Tiesto
«Скрябін» — український музичний гурт, що виник у 1989 році в Новояворівську Львівської області. За роки існування колектив пройшов великий шлях від синтезаторної електронної музики, синті-попу, нової хвилі та постпанкових впливів до року, поп-року й поп-музики. Єдиним постійним учасником гурту від його заснування до 2015 року залишався Андрій Кузьменко — Кузьма Скрябін, вокаліст, автор пісень і одна з найвпізнаваніших постатей української популярної культури.
Ранній «Скрябін» неможливо зводити лише до Кузьми. Звучання гурту формували Ростислав Домішевський (Рой), Сергій Гера (Шура), Олександр Скрябін та інші музиканти новояворівського середовища. На початку 2000-х первісний склад розпався, після чого навколо Кузьменка сформувався новий гурт, з яким було записано багато найвідоміших пісень пізнього періоду.
Новояворівськ і поява «Скрябіна»
Історія гурту почалася в музичному середовищі Новояворівська другої половини 1980-х. Андрій Кузьменко та Ростислав Домішевський познайомилися ще у шкільні роки, а згодом музиканти збиралися навколо місцевого Палацу культури та студії «Sпати» — «Студія патологічної тиші».
Улітку 1989 року Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський, Сергій Гера, Олександр Скрябін та Ігор Яцишин, які до цього грали в різних складах, почали записувати спільний матеріал. Однією з перших пісень стала «Чуєш біль», що існувала також в англомовній версії Feel the Pain.
Назва «Скрябін» з’явилася 6 липня 1989 року, коли виникла потреба підписати знятий музикантами відеоматеріал. Гурт назвали за прізвищем Олександра Скрябіна, відомого серед друзів як Скряба.
Перші записи створювалися майже в домашніх умовах, на доступній магнітофонній і студійній техніці. Саме в цьому середовищі сформувався характер раннього «Скрябіна» — синтезатори та електронні ритми поєднувалися з меланхолією нової хвилі, постпанковими інтонаціями й незвичною для тодішньої української сцени манерою текстів.
«Мова риб», «Технофайт» і пошук власного звучання
На початку 1990-х гурт отримав можливість працювати на львівській «Студії Лева». Одним із головних результатів цього періоду стала «Мова риб», записана на початку десятиліття та видана у 1993 році.
На цій платівці вже добре чутно основні елементи раннього «Скрябіна»: синті-поп, електронну ритміку, постпанкові ударні й басові лінії, неоромантичні мелодії та вплив європейської електронної сцени. Водночас гурт ще перебував у пошуку власної музичної мови, тому пісні помітно відрізнялися одна від одної.
У той самий період було створено великий масив матеріалу під назвою «Технофайт». Перші версії записувалися у 1992–1993 роках, однак повноцінне перероблене видання з’явилося значно пізніше — у 1999-му. Для цих записів були характерні синтезаторне звучання та вплив нової романтики, постпанку й європейської електронної музики.
«Птахи» і перший великий успіх
Справжній прорив стався після запису «Птахів». Альбом було створено в Києві на студії Nova за кілька нічних студійних сесій і випущено у 1995 році.
«Птахи» стали найвиразнішим техно-експериментом у ранній дискографії гурту. В основі залишалися синті-попова мелодика та характерна лірика «Скрябіна», але значно більшу роль отримали танцювальний ритм і електронне звучання, натхнене, зокрема, музичним життям Берліна початку 1990-х.
Саме ця робота допомогла гурту вийти за межі західноукраїнської сцени. Пісні почали звучати на радіо й телебаченні, а «Скрябін» став регулярно виступати в різних містах України.
«Казки» і «Хробак»
У 1997 році вийшов подвійний альбом «Казки», який об’єднав новий матеріал із переробленими піснями попередніх років. Серед них — «До смерті і довше», «Татко хворий», «Коралі», «Той прикрий світ», «Train» і «Нікому то не треба».
Після прямолінійнішої танцювальної електроніки «Птахів» гурт знову звернувся до більш меланхолійного синтезаторного звучання. У «Казках» особливо помітні нова хвиля, синті-поп і постпанкові впливи, поєднані з характерними для Кузьми темами самотності, смерті, сну, відчуження та абсурду повсякденного життя.
Ще темнішим став «Хробак» 1999 року. Альбом зберіг синтезаторну основу раннього «Скрябіна», але додав жорсткіші гітари, механічні фактури та індустріальні елементи. Такі композиції, як «Клей», «Ми як машини», «Не треба» і «Фото / Брудна як ангел», належать до найпохмурішої частини каталогу гурту.
«Хробак» фактично підвів риску під періодом, коли електронна музика визначала основне звучання колективу.
Поворот до року і розпад первісного складу
Зміни стали очевидними вже на альбомі «Модна країна» 2000 року. Гітари отримали значно помітнішу роль, пісні стали коротшими й прямолінійнішими, а звучання наблизилося до року та поп-року. У записі брав участь гітарист Олексій Зволінський, який згодом став одним із ключових музикантів гурту.
Далі вийшли «Стриптиз» (2001), «Озимі люди» (2002) і «Натура» (2003). Одночасно змінювався склад: Ростислав Домішевський залишив колектив, а після «Натури» пішов Сергій Гера.
Так завершилася історія ядра Кузьма — Рой — Шура. «Скрябін» зберіг назву, але перетворився на проєкт з іншою музичною моделлю та новим складом навколо Андрія Кузьменка.
«Натура», «Танго» і головні пісні 2000-х
«Натура» стала важливою межею між двома епохами гурту. На ній вийшли «Мовчати», «Спи собі сама», «Відстань» і «Я сховаю тебе (Любов)». Пісня «Мовчати», записана з Іриною Білик, стала одним із найвідоміших українських дуетів того часу.
До середини десятиліття основу концертного складу становили Олексій Зволінський — гітара, Костянтин Глітін — бас і Вадим Колісниченко — ударні; у різні роки з гуртом працювали й інші музиканти.
У 2005 році вийшов альбом «Танго», на якому з’явилися «Люди, як кораблі», «Старі фотографії», «Танго», «Телефони» і «Бути маленьким». На той час поп-рок остаточно став основною музичною формою «Скрябіна», хоча синтезатори й електронні елементи не зникли повністю.
Якщо ранні пісні гурту часто будувалися на абстрактних і сюрреалістичних образах, то тепер Кузьма дедалі частіше писав розмовною мовою про дружбу, кохання, дорослішання та повсякденне життя. «Старі фотографії» перетворилися на пісню про пам’ять і молодість, а «Люди, як кораблі» — на одне з найвпізнаваніших розмірковувань Кузьми про людські стосунки.
«Гламур», «Про любов?» і «Моя еволюція»
На «Гламурі» 2006 року посилилася сатирична сторона творчості Кузьми. Пісні висміювали показне багатство, моду та звички масової культури, водночас музично гурт продовжував працювати насамперед у межах поп-року.
У 2007 році вийшов альбом «Про любов?», де романтичні пісні сусідили із соціальною іронією. Розмовна українська мова, побутові подробиці та здатність раптово переходити від жарту до серйозної теми стали однією з головних особливостей пізнього періоду.
«Моя еволюція», випущена у 2009 році, добре відображала становище гурту: від електронного андеграунду кінця 1980-х «Скрябін» прийшов до масового українського поп-року, не втративши впізнаваної авторської інтонації Кузьми.
«Радіо Любов», «Мам» і останні альбоми з Кузьмою
У 2012 році вийшов альбом «Радіо Любов». У його звучанні рок знову помітно поєднувався із синтезаторами, нагадуючи про електронне коріння гурту. До платівки увійшли «Говорили і курили», «Не думай про завтра», «Місця щасливих людей», «Сліди», «Мам» і заголовна композиція.
«Місця щасливих людей» поєднала характерну для Кузьми тему дороги зі спогадами про людей і місця, що залишилися в минулому. «Мам», присвячена його матері Ользі Кузьменко, стала однією з найвідоміших балад пізнього «Скрябіна».
У 2013 році гурт випустив «Добряк», а у 2014 році — альбом «25», приурочений до 25-річчя колективу. Він став останньою повноцінною студійною платівкою «Скрябіна», що вийшла за життя Андрія Кузьменка.
Кузьма Скрябін поза гуртом
Андрій Кузьменко народився 17 серпня 1968 року в Самборі Львівської області, а значна частина його дитинства та юності минула в Новояворівську. Він закінчив стоматологічний факультет Львівського медичного інституту, однак головною професією для нього стала музика.
У 2000-х Кузьма здобув величезну популярність і як телеведучий. Одним із найпопулярніших проєктів за його участю стало музичне шоу «Шанс». Телебачення зробило його впізнаваним далеко за межами аудиторії самого гурту.
У 2006 році вийшла книга «Я, “Побєда” і Берлін» — заснована на власних пригодах Кузьми дорожня історія про поїздку до Німеччини на старому автомобілі. Згодом він видав й інші літературні роботи.
Загибель Андрія Кузьменка
Уранці 2 лютого 2015 року Андрій Кузьменко загинув в автомобільній аварії поблизу села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. Він повертався після концерту в Кривому Розі, коли його автомобіль зіткнувся з вантажівкою. Музикант загинув на місці.
Після його смерті в Україні відбулися масштабні концерти пам’яті, а пісні «Скрябіна» отримали численні нові інтерпретації у виконанні українських артистів.
«Скрябін» після 2015 року
Після смерті Кузьми гурт не був офіційно закритий. Його основу зберегли музиканти, які працювали з ним в останні роки: Олексій Зволінський, Костянтин Глітін і Вадим Колісниченко.
Колектив продовжив концертну діяльність із запрошеними вокалістами й офіційно представляє пісенну спадщину Андрія Кузьменка на підставі ліцензійної угоди щодо використання авторських прав.
Як змінювалося звучання «Скрябіна»
У музичному плані історію гурту найпростіше поділити на два великі періоди.
Ранній «Скрябін» кінця 1980-х і 1990-х будувався насамперед на синтезаторах, електронних ритмах та естетиці нової хвилі. Синті-поп і нова романтика становили основу звучання, постпанк помітно впливав на басові партії та настрій, а техно особливо яскраво проявилося на «Птахах». Жорсткіші індустріальні елементи характерні головним чином для «Хробака», тому відносити всю ранню творчість гурту до індастріалу або дарквейву було б неточно.
Від початку 2000-х центр тяжіння змістився до року, поп-року та пісенної поп-музики. Живі гітари стали важливішими, композиції набули традиційнішої структури, а тексти Кузьми стали помітно прямішими. Електроніка при цьому повністю не зникла й час від часу знову виходила на перший план, зокрема на «Радіо Любов».
Саме контраст між цими періодами робить дискографію «Скрябіна» незвичайною: пісні з «Мови риб», «Птахів» або «Хробака» можуть звучати як музика зовсім іншого гурту порівняно з «Люди, як кораблі», «Старі фотографії» або «Мам», хоча всі вони належать до однієї творчої історії.
Основна дискографія
Рання дискографія «Скрябіна» має розбіжності в датуванні та нумерації через магнітофонні записи, матеріал, який спочатку не видавався, та подальші перевидання. Основна хронологія виглядає так:
- 1989 — «Чуєш біль» — ранній магнітофонний матеріал
- 1993 — «Мова риб»
- 1993 — «Технофайт» — ранній матеріал; перероблена версія видана у 1999 році
- 1995 — «Птахи»
- 1997 — «Казки»
- 1999 — «Хробак»
- 2000 — «Модна країна»
- 2001 — «Стриптиз»
- 2002 — «Озимі люди»
- 2003 — «Натура»
- 2005 — «Танго»
- 2006 — «Гламур»
- 2007 — «Про любов?»
- 2009 — «Моя еволюція»
- 2012 — «Радіо Любов»
- 2013 — «Добряк»
- 2014 — «25»
Окремо в каталозі представлені альбом реміксів «Танець пінгвіна», проєкт «Еутерпа», різні збірки, концертні записи та перевидання раннього матеріалу.
Значення «Скрябіна»
«Скрябін» посідає особливе місце в українській музиці завдяки тому, що історія одного гурту об’єднала кілька абсолютно різних музичних епох. На початку кар’єри колектив був частиною невеликого альтернативного й електронного середовища, яке самостійно освоювало синтезатори, нову хвилю та техно за умов, коли розвиненої української музичної індустрії практично не існувало.
Згодом «Скрябін» став одним із найвпізнаваніших українських поп-рок-гуртів, а Кузьма перетворив розмовну мову, побутові спостереження, самоіронію та прямі емоційні висловлювання на основу власної авторської мови.
Тому спадщина гурту не обмежується одним жанром або десятком відомих пісень. Ранні електронні записи, похмурий «Хробак», поп-рокові альбоми 2000-х і пізні пісні Кузьми представляють різні сторони однієї історії — історії колективу, який змінювався разом з українською музичною сценою та залишив помітний слід як у її альтернативній, так і в масовій культурі.
