Тупак Амару Шакур (2Pac, також Makaveli; при народженні — Лесейн Періш Крукс; 16 червня 1971, Нью-Йорк — 13 вересня 1996, Лас-Вегас) — американський репер, автор пісень, актор і поет, одна з ключових постатей хіп-хопу 1990-х років. У його творчості соціальна й політична лірика поєднувалася з особистими сповідальними піснями, гангста-репом і матеріалом про життя афроамериканських районів США.
Серед найвідоміших пісень 2Pac — «Keep Ya Head Up», «I Get Around», «Dear Mama», «So Many Tears», «California Love», «How Do U Want It», «Ambitionz Az a Ridah» і «Hit 'Em Up». Після смерті артиста його архівні записи продовжували видаватися, а All Eyez on Me і збірка Greatest Hits отримали у США діамантові сертифікації. У 2017 році Тупака Шакура було включено до Зали слави рок-н-ролу.
Родина та дитинство
Майбутній музикант народився 16 червня 1971 року в Східному Гарлемі в Нью-Йорку. При народженні він отримав ім’я Лесейн Періш Крукс. Приблизно у віці одного року мати змінила його ім’я на Тупак Амару Шакур — на честь Тупака Амару II, керівника повстання корінних народів Перу проти іспанської колоніальної влади у XVIII столітті.
Його мати Афені Шакур була учасницею Партії чорних пантер. У 1969 році вона стала однією з обвинувачених у справі так званих «Пантер 21», однак у травні 1971 року разом з іншими підсудними була виправдана. Тупак народився приблизно через місяць після завершення процесу.
Біологічним батьком Шакура був Біллі Гарланд, також пов’язаний із «Чорними пантерами». У дитинстві Тупак майже не підтримував із ним стосунків. Значну частину оточення родини становили учасники радикального афроамериканського руху, тому питання расової нерівності, бідності, поліцейського насильства й політичної боротьби були присутні в його житті задовго до початку музичної кар’єри.
Балтиморська школа мистецтв
Родина часто переїжджала. У середині 1980-х Шакур опинився в Балтиморі, де вступив до Baltimore School for the Arts. Він вивчав акторську майстерність, поезію, джаз і балет, брав участь у театральних постановках.
У школі Тупак познайомився з майбутньою акторкою Джадою Пінкетт, з якою зберіг близьку дружбу. Тоді ж він серйозно зацікавився репом і певний час виступав під ім’ям MC New York.
Художня освіта пізніше помітно проявилася в його творчості. Шакур не обмежував себе репом: писав вірші, знімався в кіно й сприймав пісні як форму драматичної оповіді.
Переїзд до Каліфорнії та Digital Underground
У 1988 році родина переїхала до Каліфорнії. Шакур жив у Марін-Сіті неподалік Сан-Франциско й продовжував писати вірші та музику.
У 1990 році він приєднався до хіп-хоп-гурту Digital Underground. Спочатку працював як учасник концертної команди й танцівник, але невдовзі почав читати реп. Його першою помітною появою на офіційному записі стала композиція «Same Song», що увійшла до релізу Digital Underground This Is an EP Release і прозвучала у фільмі Nothing but Trouble.
Робота з Digital Underground дала Шакуру перший професійний досвід гастролей і студійного запису та допомогла отримати контракт з Interscope Records.
2Pacalypse Now
12 листопада 1991 року вийшов дебютний сольний альбом 2Pacalypse Now. На відміну від пізнішого матеріалу Шакура, тут переважали соціальні теми: поліцейське насильство, бідність, підліткова вагітність, расова дискримінація та життя в неблагополучних районах.
До альбому увійшли «Brenda's Got a Baby», «Trapped» і «If My Homie Calls». Платівка не стала найбільшим комерційним успіхом його кар’єри, однак сформувала початковий образ 2Pac як політично орієнтованого репера.
Матеріал водночас викликав серйозні суперечки. Віцепрезидент США Ден Квейл публічно критикував 2Pacalypse Now, заявляючи, що подібним записам не місце в американському суспільстві. Полеміка лише посилила увагу до молодого виконавця.
Кіно та Strictly 4 My N.I.G.G.A.Z.
Паралельно розвивалася акторська кар’єра Шакура. У 1992 році він зіграв Роланда Бішопа у кримінальній драмі «Авторитет» (Juice). У 1993 році Тупак знявся разом із Джанет Джексон у фільмі «Поетична Джастіс» (Poetic Justice), а в 1994-му зіграв одну з центральних ролей у баскетбольній драмі «Над кільцем» (Above the Rim).
У лютому 1993 року з’явився другий студійний альбом Strictly 4 My N.I.G.G.A.Z.... Він зберіг політичну спрямованість ранніх пісень, але був помітно доступнішим для масової аудиторії.
Головними композиціями стали «Keep Ya Head Up» і «I Get Around». Перша зверталася до становища жінок, бідності й відповідальності чоловіків, друга демонструвала легший і самовпевненіший бік образу 2Pac.
Thug Life
У першій половині 1990-х Шакур створив гурт Thug Life. До його складу увійшли 2Pac, Big Syke, Mopreme Shakur, Macadoshis і The Rated R.
26 вересня 1994 року гурт випустив єдиний студійний альбом Thug Life: Volume 1. Серед його пісень — «Bury Me a G», «Cradle to the Grave», «Pour Out a Little Liquor» і «How Long Will They Mourn Me?».
Поняття Thug Life посідало особливе місце у світогляді Шакура й використовувалося ним значно ширше за назву гурту. Воно стало частиною його публічного образу та текстів середини 1990-х.
Суд, напад у Нью-Йорку та в’язниця
Особисте життя Шакура в цей період супроводжувалося численними судовими розглядами. Найсерйознішою стала справа, пов’язана з подіями листопада 1993 року в готелі Parker Meridien у Нью-Йорку.
1 грудня 1994 року присяжні визнали Шакура винним за трьома епізодами сексуального насильства першого ступеня (first-degree sexual abuse). Водночас його виправдали за тяжчими звинуваченнями в содомії та незаконному зберіганні зброї. Сам репер заперечував, що примушував жінку до сексуальних дій. У лютому 1995 року суд засудив його до строку від півтора до чотирьох з половиною років позбавлення волі.
За день до винесення вердикту, 30 листопада 1994 року, на Шакура напали в будівлі Quad Recording Studios на Манхеттені. Він отримав кілька вогнепальних поранень і був пограбований, але вижив.
Після нападу стосунки Тупака з низкою нью-йоркських реперів різко погіршилися. Шакур почав підозрювати, що люди з оточення The Notorious B.I.G. і Шона Комбса могли знати про підготовку нападу. Ці підозри не були доведені, однак стали одним із чинників майбутнього публічного конфлікту між представниками хіп-хоп-сцен Східного й Західного узбереж.
Me Against the World
Поки Шакур перебував у в’язниці, 14 березня 1995 року вийшов його третій студійний альбом Me Against the World.
Він помітно відрізнявся від агресивніших записів наступного періоду. У піснях переважали роздуми про смерть, самотність, родину, страх і власні помилки. До альбому увійшли «So Many Tears», «Temptations», «Me Against the World» і «Dear Mama» — присвята Афені Шакур.
Me Against the World дебютував на першому місці Billboard 200. Успіх платівки був особливо незвичним через те, що її автор у цей час перебував у в’язниці.
Death Row Records
Восени 1995 року керівник Death Row Records Шуг Найт організував внесення застави в розмірі 1,4 мільйона доларів, що дозволило Шакуру вийти з в’язниці під час розгляду апеляції. Натомість репер підписав контракт із Death Row.
Після звільнення він практично одразу повернувся до студії. Наступні місяці стали одним із найпродуктивніших періодів його життя.
Робота на Death Row змінила й публічний образ артиста. Соціально орієнтований реп ранніх років не зник повністю, але дедалі більше місця займали гангста-реп, протистояння із суперниками, багатство, вулична репутація та життя в Каліфорнії.
All Eyez on Me
13 лютого 1996 року вийшов подвійний альбом All Eyez on Me. Він став останньою студійною платівкою 2Pac, виданою за його життя, і найбільшим комерційним успіхом репера.
У записі брали участь Dr. Dre, Snoop Dogg, Nate Dogg, Method Man, Redman, George Clinton, K-Ci & JoJo та інші виконавці. Серед головних пісень — «California Love», «How Do U Want It», «Ambitionz Az a Ridah», «I Ain't Mad at Cha» і «All About U».
Альбом представляв уже зовсім іншого 2Pac порівняно з 2Pacalypse Now: замість переважно політичної оповіді тут поєднувалися клубні пісні, жорсткий гангста-реп, роздуми про зраду та особистіший матеріал.
Конфлікт із The Notorious B.I.G.
Після переходу на Death Row конфлікт Тупака з The Notorious B.I.G. та оточенням Bad Boy Records перетворився з особистої суперечки на одне з найвідоміших протистоянь американського хіп-хопу.
Найжорсткішим записом цього періоду став дис «Hit 'Em Up», спрямований насамперед проти Biggie та Bad Boy. Пісня вийшла влітку 1996 року.
Протистояння часто описували як «війну Східного й Західного узбереж», хоча реальна картина була складнішою. Багато музикантів обох сцен не брали участі в конфлікті, а публічна риторика виконавців, лейблів і музичної преси значно посилювала відчуття масштабної ворожнечі.
Makaveli та The 7 Day Theory
В останні місяці життя Шакур почав використовувати псевдонім Makaveli, утворений від прізвища італійського мислителя Нікколо Макіавеллі, чиї праці він читав під час ув’язнення.
У серпні 1996 року за короткий термін був записаний матеріал альбому The Don Killuminati: The 7 Day Theory. Шакур не дожив до його виходу: платівка з’явилася 5 листопада 1996 року під ім’ям Makaveli.
До неї увійшли «Hail Mary», «To Live & Die in L.A.», «Toss It Up» і «Against All Odds». Похмуріша атмосфера, постійні згадки про смерть і новий псевдонім пізніше породили численні конспірологічні версії, які не мали фактичних підтверджень.
Напад у Лас-Вегасі
7 вересня 1996 року Тупак Шакур разом із Шугом Найтом перебував у Лас-Вегасі, де вони відвідали боксерський поєдинок Майка Тайсона та Брюса Селдона в MGM Grand.
Після бою Шакур, Найт і представники їхнього оточення брали участь у бійці в готелі з Орландо Андерсоном, пов’язаним із угрупованням South Side Compton Crips.
Пізніше того вечора Тупак їхав пасажиром у BMW, за кермом якого був Шуг Найт. На перехресті поруч з автомобілем зупинився білий Cadillac, з якого відкрили вогонь. Шакур отримав кілька кульових поранень. Найт також був поранений, але його травми не становили загрози для життя.
Тупака доставили до University Medical Center of Southern Nevada. Він помер 13 вересня 1996 року у віці 25 років.
Розслідування вбивства
Протягом десятиліть кримінальна справа не приводила до обвинувального вироку. Ситуація змінилася після того, як слідство зосередилося на Дуейні «Keffe D» Девісі — колишньому лідері South Side Compton Crips, який неодноразово розповідав в інтерв’ю та мемуарах про події тієї ночі.
У 2023 році Девісу висунули обвинувачення у вбивстві. Прокуратура стверджувала, що після бійки з його племінником Орландо Андерсоном Девіс організував напад у відповідь, надав зброю й перебував у Cadillac, з якого стріляли в автомобіль Шакура.
31 серпня 2026 року суд присяжних у Неваді визнав Дуейна Девіса винним у вбивстві першого ступеня із застосуванням вогнепальної зброї. Слідство й суд не стверджували, що саме Девіс натиснув на спусковий гачок: обвинувачення ґрунтувалося на його ролі в організації нападу. Особу безпосереднього стрільця в судовому рішенні встановлено не було.
Посмертні релізи
Шакур записував музику надзвичайно швидко й залишив після себе великий архів незавершеного та невиданого матеріалу. Тому його дискографія продовжувала поповнюватися багато років після смерті.
Після The Don Killuminati: The 7 Day Theory вийшли R U Still Down? (Remember Me), Still I Rise з Outlawz, Until the End of Time, Better Dayz, Loyal to the Game і Pac's Life. У 1998 році була видана збірка Greatest Hits, до якої увійшли, зокрема, посмертно завершені «Changes» і «Unconditional Love».
Тупак Шакур у кіно
Окрім музики, Шакур встиг сформувати самостійну акторську кар’єру. У його фільмографії — «Авторитет» (Juice), «Поетична Джастіс» (Poetic Justice), «Над кільцем» (Above the Rim), «Куля» (Bullet), «У глухому куті» (Gridlock'd) і «Злочинні зв’язки» (Gang Related).
Останні два фільми вийшли вже після смерті Шакура. Акторські роботи показували ширший діапазон, ніж його сценічний образ репера: від агресивного Бішопа в Juice до наркозалежного джазового музиканта Спуна в Gridlock'd.
Поезія
Шакур писав вірші ще до початку професійної музичної кар’єри. Після його смерті частина творів була опублікована у збірці The Rose That Grew from Concrete.
Поетичний бік його творчості безпосередньо пов’язаний із реп-текстами. Навіть у найжорсткіших піснях він регулярно звертався до родини, самотності, власної смертності, соціальної несправедливості та суперечностей між публічним образом і особистою вразливістю.
Пам’ять і вплив
Після смерті Шакура інтерес до його музики не обмежився архівними релізами. Його творчість вплинула на кілька поколінь реперів, а поєднання соціально-політичної лірики, емоційної відкритості та гангста-репу стало орієнтиром для артистів різних напрямів хіп-хопу.
У 2005 році в Peace Garden при Tupac Amaru Shakur Center for the Arts у Стоун-Маунтин, штат Джорджія, було встановлено бронзову статую Тупака. Пізніше арт-центр закрився, а первісну статую вивезли з території.
У 2017 році 2Pac був включений до Зали слави рок-н-ролу. 7 червня 2023 року на Голлівудській «Алеї слави» відкрили його іменну зірку в категорії звукозапису. Зірку від імені родини прийняла молодша сестра музиканта Секіва Шакур.
За коротку кар’єру Тупак Шакур встиг створити матеріал, у якому одночасно присутні політичний протест, вулична агресія, родинна пам’ять, страх смерті, романтична лірика й самоаналіз. Саме це поєднання різних тем та інтонацій зробило його каталог одним із найбільш упізнаваних в історії хіп-хопу.
