Megadeth — американський thrash metal-гурт, заснований Дейвом Мастейном (Dave Mustaine) у Лос-Анджелесі в 1983 році після його виходу з Metallica. Разом із Metallica, Slayer і Anthrax колектив прийнято відносити до так званої «Великої четвірки» американського thrash metal.
Megadeth виробила один із найбільш технічно складних варіантів жанру: її музика будується на швидкій і ритмічно насиченій гітарі Мастейна, взаємодії двох соло-гітар, помітних басових партіях і частих змінах темпу та структури. У текстах гурту регулярно з’являються теми війни, політики, релігії, ядерної загрози, соціальної нестабільності та людського саморуйнування.
За кар’єру Megadeth випустила 17 студійних альбомів, продала близько 50 мільйонів записів у всьому світі, отримала 13 номінацій Grammy і одну перемогу — за пісню Dystopia у 2017 році. У січні 2026 року гурт випустив офіційно останній студійний альбом Megadeth, який уперше в його історії очолив Billboard 200.
Дейв Мастейн і створення Megadeth
Передісторія гурту безпосередньо пов’язана з Metallica. На початку 1980-х Dave Mustaine був провідним гітаристом молодого колективу та брав участь у створенні частини його раннього матеріалу.
У квітні 1983 року Мастейна виключили з Metallica. Його авторські ідеї збереглися в кількох композиціях дебютного альбому Kill 'Em All: серед офіційно зазначених робіт за його участю — The Four Horsemen, Jump in the Fire, Phantom Lord і Metal Militia.
Після повернення до Лос-Анджелеса Мастейн вирішив створити власний гурт. У червні 1983 року він познайомився з басистом Девідом Еллефсоном (David Ellefson). У ранньому складі також грали гітарист Greg Handevidt і барабанщик Dijon Carruthers.
Спочатку музиканти шукали окремого вокаліста, однак після кількох невдалих прослуховувань Мастейн вирішив виконувати вокальні партії самостійно.
Перші концерти
Перший офіційний виступ Megadeth відбувся 17 лютого 1984 року у клубі Ruthie's Inn у Берклі, Каліфорнія.
На перших п’яти концертах другим гітаристом виступав Керрі Кінг (Kerry King) зі Slayer. Після цього він повернувся до основного гурту.
Протягом 1984 року склад Megadeth змінився. За ударні прийшов Гар Самуельсон (Gar Samuelson), а другим гітаристом став Кріс Поланд (Chris Poland).
Поланд і Самуельсон мали досвід у jazz і fusion, що помітно вплинуло на раннє звучання Megadeth. Навіть найагресивніші композиції відзначалися складною ритмікою, нестандартними акцентами та вільними інструментальними переходами.
Killing Is My Business... and Business Is Good!
У листопаді 1984 року Megadeth підписала контракт із незалежним лейблом Combat Records. Дебютний альбом Killing Is My Business... and Business Is Good! вийшов 12 червня 1985 року.
Попри обмежений бюджет запису, платівка вже містила основні ознаки майбутнього стилю гурту: надзвичайно швидкі рифи, складну ритм-гітару, різкий вокал Мастейна та часті зміни структури.
До альбому увійшли Last Rites/Loved to Deth, Killing Is My Business... and Business Is Good!, The Skull Beneath the Skin, Rattlehead, Looking Down the Cross і Mechanix.
Mechanix має особливе історичне значення. Мастейн написав ранню версію композиції ще під час роботи з Metallica; той самий вихідний музичний матеріал пізніше був перероблений у The Four Horsemen.
Vic Rattlehead
З ранньою історією Megadeth пов’язаний і її маскот Vic Rattlehead — скелетоподібний персонаж, очі, вуха та рот якого закриті металевими елементами.
Образ заснований на вислові «не бачу зла, не чую зла, не говорю зла» і став постійною частиною візуальної ідентичності гурту. Vic з’являється на обкладинках альбомів, концертній графіці, мерчі та у відеоматеріалах Megadeth.
Peace Sells... But Who's Buying?
Другий альбом Peace Sells... But Who's Buying? вийшов 19 вересня 1986 року.
Матеріал спочатку записувався для Combat Records, однак під час роботи гурт уклав контракт із Capitol Records, який отримав права на платівку.
На альбомі рання агресивність Megadeth стала більш структурованою. Швидкість збереглася, але значно зросла роль складної ритміки, виразних басових партій і політичної лірики.
До основних композицій належать Wake Up Dead, The Conjuring, Peace Sells, Devil's Island, Good Mourning/Black Friday і My Last Words.
Вступна басова партія Peace Sells стала однією з найвпізнаваніших в історії гурту. Її фрагмент тривалий час використовувався MTV News.
Peace Sells... But Who's Buying? пізніше отримав платинову сертифікацію у США та закріпив Megadeth серед провідних представників американського thrash metal.
So Far, So Good... So What!
Після гастрольного циклу 1987 року Chris Poland і Gar Samuelson залишили гурт. Їх замінили гітарист Jeff Young і барабанщик Chuck Behler.
У цьому складі Megadeth записала третій альбом So Far, So Good... So What!, що вийшов 19 січня 1988 року.
До нього увійшли Into the Lungs of Hell, Set the World Afire, Mary Jane, In My Darkest Hour, Hook in Mouth і кавер Anarchy in the U.K. Sex Pistols.
Альбом досяг 28-го місця Billboard 200 і згодом отримав платинову сертифікацію у США.
In My Darkest Hour Мастейн написав після звістки про загибель басиста Metallica Кліффа Бертона (Cliff Burton) у вересні 1986 року. Водночас текст пісні безпосередньо не присвячений Бертону.
Після виступу Megadeth на Monsters of Rock у Донінгтоні в 1988 році Jeff Young і Chuck Behler залишили колектив.
Класичний склад Megadeth
У липні 1989 року барабанщиком Megadeth став Нік Менца (Nick Menza). У лютому 1990 року другим гітаристом був прийнятий колишній учасник Cacophony Марті Фрідман (Marty Friedman).
Так сформувався найвідоміший склад гурту:
- Dave Mustaine — вокал, гітара;
- David Ellefson — бас-гітара;
- Marty Friedman — гітара;
- Nick Menza — ударні.
Квартет записав чотири студійні альбоми — Rust in Peace, Countdown to Extinction, Youthanasia і Cryptic Writings.
Найважливішою особливістю складу став контраст між гітаристами. Мастейн відповідав насамперед за складні ритмічні конструкції та агресивну основу, тоді як Friedman використовував незвичну мелодику, нетипові інтервали та власний упізнаваний підхід до соло.
Rust in Peace
Rust in Peace вийшов 24 вересня 1990 року і став однією з центральних робіт Megadeth і всього technical thrash metal.
До альбому увійшли Holy Wars... The Punishment Due, Hangar 18, Take No Prisoners, Five Magics, Poison Was the Cure, Lucretia, Tornado of Souls, Dawn Patrol і Rust in Peace... Polaris.
Матеріал відзначається постійними змінами темпу та структури, складними рифами й активною взаємодією двох гітар.
Tornado of Souls стала однією з найвідоміших демонстрацій гітарного стилю Marty Friedman, а Holy Wars... The Punishment Due об’єднала швидкісний thrash, складну ритміку, акустичний перехід і протяжну інструментальну кульмінацію.
Rust in Peace досяг 23-го місця Billboard 200, згодом став платиновим у США та приніс Megadeth одну з перших номінацій Grammy.
«Велика четвірка» thrash metal
На межі 1980-х і 1990-х Metallica, Slayer, Megadeth і Anthrax почали неофіційно об’єднувати терміном Big Four — «Велика четвірка».
Назва відображала насамперед масштаб міжнародної аудиторії та вплив цих колективів на американський thrash metal, а не офіційний статус чи твердження, що інших значущих гуртів жанру не існувало.
У 2010 році всі чотири гурти вперше виступили в межах однієї концертної програми. Одне із шоу було записане й випущене як The Big Four: Live from Sofia, Bulgaria.
Countdown to Extinction
П’ятий студійний альбом Countdown to Extinction вийшов у 1992 році.
Платівка досягла другого місця Billboard 200 і стала найбільшим американським комерційним успіхом Megadeth до 2026 року. У США альбом отримав мультиплатинову сертифікацію.
До нього увійшли Skin o' My Teeth, Symphony of Destruction, Architecture of Aggression, Foreclosure of a Dream, Sweating Bullets, This Was My Life, Countdown to Extinction і Ashes in Your Mouth.
Порівняно з Rust in Peace структура пісень стала компактнішою, а середні темпи й великі приспіви отримали більше значення.
Symphony of Destruction стала однією з найвпізнаваніших пісень Megadeth і показала, що характер гурту може зберігатися навіть за значно простішої рифової основи.
Youthanasia
У 1994 році вийшов Youthanasia, який досяг четвертого місця Billboard 200.
На альбомі темпи стали переважно більш розміреними, а продакшн — щільнішим і важчим.
Серед основних композицій — Reckoning Day, Train of Consequences, Addicted to Chaos, À Tout le Monde, Elysian Fields, The Killing Road, Blood of Heroes, Youthanasia і Victory.
À Tout le Monde вирізняється французьким приспівом і мелодійною структурою. У 2007 році Megadeth записала нову версію пісні з Cristina Scabbia із Lacuna Coil.
Youthanasia отримала платинову сертифікацію у США.
Cryptic Writings
Наступний альбом Cryptic Writings вийшов у 1997 році.
Продюсером став Dann Huff, а звучання продовжило рух у бік більш компактного hard rock і melodic metal.
До платівки увійшли Trust, Almost Honest, Use the Man, Mastermind, She-Wolf, A Secret Place і FFF.
Trust стала одним із найбільших американських rock-radio-хітів гурту та отримала номінацію Grammy.
Cryptic Writings став останнім студійним альбомом, повністю записаним класичним складом Mustaine — Ellefson — Friedman — Menza.
Risk і завершення епохи Marty Friedman
У 1998 році Nick Menza залишив Megadeth. Його замінив Jimmy DeGrasso.
31 серпня 1999 року гурт випустив Risk — один із найбільш експериментальних альбомів у своїй дискографії.
Megadeth значно відійшла від thrash metal, звернувшись до alternative rock, електронних елементів і більш радіоформатного продакшну.
На альбомі з’явилися Crush 'Em, Breadline, Insomnia, Prince of Darkness, Ecstasy і дилогія Time: The Beginning / Time: The End.
Наприкінці 1999 року Marty Friedman оголосив про вихід. Його останній виступ із Megadeth відбувся в січні 2000 року. Новим гітаристом став Al Pitrelli.
The World Needs a Hero
У 2001 році вийшов The World Needs a Hero. Після експериментів Risk гурт повернув у музику більше традиційної важкості та характерної ритм-гітари Мастейна.
Серед ключових пісень — Disconnect, The World Needs a Hero, Moto Psycho, 1000 Times Goodbye, Dread and the Fugitive Mind, Return to Hangar і When.
Return to Hangar продовжила сюжетну лінію Hangar 18.
Травма Дейва Мастейна та розпуск гурту
На початку 2002 року Мастейн отримав серйозне пошкодження нерва лівої руки після того, як заснув у незручному положенні й тривалий час стискав кінцівку.
Він тимчасово втратив можливість нормально грати на гітарі, і в квітні було оголошено про припинення діяльності Megadeth.
Після тривалої реабілітації музикант відновив рухливість руки й фактично заново відпрацьовував гітарну техніку.
The System Has Failed
Повернення відбулося у 2004 році з альбомом The System Has Failed.
Запис будувався навколо Мастейна за участю запрошених музикантів. До роботи повернувся Chris Poland, виконавши соло на кількох композиціях. На ударних зіграв Vinnie Colaiuta, а на бас-гітарі — Jimmie Lee Sloas.
Альбом досяг 18-го місця Billboard 200.
Основні композиції — Blackmail the Universe, Die Dead Enough, Kick the Chair, The Scorpion, Tears in a Vial, Back in the Day і Of Mice and Men.
Для наступних гастролей Мастейн знову сформував постійний концертний склад Megadeth.
Gigantour
У 2005 році Dave Mustaine організував власний гастрольний metal-фестиваль Gigantour.
У першому турі брали участь Megadeth, Dream Theater, Fear Factory, Nevermore, The Dillinger Escape Plan, Symphony X, Life of Agony, Dry Kill Logic, Bobaflex, а на частині програми — Anthrax.
Концепція фестивалю робила акцент на важких гуртах із високим рівнем інструментальної майстерності.
United Abominations
У 2007 році Megadeth випустила United Abominations.
У складі гурту тоді грали гітарист Glen Drover, басист James LoMenzo і барабанщик Shawn Drover.
Основними композиціями стали Sleepwalker, Washington Is Next!, Never Walk Alone... A Call to Arms, Gears of War, United Abominations і нова версія À Tout le Monde.
Endgame
До альбому Endgame 2009 року місце другого гітариста зайняв Chris Broderick.
Платівка повернула на передній план швидкісні рифи та технічно складну взаємодію гітар.
До неї увійшли Dialectic Chaos, This Day We Fight!, 44 Minutes, Head Crusher, Bodies, Endgame і The Right to Go Insane.
Head Crusher отримала номінацію Grammy у категорії Best Metal Performance.
Повернення David Ellefson
У лютому 2010 року до Megadeth повернувся співзасновник David Ellefson, замінивши James LoMenzo.
Це сталося перед ювілейними виступами, присвяченими Rust in Peace, і концертами Big Four.
TH1RT3EN
У 2011 році вийшов тринадцятий студійний альбом TH1RT3EN.
На ньому з’явилися Sudden Death, Public Enemy No. 1, Whose Life (Is It Anyways?), Never Dead, Guns, Drugs & Money і New World Order.
Частина матеріалу існувала в ранніших версіях ще до роботи над платівкою. Public Enemy No. 1 і Whose Life (Is It Anyways?) отримали номінації Grammy.
Super Collider
Альбом Super Collider вийшов у 2013 році і досяг шостого місця Billboard 200.
У музичному плані він сильніше орієнтований на hard rock і мелодійні середньотемпові пісні, ніж на традиційний thrash.
До платівки увійшли Kingmaker, Super Collider, Burn!, Dance in the Rain, Forget to Remember і кавер Cold Sweat гурту Thin Lizzy.
Наприкінці 2014 року Megadeth залишили Chris Broderick і Shawn Drover.
Kiko Loureiro і Dystopia
У 2015 році новим гітаристом став бразильський музикант Kiko Loureiro, відомий за гуртом Angra.
Для запису наступного альбому до Megadeth також приєднався барабанщик Chris Adler із Lamb of God.
Dystopia вийшла у 2016 році. Альбом повернув у центр уваги швидкі рифи, політичні теми та технічну гітарну роботу.
До нього увійшли The Threat Is Real, Dystopia, Fatal Illusion, Death from Within, Bullet to the Brain, Poisonous Shadows та інструментальна Conquer or Die!.
Перша перемога Grammy
У 2017 році пісня Dystopia перемогла в категорії Best Metal Performance.
Це стала перша перемога Megadeth на Grammy після багаторічної серії номінацій.
Загалом Recording Academy нараховує у гурту 13 номінацій і одну перемогу.
Dirk Verbeuren
У період туру Dystopia місце за ударними зайняв Dirk Verbeuren, який раніше грав у Soilwork.
У 2016 році він став постійним учасником Megadeth і зберіг місце у складі на наступних студійних і концертних етапах.
Хвороба Дейва Мастейна
У 2019 році Dave Mustaine повідомив, що у нього діагностовано рак горла.
Частину гастрольних планів було скасовано, поки музикант проходив лікування. Згодом Мастейн повідомив про успішне завершення терапії та повернувся до концертної діяльності.
Вихід David Ellefson
У травні 2021 року Megadeth оголосила про припинення співпраці з David Ellefson.
Басові партії вже записаного нового альбому були замінені. Для студійної роботи запросили Steve DiGiorgio, відомого за Testament і Death.
На гастролі повернувся James LoMenzo, а у 2022 році він знову став постійним учасником гурту.
The Sick, the Dying... and the Dead!
Шістнадцятий студійний альбом The Sick, the Dying... and the Dead! вийшов у 2022 році.
Основний склад запису включав Dave Mustaine, Kiko Loureiro і Dirk Verbeuren; басові партії виконав Steve DiGiorgio.
До альбому увійшли The Sick, the Dying... and the Dead!, Life in Hell, Night Stalkers, Dogs of Chernobyl, Soldier On!, Célebutante, Mission to Mars і We'll Be Back.
У Night Stalkers бере участь репер Ice-T.
We'll Be Back отримала номінацію Grammy у категорії Best Metal Performance.
Повернення Marty Friedman на сцену
У лютому 2023 року Megadeth виступила в токійському Budokan, де Marty Friedman уперше за понад два десятиліття знову зіграв разом із гуртом.
Пізніше того ж року він приєднався до Megadeth на Wacken Open Air для виконання кількох класичних композицій.
Friedman не повертався до постійного складу; ці виступи стали спеціальними концертними возз’єднаннями.
Teemu Mäntysaari
Восени 2023 року Kiko Loureiro тимчасово припинив гастролювати з Megadeth через сімейні обставини. Він запропонував як свою заміну фінського гітариста Teemu Mäntysaari, відомого за Wintersun і Smackbound.
Перший виступ Mäntysaari з Megadeth відбувся у вересні 2023 року. Поступово тимчасова заміна перетворилася на постійну, і Teemu став новим гітаристом гурту.
Фінальний студійний альбом Megadeth
23 січня 2026 року вийшов сімнадцятий студійний альбом гурту, що отримав назву Megadeth.
Ще у серпні 2025 року Dave Mustaine оголосив, що ця платівка стане останнім студійним альбомом Megadeth і супроводжуватиметься багаторічним світовим прощальним туром.
Основна версія альбому включає:
- Tipping Point;
- I Don't Care;
- Hey, God?!;
- Let There Be Shred;
- Puppet Parade;
- Another Bad Day;
- Made to Kill;
- Obey the Call;
- I Am War;
- The Last Note.
Як бонус-трек гурт записав власну версію Ride the Lightning.
Мастейн брав участь у створенні оригінальної композиції Metallica разом із James Hetfield, Lars Ulrich і Cliff Burton. Він пояснював включення пісні до останнього альбому бажанням віддати шану періоду, з якого почалася його професійна кар’єра.
У записі альбому брав участь склад Dave Mustaine, Teemu Mäntysaari, James LoMenzo і Dirk Verbeuren.
Перше місце Billboard 200
У лютому 2026 року однойменний Megadeth дебютував на першому місці Billboard 200.
Це перший альбом гурту, який очолив головний американський альбомний чарт. Раніше найкращим результатом залишалося друге місце Countdown to Extinction у 1992 році.
У перший тиждень новий реліз набрав 73 тисячі еквівалентних альбомних одиниць у США, з яких 69 тисяч припали на продажі альбомів.
Платівка також стала першим альбомом Megadeth, що посів перше місце національного чарту Австралії.
Прощальний тур Megadeth
Вихід останнього студійного альбому не означає негайного припинення концертної діяльності.
Megadeth вирушила у багаторічний світовий прощальний тур. Протягом 2026 року гурт виступає у Північній і Латинській Америці, Європі, Австралії та інших регіонах, а також бере участь у північноамериканській частині туру Run for Your Lives гурту Iron Maiden.
На 2027 рік оголошено європейський етап Breakout: Hibernation of the Nations. Серія з 24 концертів починається 9 березня в Белфасті й завершується у квітні в Лісабоні. У турі разом із Megadeth заявлені Black Label Society і Testament.
Таким чином, 2026 рік завершив студійну дискографію Megadeth, але не історію концертного гурту.
Склад Megadeth
За чотири десятиліття через гурт пройшла велика кількість музикантів. Єдиним постійним учасником упродовж усієї історії залишається Dave Mustaine.
Склад фінальної студійної епохи:
- Dave Mustaine — вокал, lead-, rhythm- і акустична гітара;
- Teemu Mäntysaari — lead-, rhythm- і акустична гітара;
- James LoMenzo — бас-гітара;
- Dirk Verbeuren — ударні.
Серед найважливіших колишніх учасників — David Ellefson, Marty Friedman, Nick Menza, Chris Poland, Gar Samuelson, Kiko Loureiro, Chris Broderick, Shawn Drover, Al Pitrelli і Jimmy DeGrasso.
Чому склад Megadeth часто змінювався
Кадрова нестабільність супроводжувала гурт практично всю кар’єру. Причинами ставали залежності, особисті й творчі конфлікти, проблеми зі здоров’ям, сімейні обставини та бажання окремих музикантів займатися власними проєктами.
Водночас різні склади помітно впливали на звучання Megadeth.
Chris Poland і Gar Samuelson привнесли до раннього матеріалу елементи jazz і fusion. Marty Friedman сформував характерну мелодичну гітарну сторону класичного періоду. Nick Menza забезпечив гнучку й технічно насичену ритмічну основу. Kiko Loureiro додав сучасну віртуозну манеру, а Teemu Mäntysaari став учасником заключного студійного етапу.
Музичний стиль Megadeth
Основою музики гурту залишається thrash metal, однак Megadeth виробила власний різновид жанру.
Особливе значення має ритм-гітара Dave Mustaine. Його партії часто побудовані на хроматичних послідовностях, швидких переходах між рифами, синкопах і нетипових акцентах.
Друга характерна особливість — взаємодія двох гітаристів. Найсильніші склади Megadeth будувалися не на копіюванні манери Мастейна, а на контрасті між двома виконавцями.
Chris Poland використовував більш джазову та імпровізаційну лексику, Marty Friedman — незвичну мелодику й характерні екзотичні інтервали, Kiko Loureiro — сучасну технічну школу.
Важливу роль традиційно відіграє і бас-гітара. На ранніх альбомах вона займає помітне місце в міксі, а вступ Peace Sells став одним із найвпізнаваніших басових фрагментів thrash metal.
Вокальна манера Мастейна також відрізняється від традиційного heavy metal. Його різкий, уїдливий і місцями майже розмовний вокал відповідає саркастичному характеру багатьох текстів.
Політичні та соціальні теми
Megadeth із перших альбомів регулярно зверталася до тем реального світу.
Peace Sells порушує тему суспільної та політичної системи; Set the World Afire — загрозу ядерного знищення; Holy Wars... The Punishment Due — війну, релігійний конфлікт і фанатизм; Foreclosure of a Dream — економічну нестабільність; Symphony of Destruction — владу та маніпуляцію суспільством.
Пізні альбоми зберегли інтерес до воєн, політичних інституцій, технологій і суспільних суперечностей.
Водночас тексти Мастейна часто побудовані на сарказмі, провокації та образній гіперболі, а не на спробі дати нейтральний політичний аналіз.
Студійна дискографія Megadeth
- Killing Is My Business... and Business Is Good! — 1985;
- Peace Sells... But Who's Buying? — 1986;
- So Far, So Good... So What! — 1988;
- Rust in Peace — 1990;
- Countdown to Extinction — 1992;
- Youthanasia — 1994;
- Cryptic Writings — 1997;
- Risk — 1999;
- The World Needs a Hero — 2001;
- The System Has Failed — 2004;
- United Abominations — 2007;
- Endgame — 2009;
- TH1RT3EN — 2011;
- Super Collider — 2013;
- Dystopia — 2016;
- The Sick, the Dying... and the Dead! — 2022;
- Megadeth — 2026.
Ключові альбоми
Peace Sells... But Who's Buying? остаточно сформував ранню музичну мову гурту та вивів Megadeth на міжнародний рівень.
Rust in Peace став найбільш концентрованим вираженням технічної сторони колективу й однією зі знакових платівок thrash metal.
Countdown to Extinction показав, що складну гітарну музику Megadeth можна адаптувати до компактнішої форми без відмови від власного стилю.
Dystopia позначила успішне повернення до технічного thrash-звучання та принесла гурту першу Grammy.
Однойменний Megadeth посідає особливе місце як останній студійний альбом і перший реліз гурту, що очолив Billboard 200.
Grammy та комерційні досягнення
Recording Academy нараховує у Megadeth 13 номінацій Grammy та одну перемогу.
Єдина перемога відбулася на церемонії 2017 року: Dystopia отримала нагороду Best Metal Performance.
Останньою на цей момент номінацією стала We'll Be Back у категорії Best Metal Performance на Grammy 2023 року.
Офіційні матеріали Megadeth вказують продажі близько 50 мільйонів записів у всьому світі.
П’ять перших студійних альбомів гурту на Capitol Records — від Peace Sells... But Who's Buying? до Youthanasia — отримали у США платиновий або мультиплатиновий статус.
Megadeth і Metallica
Зв’язок Megadeth із Metallica залишається важливою частиною історії обох гуртів, оскільки саме виключення Dave Mustaine з Metallica стало безпосередньою обставиною, що передувала створенню Megadeth.
Однак уже до кінця 1980-х колектив мав самостійну музичну мову. Peace Sells... But Who's Buying? і особливо Rust in Peace сформували різновид thrash metal, сильніше орієнтований на складну ритм-гітару, технічну взаємодію двох гітаристів і характерну вокальну манеру Мастейна.
У 2010–2011 роках концерти Big Four знову вивели колишніх колег на одну сцену. Через багато років заключний альбом Megadeth символічно повернувся до початку кар’єри Мастейна завдяки новій версії Ride the Lightning.
Значення Megadeth
Megadeth стала одним із гуртів, що визначили технічну сторону thrash metal. Якщо швидкість була характерною для всього жанру, то Мастейн зробив складну ритм-гітару одним із центральних елементів композиції, а взаємодію двох гітаристів перетворив на постійну частину музичної мови колективу.
Rust in Peace помітно вплинув на technical thrash і progressive metal, а Countdown to Extinction продемонстрував можливість поєднати складну важку музику з масовим альбомним ринком.
Довговічність Megadeth пов’язана і зі здатністю переживати радикальні зміни складу. Від Chris Poland і Marty Friedman до Kiko Loureiro і Teemu Mäntysaari кожен провідний гітарист привносив власну манеру, не руйнуючи основну систему, побудовану Мастейном.
За більш ніж сорок років Megadeth пройшла шлях від андеграундного thrash metal-гурту Лос-Анджелеса до одного з найбільш упізнаваних колективів важкої музики. Сімнадцять студійних альбомів, Grammy, десятки мільйонів проданих записів, участь у «Великій четвірці» та багаторічний вплив на гітаристів різних поколінь зробили її значення значно ширшим за початкову історію конфлікту Dave Mustaine з Metallica.
