
Порівняно з попередніми роботами музика стала спокійнішою і стриманішою. Гітарний натиск поступився місцем клавішним, паузам і камернішим аранжуванням. У центрі практично кожної композиції перебуває голос, а інструменти працюють радше на атмосферу, ніж на самостійну драматургію.
The Uchpochmack
У 2013 році Земфіра запустила проєкт The Uchpochmack разом зі своїми племінниками Артемом та Артуром Рамазановими.
Гурт випустив трековий реліз First & Last, до якого увійшли «Someday», «Mistress» і «Lightbulbs». Назва проєкту відсилає до татарської страви ечпочмак.
Спочатку учасники не розкривали склад, хоча голос Земфіри було легко впізнати. Надалі співпраця з Артуром Рамазановим продовжилася вже в іншому форматі.
Тур «Маленький человек»
У лютому 2016 року розпочався великий тур «Маленький человек». Під час концерту в Нижньому Новгороді Земфіра оголосила, що цей гастрольний цикл стане останнім у форматі тривалого туру.
Про остаточне завершення сценічної діяльності не йшлося. У наступні роки співачка продовжувала виступати на окремих концертах і фестивалях.
Запис програми був виданий у 2016 році як концертний альбом «Маленький человек. Live».
«Джозеф»
У вересні 2018 року вийшов сингл «Джозеф», створений Земфірою разом з електронним музикантом Mujuice.
Текст композиції заснований на фрагментах віршів Йосипа Бродського «Новые стансы к Августе» і «Румянцевой победам». У роботі також брав участь Дмитро Ємельянов, один із постійних музичних партнерів співачки.
«Бордерлайн»
Сьомий студійний альбом «Бордерлайн» вийшов 26 лютого 2021 року, через вісім років після попередньої номерної роботи.
До платівки увійшли «Таблетки», «ОК», «Этим летом», «Пальто», «Камон», «Том», «Жди меня», «Абьюз», «Остин», «Мама», «Крым» і «Снег идёт».
Звучання стало помітно темнішим. В аранжуваннях важливу роль відіграють низькі синтезаторні партії, електронний бас і повільні темпи. Гітари вже не визначають характер усього запису.
Однією з центральних пісень стала «Остин», на яку був знятий анімаційний кліп.
«Северный ветер» і «Ах»
Того ж 2021 року Земфіра випустила музику до фільму Ренати Литвинової «Северный ветер». Саундтрек включає «Арию Дивы», «Сундуки Лотты», «Злого человека», «Бенедикта», «Фло» та інструментальні композиції.
28 липня з’явився мініальбом «Ах» із чотирьох треків: «Ах», «Почта», «Мелодрама» і «Гудбай».
Це самостійний EP, тому його не слід включати до числа основних студійних альбомів.
2022 рік і «Земфира от Луки»
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Земфіра публічно виступила проти війни.
У березні 2022 року вона опублікувала відео на пісню «Не стреляйте», написану значно раніше, використавши кадри воєнних подій. У травні вийшов новий сингл «Мясо».
Восени з’явився проєкт «Земфира от Луки», створений спільно з Артуром Рамазановим-Остапенком, який виступає під ім’ям Лука.
До мініальбому увійшли «II», «Время не щадит», «Апероль» і «Мой друг». Земфіра відповідала за значну частину текстів і музики, Артур — за музику, аранжування та продюсування.
Період 2023–2025 років
10 березня 2023 року Земфіра випустила сингл PODNHA. Його назва являє собою слово «РОДИНА», візуально набране латинськими символами.
10 лютого того ж року Міністерство юстиції Росії внесло Земфіру Рамазанову до реєстру «іноземних агентів». Співачка намагалася оскаржити рішення в російських судах. Повідомлення про те, що вона нібито отримала французьке громадянство, сама Земфіра публічно спростовувала.
У квітні 2024 року вийшов сингл Colette. У грудні проєкт «Земфира от Луки» продовжився піснею DRAMATIQUE, музику до якої написав Артур Рамазанов, а текст — Земфіра.
У ці роки основна концертна діяльність співачки відбувалася за межами Росії. Вона виступала в Європі, США, Грузії, Сербії та інших країнах.
CACTUS
Для театральної постановки Ренати Литвинової CACTUS Земфіра та Дмитро Ємельянов написали окремий музичний супровід.
Матеріал створювався для сцени й переважно складається з інструментальних композицій. Повна цифрова версія саундтреку вийшла у 2025 році. До неї увійшли «Превращение», «Пустая рамка», «Голубь I», «Голубь II», «Любовь», «Замки», «Кактус» та інші номери.
«Jim Beam»
У жовтні 2025 року Земфіра представила нову версію пісні «Jim Beam».
Сама композиція була написана значно раніше: варіант «Jim Beam (Уфа 97)» містився на альбомі «Вендетта». Через двадцять років співачка перезаписала її та випустила як окремий сингл.
Творчий союз із Ренатою Литвиновою
Рената Литвинова та Земфіра співпрацюють понад два десятиліття.
Литвинова знімала кліпи співачки та фільм «Зелёный театр в Земфире». Земфіра писала музику для «Богини: как я полюбила», «Последней сказки Риты», «Северного ветра», а пізніше — для театрального проєкту CACTUS.
Їхні спільні роботи поєднують музику, кіно й театр, причому Земфіра в них часто виступає вже не як виконавиця пісень, а як композиторка інструментального матеріалу.
Музичний стиль
Земфіру зазвичай відносять до російського року, альтернативного року та поп-року, однак її альбоми помітно відрізняються один від одного.
Перші записи побудовані на гітарному поп-році та інді-естетиці. У «Четырнадцати неделях тишины» стало більше студійних деталей. «Вендетта» поєднує рок, електроніку та блюз. «Спасибо» орієнтоване на живе виконання, «Жить в твоей голове» звучить камерніше, а «Бордерлайн» значною мірою спирається на електроніку й низькочастотний синтезаторний звук.
Незмінними залишаються мелодика та спосіб роботи з текстом. Земфіра рідко розповідає завершені історії: пісні будуються з фрагментів розмови, коротких спостережень, деталей міського життя та емоційних станів.
Не менш важлива вокальна ритміка. Вона вільно зміщує слова відносно музичного розміру, розтягує окремі склади, залишає паузи й переходить від співу до майже розмовної манери. Завдяки цьому пісні легко впізнаються навіть за помітної зміни аранжувань.
Основна дискографія
- «Земфира» — 1999
- «Прости меня моя любовь» — 2000
- «Четырнадцать недель тишины» — 2002
- «Вендетта» — 2005
- «Спасибо» — 2007
- «Жить в твоей голове» — 2013
- «Бордерлайн» — 2021
Окрім семи номерних студійних альбомів, до каталогу Земфіри входять концертні релізи, збірник Z-Sides, саундтреки «Последняя сказка Риты», «Северный ветер» і CACTUS, мініальбом «Ах», проєкт The Uchpochmack і записи «Земфира от Луки».
Значення для російськомовної музики
Поява Земфіри у 1999 році помітно змінила уявлення про те, як може звучати авторська жіноча рок-музика в масовому просторі. Її пісні одночасно потрапляли в рок-ротацію та поп-чарти, зберігаючи впізнавану авторську мову.
Через десятиліття ранні «Ариведерчи» і «Хочешь?», пізніші «Бесконечность», «Прогулка», «Мы разбиваемся», «Жить в твоей голове» і «Остин» належать уже до різних музичних епох. Об’єднує їх не жанр, а спосіб письма: коротка точна фраза, сильна мелодія та вокальна інтонація, яку практично неможливо сплутати з іншим виконавцем.
