1 жовтня відзначають Міжнародний день музики. Історія свята, роль Ієгуді Менухіна, найдавніші музичні інструменти, наукові факти про музику та привітання від Minatrix.FM.
1 жовтня у всьому світі відзначають Міжнародний день музики — свято композиторів і виконавців, діджеїв і продюсерів, музикантів і звукорежисерів, музичних журналістів, радіоведучих і, звісно, мільйонів слухачів. Для Minatrix.FM цей день особливо близький: музика існує не лише завдяки тим, хто її створює, а й завдяки людям, які продовжують її шукати, слухати, обговорювати та відкривати для інших.
Музика супроводжує людство значно довше, ніж писемність, сучасні держави та багато звичних для нас форм мистецтва. Упродовж тисячоліть змінювалися інструменти, системи запису, жанри й технології поширення звуку, однак сама потреба людини створювати музику нікуди не зникла.
Сьогодні достатньо кількох секунд, щоб почути композицію виконавця з іншого континенту. Але шлях від давньої кістяної флейти до цифрового стримінгу тривав десятки тисяч років.
Чому Міжнародний день музики відзначають 1 жовтня
Історія свята починається з Міжнародної музичної ради — International Music Council (IMC).
Раду було створено у 1949 році за сприяння UNESCO як міжнародну організацію, покликану розвивати співпрацю у музичній сфері та зміцнювати зв’язки між людьми й культурами за допомогою музики.
Ідея окремого Міжнародного дня музики з’явилася значно пізніше. На 15-й Генеральній асамблеї IMC, що відбулася в Лозанні у 1973 році, було ухвалено відповідну резолюцію.
Перший Міжнародний день музики відбувся 1 жовтня 1975 року. Одним із головних ініціаторів свята став видатний скрипаль і диригент Ієгуді Менухін, який у 1969–1975 роках обіймав посаду президента Міжнародної музичної ради.
У листі, надісланому членам IMC напередодні першого святкування, Менухін і віцепрезидент організації Борис Ярустовський пояснювали його головні цілі: зробити музичне мистецтво доступнішим для різних верств суспільства, сприяти культурному обміну між країнами та використовувати музику як засіб зміцнення взаємної поваги, дружби й миру.
Пропонувалося проводити концерти, зустрічі з композиторами та музикантами, виставки музичних інструментів і записів, лекції, радіо- й телепрограми, творчі конкурси.
Навіть через понад пів століття ця ідея майже не втратила своєї актуальності.
Музика з’явилася задовго до сучасної цивілізації
Ми ніколи не дізнаємося, коли людина вперше почала свідомо створювати музику. Голос, плескання в долоні та ударні інструменти з дерева могли використовуватися задовго до появи предметів, здатних зберігатися в землі десятки тисяч років.
Однак археологія дає змогу стверджувати, що розвинена музична культура вже існувала у давніх Homo sapiens.
У печерах Швабського Юри на території сучасної Німеччини археологи виявили флейти, виготовлені з кісток птахів і бивня мамонта. Дослідження знахідок показали, що традиція виготовлення подібних інструментів існувала понад 35 тисяч років тому, а деякі знахідки з цього регіону датуються приблизно періодом близько 40 тисяч років тому.
Це вже не просто випадкові предмети, з яких можна видобути звук. Йдеться про спеціально виготовлені музичні інструменти з отворами для зміни висоти тону.
Отже, музика була частиною життя людей ще в епоху верхнього палеоліту — задовго до появи міст, писемності та землеробських держав.
Існують давні інструменти, на яких і сьогодні можна грати
Ще одну дивовижну знахідку було зроблено на неолітичному поселенні Цзяху в китайській провінції Хенань.
Там виявили кілька флейт віком близько дев’яти тисяч років, виготовлених із кісток червоноголового журавля. Деякі інструменти збереглися настільки добре, що дослідники змогли відтворити на них звуки та проаналізувати їхній стрій.
Флейти мають п’ять, шість, сім і вісім отворів, а отже, їхні творці вже вміли цілеспрямовано організовувати висоту звуків.
Для історії музики це особливо цікаво: прагнення людини перетворювати окремі звуки на музичну систему виникло за тисячі років до появи відомих нам способів нотного запису.
Музика справді існує майже в усіх культурах
Фразу «музика — універсальна мова людства» часто сприймають як красиву метафору. Однак сучасні дослідження свідчать, що вона має цілком серйозне наукове підґрунтя.
У масштабному дослідницькому проєкті вчені вивчали музичні практики великої кількості людських суспільств і дійшли висновку, що пісні присутні практично повсюдно, хоча самі музичні системи різних народів можуть суттєво відрізнятися.
Дослідники також виявили певні повторювані зв’язки між характером музики та її соціальною функцією. Наприклад, колискові, танцювальна музика або пісні, пов’язані з певними ритуалами, мають характеристики, які слухачі здатні частково розпізнавати навіть тоді, коли зовсім не знайомі з цією культурою.
Це не означає, що існує єдина «світова музична граматика». Радше дослідження показують, що створення музики є надзвичайно стійкою частиною людської культури.
Чому улюблена пісня здатна викликати настільки сильні емоції
Музичні емоції — це не лише образний вислів.
У дослідженні, опублікованому в журналі Nature Neuroscience, науковці використали позитронно-емісійну томографію та зафіксували вивільнення ендогенного дофаміну в системі винагороди мозку під час особливо сильних емоційних переживань, викликаних музикою.
Цікаво, що реакція пов’язана не лише з моментом музичної кульмінації. Різні ділянки системи винагороди брали участь як в очікуванні улюбленого музичного моменту, так і безпосередньо в переживанні емоційного піку.
Імовірно, саме тому знайома композиція здатна створювати напруження ще до того, як прозвучить улюблений акорд, вокальна партія або дроп. Людина вже знає, що має відбутися, але все одно отримує задоволення від очікування.
Музика незвичайним чином пов’язана з пам’яттю
Майже кожному знайомий ефект, коли кілька секунд старої композиції раптом повертають деталі певного періоду життя: місце, людей, настрій і події, про які людина давно не згадувала.
Зв’язок музики з автобіографічною пам’яттю досліджують і в нейропсихології.
Систематичний огляд наукових робіт показав, що знайома музика здатна викликати автобіографічні спогади, причому спогади, спричинені музикою, мають низку характерних особливостей.
Особливо цікавими є дослідження людей із хворобою Альцгеймера. Вони показують, що деякі форми музичної пам’яті та емоційної реакції на музику можуть частково зберігатися навіть за виражених порушень інших видів пам’яті.
Водночас важливо не перетворювати цей факт на популярний міф про те, що «музика повністю зберігається при хворобі Альцгеймера». Наукова картина значно складніша: різні типи музичної пам’яті можуть порушуватися по-різному, а результати залежать від стадії захворювання та характеру завдання.
Але сам факт особливого зв’язку музики, емоцій і спогадів робить цю сферу одним із найцікавіших напрямів сучасної нейронауки.
Від кістяної флейти до мільярдів цифрових записів
В історії музики особливо вражає не лише зміна музичних стилів, а й трансформація способів її існування.
Колись твір можна було почути лише там, де перебував виконавець. Потім з’явилися системи музичного запису, друковані ноти, механічні пристрої, фонограф, грамплатівки, магнітна стрічка, радіо, компакт-диски, цифрові файли й зрештою стримінг.
Радіо вперше дало змогу одному виконанню одночасно охопити величезну аудиторію, що перебувала за сотні й тисячі кілометрів від музиканта.
Інтернет зробив наступний крок: географічна відстань практично перестала мати значення.
Сьогодні незалежний музикант може записати трек у домашній студії й майже одразу представити його слухачам у різних країнах. Водночас слухач отримує доступ до такого обсягу музики, який ще кілька десятиліть тому було складно уявити.
Але разом із доступністю з’явилася нова проблема — бути почутим серед величезної кількості інших релізів.
Тому сучасна музична екосистема залежить не лише від музикантів. Її формують діджеї, радіостанції, музичні редактори, лейбли, продюсери, журналісти, куратори плейлистів, розробники музичних сервісів і самі слухачі, які рекомендують цікаві композиції іншим.
Музика постійно змінюється — і в цьому її сила
Практично кожне покоління коли-небудь чуло твердження про те, що «раніше музика була справжньою».
Але історія показує протилежне: музика завжди розвивалася через експерименти.
Поява електрогітари змінила популярну музику. Синтезатори спочатку сприймалися як незвична електроніка, а згодом стали основою багатьох жанрів. Драм-машини та семплери відіграли важливу роль у становленні хіп-хопу, хаусу, техно та величезної кількості напрямів електронної музики.
Комп’ютер перетворився на повноцінну студію.
Сьогодні до цих інструментів додаються алгоритмічні технології та штучний інтелект, що породжують нові дискусії про авторство, творчість і роль людини.
Ймовірно, через кілька десятиліть зміняться й сучасні способи створення музики. Але історія дає підстави припускати, що сама потреба людей створювати звук, ділитися ним і знаходити через нього емоційний зв’язок з іншими нікуди не зникне.
З Міжнародним днем музики!
Команда Minatrix.FM вітає музикантів, вокалістів, композиторів, авторів пісень, діджеїв, продюсерів, звукорежисерів, радіоведучих, представників лейблів і музичних проєктів — і всіх, хто просто не уявляє свого життя без музики.
Особливі вітання — незалежним артистам.
Саме завдяки людям, які продовжують записувати свій перший трек, експериментувати зі звуком, виходити в ефір, грати свої перші сети та випускати музику навіть без великого лейбла й величезного рекламного бюджету, музична культура продовжує розвиватися.
А слухачам хочеться побажати головного — не переставати відкривати для себе нову музику.
Іноді композиція, про існування якої ви ще вчора навіть не знали, стає частиною вашого життя на довгі роки.
З Міжнародним днем музики!
Нехай буде більше чудових треків, сміливих музичних ідей, талановитих незалежних артистів, щирих емоцій і тієї самої музики, яку вже з перших секунд хочеться зробити гучнішою.
Minatrix.FM — музика об’єднує.
