Німецький суд визнав Suno порушником авторських прав за позовом GEMA. Що вирішив суд, які пісні фігурували у справі та чим вердикт загрожує ШІ-індустрії.
Земельний суд Мюнхена I став на бік німецького товариства з управління авторськими правами GEMA у спорі з американською компанією Suno. Суд установив, що розробник генератора музики порушив права авторів як під час навчання ШІ-моделей у США, так і під час зберігання та відтворення захищених музичних творів через сервіс, доступний європейським користувачам.
Рішення було ухвалене 31 липня 2026 року спеціалізованою 42-ю цивільною палатою у справі № 42 O 763/25. Вимоги GEMA щодо припинення порушень, розкриття інформації та відшкодування збитків були переважно задоволені. Водночас точний розмір компенсації поки не визначений.
Що саме постановив суд
Suno заборонено без дозволу правовласників відтворювати та використовувати шість музичних творів, які стали предметом розгляду. Обмеження поширюється не лише на готові композиції, які видає генератор, а й на зберігання відтворюваних елементів оригінальних творів усередині ШІ-моделей.
Компанія також повинна надати відомості, необхідні для розрахунку завданої шкоди, і виплатити компенсацію. Її розмір буде визначений пізніше, після розкриття інформації про доходи, пов’язані з установленими порушеннями. Рішення поки не набрало законної сили й може бути оскаржене у вищій судовій інстанції. Suno вже заявила, що розглядає можливість подання апеляції.
Важливо, що суд не просто визнав окремі результати генерації надто схожими на оригінальні пісні. Палата дійшла висновку, що захищені елементи композицій були відтворювано збережені в моделях Suno, а згодом могли вилучатися у вигляді нових аудіозаписів.
Які пісні фігурували у справі
Офіційне рішення стосується шести музичних творів:
Atemlos durch die Nacht, написаної Крістіною Бах; Rasputin авторства Френка Фаріана, Фреда Джея і Джорджа Реяма; Big in Japan і Forever Young учасників Alphaville Маріана Голда, Бернгарда Ллойда і Френка Мертенса; приспіву Mambo No. 5 (A Little Bit of...) Давіда Лубеги та Крістіана Плетшахера; а також Daddy Cool Френка Фаріана.
У деяких публікаціях про конфлікт також згадується Cheri Cheri Lady гурту Modern Talking. GEMA справді наводила цю пісню серед ранніх прикладів роботи Suno, однак в офіційному переліку шести творів, щодо яких ухвалено липневий вердикт, її немає.
Предметом розгляду були передусім музичні композиції — мелодія, гармонія, ритмічна та структурна організація, а не права на конкретні фонограми або виконання артистів. Тексти пісень також не були самостійним предметом вимог, хоча GEMA вводила оригінальні слова в запити до генератора.
Як GEMA доводила порушення
GEMA подала позов 21 січня 2025 року після того, як Suno, за твердженням організації, не відреагувала на пропозицію врегулювати використання репертуару шляхом ліцензування.
Для перевірки системи фахівці GEMA вводили в Suno назву твору, оригінальний текст пісні та вказівку на музичний стиль. Водночас запити не містили нот, описів мелодії, гармонії, ритму або аранжування. Попри відсутність таких інструкцій, генератор створював композиції, у яких, за оцінкою позивача та суду, можна було впізнати оригінальні музичні елементи.
Суд визнав запити достатньо простими й відкритими. Це стало принциповим моментом: Suno не вдалося переконати палату, що подібність виникла виключно внаслідок цілеспрямованих дій користувача, який намагався змусити систему скопіювати відому пісню.
Згідно з матеріалами суду, сторони не заперечували, що шість творів входили до навчального набору Suno. Для отримання аудіоматеріалів компанія застосовувала технології stream-ripping, завантажуючи музику з YouTube й обходячи Rolling Cipher — технічний механізм платформи, призначений для запобігання завантаженню аудіо та відео.
Суд визнав «меморизацію» творів
Центральним поняттям розгляду стала меморизація — ситуація, за якої модель не просто аналізує статистичні закономірності навчальних даних, а зберігає зміст окремих творів у формі, що дає змогу надалі відтворювати їхні істотні елементи.
Суд установив, що спірні композиції відтворювано містилися в моделях Suno версій v3.5 і v4, розміщених, зокрема, на серверах у Німеччині. Палата зіставила твори з навчального набору з результатами генерації й вирішила, що тривалу та структурно складну музичну схожість неможливо пояснити випадковим збігом.
Таке зберігання суд визнав порушенням права на відтворення, передбаченого § 16 німецького закону про авторське право. Додаткові порушення виникали в момент, коли модель створювала для користувачів аудіо, що містило впізнавані оригінальні елементи, і робила його доступним у Німеччині.
Чому відповідальність поклали на Suno, а не на користувачів
Suno стверджувала, що результати створюються з ініціативи користувачів, тому саме їхні запити визначають зміст готової музики. Компанія також наполягала, що модель не зберігає копії пісень, а містить лише числові параметри, які відображають загальні закономірності, стилі та зв’язки між музичними елементами.
Суд відхилив ці доводи. Палата зазначила, що Suno самостійно формувала навчальний набір, обирала архітектуру моделі, проводила навчання й несла відповідальність за можливу меморизацію даних. Оскільки запити GEMA не містили музичних інструкцій, достатніх для самостійного відновлення мелодії та аранжування, саме робота моделі визначила ключовий зміст результатів.
Таким чином, суд відмовився вважати платформу нейтральним посередником, який лише виконує команди користувачів. За логікою рішення, оператор ШІ-сервісу може нести пряму відповідальність, коли будова моделі дає змогу відтворювати захищені елементи творів навіть після порівняно простих запитів.
Чому не спрацював виняток для аналізу даних
Suno посилалася на європейські правила text and data mining — автоматизованого аналізу великих обсягів тексту й даних. Такі норми за певних умов дозволяють створення технічних копій творів для їх машинного аналізу.
Суд вирішив, що виявлена меморизація виходить за межі допустимого аналізу. За оцінкою палати, твори не просто використовувалися для виявлення загальних музичних закономірностей: їхній зміст було перенесено в параметри моделі таким чином, що він міг відтворюватися в готових піснях. Тому виняток, передбачений § 44b німецького закону про авторське право, застосовувати не можна.
Це розмежування має велике значення для всієї ШІ-індустрії. Суд фактично провів межу між аналізом твору для отримання абстрактних знань і збереженням його впізнаваних творчих елементів усередині комерційного генератора.
Німецький суд оцінив навіть навчання, проведене у США
Одним із головних доводів Suno була відсутність у німецького суду повноважень оцінювати навчання моделі, яке відбувалося на території США.
Однак суд визнав свою міжнародну юрисдикцію, пославшись на § 131 закону Німеччини про товариства з управління правами. Ця норма дозволяє розглядати взаємопов’язані вимоги, заявлені такими організаціями, як GEMA, навіть коли частина ймовірних порушень сталася за межами Німеччини.
Водночас до дій, вчинених у США, суд застосував американське право й окремо розглянув аргумент Suno щодо fair use, тобто добросовісного використання.
Палата вирішила, що навчання на спірних творах не підпадає під fair use, оскільки істотні елементи оригінальної музики виявлялися в результатах, створених за допомогою простих запитів. Суд відрізнив справу Suno від американських процесів Bartz і Kadrey, де матеріали з навчальних наборів не відтворювалися або не ставали доступними користувачам у істотному обсязі.
Саме міжнародна частина рішення може виявитися особливо важливою. Вона показує, що перенесення навчання моделі до іншої юрисдикції не обов’язково захищає розробника від вимог європейських правовласників, якщо модель або сервіс експлуатуються в Європі.
Позиція Suno
Suno не погодилася з висновками суду. Представник компанії заявив, що її моделі від початку створювалися для генерації нових пісень, а не відтворення наявних творів, і що в сервіс вбудовані захисні механізми.
Компанія вважає, що рішення ґрунтується на неправильному розумінні технології Suno, характеру її використання та норм американського права. Розробник вивчає всі доступні варіанти подальших дій, включно з апеляцією.
Тому стверджувати, що спір остаточно завершено, поки не можна. Вища судова інстанція може переглянути питання міжнародної юрисдикції, технічної природи меморизації, застосування винятку для аналізу даних та інтерпретації американської доктрини fair use.
Чому рішення важливе для музичної індустрії
GEMA представляє в Німеччині понад 100 тисяч композиторів, авторів текстів і музичних видавництв, а через міжнародні угоди — інтереси понад двох мільйонів правовласників у всьому світі. Тому спір значно ширший за вимоги кількох відомих авторів.
Перемога GEMA посилює переговорні позиції товариств із колективного управління правами, музичних видавництв і власників каталогів. Розробникам генеративних моделей стає складніше будувати захист виключно на тезі про те, що нейромережа «навчається так само, як людина» і тому не потребує ліцензій.
Водночас рішення не забороняє саму технологію генерації музики й не вимагає негайного закриття Suno. Воно стосується конкретних творів, конкретних моделей і доведеного судом відтворення їхніх оригінальних елементів. Вердикт першої інстанції також не є автоматично обов’язковим правилом для всіх судів Європейського Союзу. Проте інші правовласники та суди можуть використовувати його аргументацію як важливий орієнтир.
Економічна ситуація вже підштовхує ринок до ліцензування. У листопаді 2025 року Warner Music урегулювала власний спір із Suno та уклала ліцензійну угоду, що передбачає перехід до ліцензованих моделей. Водночас інші великі учасники музичного ринку продовжують судові розгляди щодо навчання генеративного ШІ.
Зв’язок із попередньою справою GEMA проти OpenAI
Рішення щодо Suno стало другою великою перемогою GEMA в Мюнхені. У листопаді 2025 року та сама судова система задовольнила вимоги організації до OpenAI у спорі про захищені тексти пісень, які могли відтворюватися через ChatGPT.
OpenAI оскаржила той вердикт, тому й цей напрям судової практики поки не можна вважати остаточно сформованим. Відмінність нової справи полягає в тому, що вона стосується не лише тексту, а й музичної композиції як повноцінного творчого твору.
Висновок
Рішення мюнхенського суду стало однією з найзмістовніших судових оцінок роботи генеративного музичного ШІ. Суд розглянув одразу кілька етапів технологічного ланцюга: отримання файлів для навчання, формування навчального набору, збереження творів у параметрах моделі та появу впізнаваної музики в результатах генерації.
Головний висновок полягає не в тому, що будь-яке навчання ШІ на захищеній музиці автоматично є незаконним. Суд пов’язав відповідальність Suno з конкретними обставинами: неліцензованим отриманням творів, установленою меморизацією та можливістю відтворювати істотні елементи оригіналів через порівняно прості запити.
Якщо рішення залишиться чинним після апеляції, компаніям, що розробляють музичний ШІ, доведеться приділяти значно більше уваги походженню навчальних даних, ліцензуванню каталогів, технічному запобіганню меморизації та прозорому розподілу доходів з авторами.
Думка редакції Minatrix.FM
Протистояння навколо Suno помилково подавати як боротьбу прогресу з музикантами. Генеративний ШІ вже став частиною музичного виробництва й навряд чи зникне. Справжній спір полягає в іншому: чи може комерційна компанія безкоштовно побудувати багатомільярдний продукт на музиці, яку вона не створювала й не ліцензувала.
На нашу думку, відповідь має бути негативною. ШІ здатний стати корисним інструментом для композиторів, продюсерів і незалежних артистів, але сталий ринок неможливий без зрозумілих правил: згоди правовласників, прозорого походження даних, захисту від копіювання творів і справедливої винагороди.
Водночас рішення суду не повинно перетворюватися на заборону експериментів або спробу закріпити монополію великих каталогів. Ліцензування має бути доступним не лише глобальним корпораціям, а й невеликим розробникам, дослідницьким проєктам і незалежним сервісам. Оптимальною моделлю видається не блокування технології, а створення легального ринку навчальних даних, де автор заздалегідь розуміє, як використовується його музика і яку частку доходу він отримує.
Справа GEMA проти Suno показує, що період, коли розробники спочатку масово збирали контент, а питання ліцензування відкладали до появи позовів, добігає кінця. Майбутнє музичного ШІ залежатиме не лише від якості генерації, а й від того, наскільки чесно ця технологія взаємодіє з людьми, на творчості яких вона побудована.
