Фристайл
Sting (справжнє ім’я — Гордон Метью Томас Самнер; нар. 2 жовтня 1951 року, Волсенд, Англія) — британський співак, композитор, автор пісень, бас-гітарист і актор. Світову популярність здобув як вокаліст, басист і основний автор пісень гурту The Police, а з 1985 року розвиває сольну кар’єру. Його музика поєднує рок, поп, джаз, регі, new wave, соул, фолк та елементи академічної музики.
Стінг написав більшість головних пісень The Police — «Roxanne», «Message in a Bottle», «Walking on the Moon», «Don't Stand So Close to Me», «Every Little Thing She Does Is Magic» і «Every Breath You Take». У його сольному репертуарі — «If You Love Somebody Set Them Free», «Russians», «Englishman in New York», «Fragile», «If I Ever Lose My Faith in You», «Fields of Gold», «Shape of My Heart», «Desert Rose» та інші композиції. За кар’єру Стінг отримав 17 премій Grammy, а сукупні продажі його сольних записів і альбомів The Police перевищили 100 млн примірників.
Дитинство у Волсенді
Гордон Самнер народився в робітничому місті Волсенд на північному сході Англії, неподалік Ньюкасл-апон-Тайна. Головним промисловим підприємством міста була судноверф Swan Hunter. Величезні кораблі, які будувалися поруч із родинним домом, стали одним із найсильніших образів його дитинства й через десятиліття лягли в основу альбому та мюзиклу The Last Ship.
Батько майбутнього музиканта, Ернест Самнер, працював молочником і розвозив молоко, мати Одрі була перукаркою. Гордон ріс найстаршим із чотирьох дітей.
У підліткові роки він захопився гітарою, а згодом басом. Серед важливих ранніх вражень були The Beatles, однак не менший вплив мав джаз. Самнер слухав джазових басистів, вивчав гармонію і поступово почав виступати з місцевими музикантами.
Перші гурти та робота вчителем
Після школи Самнер деякий час навчався в університеті, а згодом здобув педагогічну підготовку в Northern Counties College of Education. До професійного переходу в музику він працював шкільним учителем.
Одночасно Гордон вечорами грав у клубах Північно-Східної Англії. Серед колективів цього періоду були Newcastle Big Band, Phoenix Jazzmen, Earthrise і Last Exit. Останній гурт працював на стику джазу й року, а Самнер уже писав для нього власний матеріал.
Ця сцена дала йому важливу музичну базу. На відміну від багатьох британських рок-музикантів покоління панку, Стінг прийшов у нову хвилю з досвідом джазової імпровізації, читання нот і ансамблевої гри.
Походження псевдоніма Sting
Ім’я Sting з’явилося ще під час виступів із Phoenix Jazzmen. Одного разу Гордон вийшов на сцену в чорно-жовтому смугастому светрі. Один із музикантів зауважив, що одяг нагадує бджолу, і почав називати його Sting — «жало».
Прізвисько закріпилося і невдовзі повністю витіснило справжнє ім’я з його сценічного життя.
Переїзд до Лондона і створення The Police
У середині 1970-х на одному з виступів Last Exit Стінга помітив барабанщик Стюарт Коупленд, який раніше грав у прогресив-рок-гурті Curved Air. Коупленд запропонував йому переїхати до Лондона і створити новий колектив.
На початку 1977 року Стінг залишив викладацьку роботу й перебрався до столиці. Початковий склад The Police включав Стінга, Стюарта Коупленда і корсиканського гітариста Анрі Падовані.
Гурт починав на хвилі британського панку й грав у тих самих клубах, що й нові панк-колективи. Однак музичний досвід учасників швидко вивів The Police за межі жанру.
Невдовзі до гурту приєднався Енді Саммерс. Деякий час The Police виступали квартетом, після чого Падовані пішов. Класичний склад — Sting, Andy Summers і Stewart Copeland — зберігся на всіх п’яти студійних альбомах гурту.
Roxanne і перші записи
У 1977 році The Police випустили перший сингл «Fall Out», однак матеріал раннього панк-періоду ще мало нагадував їхній майбутній стиль.
Переломною стала «Roxanne». Стінг написав пісню після перебування в Парижі; сюжет будувався навколо чоловіка, закоханого в повію. Регі-ритм, високий вокал і вільна гітарна фактура вже містили майже всі основні елементи майбутнього звучання The Police.
Спочатку британські радіостанції не зробили пісню хітом. Гурт вирушив до США, самостійно гастролюючи невеликими клубами. Американський радіоефір допоміг «Roxanne» знайти нову аудиторію, після чого перевиданий сингл дістався британських чартів.
Outlandos d'Amour
Дебютний альбом Outlandos d'Amour вийшов у 1978 році. Окрім «Roxanne», до нього увійшли «Can't Stand Losing You», «So Lonely», «Next to You» та інші композиції.
Звук тріо був незвичним для кінця 1970-х. Бас часто ставав повноцінною мелодичною лінією, гітара Енді Саммерса залишала багато вільного простору, а барабани Стюарта Коупленда поєднували рокову енергію з ритмікою регі.
The Police швидко відійшли від панк-сцени, зберігши її лаконічність і нервову подачу, але додавши джазову свободу та ямайські ритмічні елементи.
Reggatta de Blanc
Другий альбом Reggatta de Blanc з’явився у 1979 році. Саме так пишеться офіційна назва платівки — з подвійною літерою g.
«Message in a Bottle» стала першим синглом The Police, який очолив британський чарт. Слідом перше місце посіла «Walking on the Moon».
До кінця десятиліття гурт уже гастролював по всьому світу. Міжнародні поїздки стали важливою частиною його історії: The Police виступали не лише на головних ринках Європи та Північної Америки, а й у країнах, які рідко потрапляли до маршрутів великих західних рок-гуртів.
Zenyatta Mondatta
Zenyatta Mondatta вийшов у 1980 році. Альбом записувався в умовах щільного гастрольного графіка, але приніс колективу нові великі хіти.
Серед них — «Don't Stand So Close to Me», побудована навколо історії шкільного вчителя та учениці, і «De Do Do Do, De Da Da Da».
До цього моменту The Police остаточно перетворилися з гурту нової хвилі на міжнародний поп-рок-колектив.
Ghost in the Machine
На альбомі Ghost in the Machine 1981 року звучання стало щільнішим. В аранжуваннях з’явилися синтезатори та духові інструменти, а Стінг самостійно записував окремі партії саксофона.
До платівки увійшли «Every Little Thing She Does Is Magic», «Invisible Sun», «Spirits in the Material World» і «Secret Journey».
Одночасно ускладнювалася тематика текстів. Дедалі частіше з’являлися політичні, філософські та соціальні сюжети, які згодом стануть важливою частиною сольної творчості Стінга.
Synchronicity
П’ятим і останнім студійним альбомом The Police став Synchronicity, випущений у 1983 році.
Головним хітом стала «Every Breath You Take». Попри м’яку мелодію, це не традиційна любовна балада. Текст написаний від імені людини, яка одержимо стежить за колишньою партнеркою.
Пісня очолила чарти США та Великої Британії й з часом стала найвідомішою роботою The Police. Її довговічність виявилася винятковою: композиція десятиліттями залишається однією з найчастіше звучних пісень в американському радіоефірі.
Іншими ключовими композиціями Synchronicity стали «King of Pain», «Wrapped Around Your Finger» і «Synchronicity II».
Завершення першого періоду The Police
На початку 1980-х відносини всередині тріо ставали дедалі складнішими. Творчий контроль Стінга зростав, а погляди учасників на подальший розвиток розходилися.
Тур Synchronicity завершився в березні 1984 року. Формальної заяви про розпад тоді не було, однак музиканти зайнялися власними проєктами.
У 1986 році The Police ненадовго повернулися до студії та перезаписали «Don't Stand So Close to Me», але робота над повноцінним новим альбомом так і не відбулася.
The Dream of the Blue Turtles
Сольну кар’єру Стінг почав не зі спроби повторити The Police. Для першого альбому він зібрав гурт молодих американських джазових музикантів: саксофоніста Бренфорда Марсаліса, клавішника Кенні Кіркленда, басиста Дерріла Джонса і барабанщика Омара Хакіма.
The Dream of the Blue Turtles вийшов у червні 1985 року.
Основними піснями стали «If You Love Somebody Set Them Free», «Fortress Around Your Heart», «Love Is the Seventh Wave», «Children's Crusade» і «Russians».
У «Russians» використано тему з музики Сергія Прокоф’єва. Текст з’явився на піку холодної війни й протиставляв політичній риториці просту людську думку про те, що по обидва боки конфлікту люди зацікавлені у збереженні життя.
Робота над першим сольним туром була зафіксована в документальному фільмі Bring on the Night.
...Nothing Like the Sun
Другий сольний альбом ...Nothing Like the Sun вийшов у жовтні 1987 року.
На ньому з’явилися «Englishman in New York», «Fragile», «We'll Be Together», «Be Still My Beating Heart» і «They Dance Alone».
Герой «Englishman in New York» був натхнений британським письменником і актором Квентіном Кріспом, який жив у Нью-Йорку. «Fragile» присвячена пам’яті американського інженера Бена Ліндера, загиблого в Нікарагуа.
«They Dance Alone» звертається до історії жінок, чиї родичі зникли під час військової диктатури Аугусто Піночета в Чилі.
Наприкінці 1980-х Стінг брав участь у світовому турі Amnesty International Human Rights Now! разом із Брюсом Спрінгстіном, Пітером Гебріелом, Трейсі Чепмен та іншими музикантами.
The Soul Cages
Після смерті батьків Стінг пережив тривалу творчу кризу. Її результатом став альбом The Soul Cages, випущений у 1991 році.
Платівка стала однією з найбільш особистих у його дискографії. У текстах з’явилися батько, море, кораблі, католицьке виховання та спогади про промисловий Волсенд.
Серед центральних композицій — «All This Time», «Mad About You», «Why Should I Cry for You?» і заголовна «The Soul Cages», яка отримала Grammy як Best Rock Song.
У цей період зі Стінгом почав працювати гітарист Домінік Міллер. Їхня співпраця триває понад три десятиліття і охоплює більшу частину подальшої сольної дискографії.
Ten Summoner's Tales
У березні 1993 року вийшов Ten Summoner's Tales.
Альбом помітно легший за попередню роботу й включає кілька пісень, що стали основою концертного репертуару: «If I Ever Lose My Faith in You», «Seven Days», «Fields of Gold» і «Shape of My Heart».
«Shape of My Heart» була написана Стінгом і Домініком Міллером. Пісня про карткового гравця з часом отримала нове життя в кіно, хіп-хопі та численних кавер-версіях.
У той самий період Стінг разом із Браяном Адамсом і Родом Стюартом записав «All for Love» для фільму The Three Musketeers. Сингл очолив Billboard Hot 100.
Mercury Falling
У 1996 році з’явився Mercury Falling.
Жанровий діапазон став ще ширшим. «I'm So Happy I Can't Stop Crying» звертається до кантрі, «La Belle Dame Sans Regrets» — до босанови, а «Let Your Soul Be Your Pilot» — до госпелу й соулу.
Стінг на той час остаточно перестав пов’язувати сольну творчість із якимось одним напрямом. Джазові гармонії, рок, фолк і поп могли співіснувати в межах одного альбому.
Brand New Day і Desert Rose
У вересні 1999 року вийшов Brand New Day, який став одним із найбільших комерційних успіхів його сольної кар’єри.
Головним міжнародним хітом стала «Desert Rose», записана з алжирським співаком Шебом Мамі. У пісні європейська поп-музика поєднується з традицією алжирського раї.
На альбомі також є «Brand New Day», «A Thousand Years», «After the Rain Has Fallen» і «Perfect Love... Gone Wrong».
Brand New Day отримав Grammy як Best Pop Vocal Album, а заголовна пісня принесла Стінгу нагороду за чоловіче поп-вокальне виконання.
Sacred Love
Альбом Sacred Love вийшов у 2003 році. Продюсером разом зі Стінгом виступив Kipper.
Серед найпомітніших композицій — «Send Your Love», «Stolen Car (Take Me Dancing)» і «Whenever I Say Your Name», записана з Mary J. Blige.
Дует «Whenever I Say Your Name» отримав Grammy.
Songs from the Labyrinth
У 2006 році Стінг випустив один із найнезвичніших проєктів у своїй дискографії — Songs from the Labyrinth.
Альбом присвячений англійському композитору епохи Відродження Джону Дауленду. Разом із лютністом Едіном Карамазовим Стінг записав пісні та інструментальні твори XVI–XVII століть.
Робота продемонструвала давній інтерес музиканта до ранньої європейської музики та самої форми авторської пісні поза сучасною поп-культурою.
Возз’єднання The Police
У лютому 2007 року Стінг, Енді Саммерс і Стюарт Коупленд уперше за багато років виступили разом на церемонії Grammy та оголосили світовий тур.
The Police Reunion Tour тривав у 2007–2008 роках і охопив Північну й Південну Америку, Європу, Азію та Австралію. Було продано понад 2,5 млн квитків.
Тур завершився в серпні 2008 року концертом у Нью-Йорку. Нового студійного матеріалу гурт не записував.
If on a Winter's Night...
У 2009 році вийшов If on a Winter's Night....
Альбом присвячений зимі, але не є звичайною збіркою різдвяних пісень. Стінг використав англійський фольклор, старовинні гімни, класичні твори та власний матеріал.
Проєкт знову пов’язав його музику з традицією Північної Англії та історичними формами європейської пісні.
Symphonicities
Наступним експериментом став Symphonicities 2010 року. Стінг заново записав пісні The Police і сольного періоду в оркестрових аранжуваннях.
Матеріал був представлений і в тривалому Symphonicity Tour, де постійний гурт виступав разом із симфонічними оркестрами.
The Last Ship
У 2013 році Стінг повернувся до повністю нового авторського матеріалу на альбомі The Last Ship.
В основі проєкту — спогади про дитинство у Волсенді та суднобудівну спільноту, яка оточувала майбутнього музиканта. Пісні розповідають про робітничі родини, зникнення промислової культури, батьків і синів, спроби поїхати та неминуче повернення до власного коріння.
Паралельно створювався однойменний мюзикл. Після попередніх показів у Чикаго The Last Ship відкрився на Бродвеї у 2014 році.
Пізніше постановку було перероблено, і вона отримала нові сценічні версії у Великій Британії, Ірландії, Канаді, США та інших країнах.
57th & 9th
Після тривалого періоду акустичних, класичних і театральних проєктів Стінг знову звернувся до прямого рок-звучання.
57th & 9th вийшов у листопаді 2016 року. Назва пов’язана з перехрестям 57-ї вулиці та Дев’ятої авеню в Нью-Йорку, через яке музикант проходив дорогою до студії.
До альбому увійшли «I Can't Stop Thinking About You», «Petrol Head», «50,000», «One Fine Day» і «Heading South on the Great North Road».
44/876 із Shaggy
У 2018 році Стінг записав спільний альбом із ямайським музикантом Shaggy — 44/876.
Назва складена з міжнародних телефонних кодів Великої Британії та Ямайки. Регі, яке було частиною музики The Police ще наприкінці 1970-х, тут опинилося в центрі всього проєкту.
44/876 отримав Grammy як Best Reggae Album.
My Songs
У 2019 році вийшов My Songs — збірник нових студійних версій пісень The Police і сольної кар’єри.
Стінг не просто ремастував старі записи, а заново виконав «Brand New Day», «Desert Rose», «Fields of Gold», «Shape of My Heart», «Englishman in New York», «Roxanne», «Message in a Bottle», «Walking on the Moon» та інші композиції.
Проєкт ліг в основу тривалого My Songs Tour і концертної резиденції в Caesars Palace у Лас-Вегасі.
The Bridge
The Bridge вийшов 19 листопада 2021 року. Значна частина матеріалу створювалася під час пандемії COVID-19.
До альбому увійшли «Rushing Water», «If It's Love», «The Book of Numbers», «For Her Love», «Harmony Road» і заголовна «The Bridge».
У записі знову брали участь давні партнери Стінга, зокрема Домінік Міллер, Бренфорд Марсаліс, Ману Катче та інші музиканти.
Продаж авторського каталогу
У лютому 2022 року Universal Music Publishing Group придбала авторський каталог Стінга.
Угода охопила сольні пісні та написаний ним матеріал The Police — від «Roxanne» і «Every Breath You Take» до «Fields of Gold», «Shape of My Heart», «Englishman in New York» і «Desert Rose».
STING 3.0
У 2024 році Стінг запустив концертний проєкт STING 3.0, повернувшись до мінімального складу рок-тріо.
На сцені разом із ним виступають багаторічний гітарист Домінік Міллер і барабанщик Кріс Маас. Стінг знову грає на бас-гітарі та виконує матеріал The Police і сольних альбомів без клавішної, духової чи оркестрової секції.
У вересні 2024 року вийшла нова пісня «I Wrote Your Name (Upon My Heart)», записана в тому самому жорсткому тріо-форматі.
STING 3.0 LIVE
У квітні 2025 року з’явився концертний альбом STING 3.0 LIVE.
До нього увійшли нові концертні версії «Be Still My Beating Heart», «Fields of Gold», «Fragile», «Synchronicity II», «Every Breath You Take» та інших пісень.
The Last Ship у 2025–2026 роках
Наприкінці 2025 року була випущена розширена версія альбому The Last Ship із новим матеріалом. Одночасно Стінг підготував перероблену сценічну постановку мюзиклу.
У 2026 році нову версію The Last Ship показали в Амстердамі, Парижі, Брисбені та Нью-Йорку. Стінг сам виконує роль майстра верфі Джекі Вайта.
Восени постановка повертається до Амстердама, а потім проходить у лондонському Theatre Royal Drury Lane. Таким чином, історія рідного Волсенда через десятиліття залишається однією з центральних тем пізнього періоду музиканта.
Музичний стиль
Стінг ніколи не обмежував музику одним жанром. The Police поєднували new wave, рок і регі з джазовим досвідом учасників. Уже в сольному дебюті він вивів на перший план джазових музикантів, не відмовившись при цьому від поп-пісенної форми.
...Nothing Like the Sun розширив палітру завдяки world music, Mercury Falling — кантрі, босанові та соулу, Brand New Day використовував елементи північноафриканської музики, а Songs from the Labyrinth звернувся до англійського Ренесансу.
Попри все різноманіття, основу його пісень зазвичай становить ясна мелодія. Складна гармонія чи незвичний ритм рідко стають самоціллю й працюють усередині зрозумілої пісенної структури.
Стінг як бас-гітарист
Внесок Стінга як басиста особливо помітний у The Police. Його партії рідко перевантажені нотами, але часто одночасно виконують ритмічну й мелодичну функцію.
У «Walking on the Moon», «Driven to Tears», «Spirits in the Material World» та інших композиціях бас не просто підтримує гармонію, а формує основний рисунок пісні.
Цей підхід зберігся і в сольній творчості. Навіть після десятиліть виступів із великими ансамблями та оркестрами Стінг регулярно повертається до бас-гітари як головного концертного інструмента — особливо помітно це в програмі STING 3.0.
Тексти
Стінг пише про особисті стосунки, політику, війну, релігію, екологію, історію та літературу. Багато пісень використовують конкретні історичні події або персонажів.
«Russians» з’явилася на тлі холодної війни. «They Dance Alone» пов’язана зі зниклими за режиму Піночета. «We Work the Black Seam» звертається до британської вугільної промисловості. «Fragile» говорить про людську вразливість перед насильством.
В інших випадках текст починається з приватної історії й поступово набуває ширшого сенсу. «Every Breath You Take» побудована навколо ревнощів і контролю, «Fields of Gold» — спогадів про кохання, а «Shape of My Heart» використовує карткову гру як метафору пошуку закономірності та сенсу.
Кіно й акторська робота
Стінг почав зніматися ще за часів The Police. Однією з перших помітних ролей став Ейс Фейс у фільмі Quadrophenia 1979 року.
Пізніше він з’явився в низці художніх фільмів:
- Brimstone and Treacle — 1982;
- Dune — 1984, Фейд-Раута Харконнен;
- The Bride — 1985;
- Plenty — 1985;
- Stormy Monday — 1988;
- Lock, Stock and Two Smoking Barrels — 1998.
Кіно залишилося другорядним напрямом порівняно з музикою, однак Стінг регулярно писав пісні для фільмів.
Музика для кіно
Стінг чотири рази номінувався на премію «Оскар» за найкращу оригінальну пісню.
- «My Funny Friend and Me» — The Emperor's New Groove;
- «Until...» — Kate & Leopold;
- «You Will Be My Ain True Love» — Cold Mountain;
- «The Empty Chair» — Jim: The James Foley Story, спільно з J. Ralph.
«Until...» із фільму Kate & Leopold принесла Стінгу «Золотий глобус» за найкращу оригінальну пісню.
Громадська діяльність
Стінг багато років бере участь у правозахисних та екологічних проєктах. У 1980-х він виступав на заходах Amnesty International і брав участь у міжнародному турі Human Rights Now!.
У 1989 році Стінг і Труді Стайлер заснували Rainforest Foundation. Організація займається захистом тропічних лісів і прав корінних народів.
Екологічні та гуманітарні теми регулярно перетинаються з його творчістю, однак громадська діяльність музиканта існує як окремий багаторічний напрям.
Особисте життя
Першою дружиною Стінга була акторка Френсіс Томелті. Вони одружилися у 1976 році й розлучилися у 1984-му. У шлюбі народилися двоє дітей — Джо і Фушія.
У 1992 році Стінг одружився з акторкою і продюсеркою Труді Стайлер. У пари четверо дітей — Міккі, Джейк, Еліот і Джакомо. Загалом у музиканта шестеро дітей.
Деякі з них також працюють у творчих професіях. Джо Самнер став музикантом і лідером Fiction Plane, Еліот Самнер займається музикою та акторською роботою.
Нагороди та визнання
- 17 премій Grammy;
- 45 номінацій Grammy;
- «Золотий глобус» за пісню «Until...»;
- 4 номінації на «Оскар»;
- Rock & Roll Hall of Fame у складі The Police — 2003;
- Commander of the Order of the British Empire (CBE);
- Kennedy Center Honors — 2014;
- Polar Music Prize — 2017;
- Fellowship of The Ivors Academy — 2023.
Fellowship of The Ivors Academy — найвища форма визнання британської професійної організації авторів пісень. Стінг став 23-м музикантом, який отримав цей статус.
Студійна дискографія Sting
- The Dream of the Blue Turtles — 1985
- ...Nothing Like the Sun — 1987
- The Soul Cages — 1991
- Ten Summoner's Tales — 1993
- Mercury Falling — 1996
- Brand New Day — 1999
- Sacred Love — 2003
- Songs from the Labyrinth — 2006
- If on a Winter's Night... — 2009
- Symphonicities — 2010
- The Last Ship — 2013
- 57th & 9th — 2016
- 44/876 — спільно з Shaggy, 2018
- My Songs — 2019
- The Bridge — 2021
Студійні альбоми The Police
- Outlandos d'Amour — 1978
- Reggatta de Blanc — 1979
- Zenyatta Mondatta — 1980
- Ghost in the Machine — 1981
- Synchronicity — 1983
За короткий студійний період The Police записали п’ять альбомів, отримали шість Grammy і стали одним із найбільших гуртів епохи нової хвилі. У 2003 році Sting, Andy Summers і Stewart Copeland були включені до Rock & Roll Hall of Fame як учасники The Police.
Стінг сьогодні
До середини 2020-х Стінг одночасно працює з кількома частинами власної музичної спадщини. STING 3.0 повертає пісні The Police і сольного періоду до формату баса, гітари та ударних, тоді як The Last Ship розвиває зовсім інший бік його творчості — театральний, фольклорний і тісно пов’язаний з історією Волсенда.
Ці напрями добре відображають усю кар’єру Стінга. Він починав у джазових клубах Ньюкасла, став фронтменом одного з головних рок-тріо кінця 1970-х, потім працював із джазменами, симфонічними оркестрами, музикою епохи Відродження, північноафриканськими виконавцями, регі-артистами та музичним театром. Попри всі зміни, центральним елементом залишалася пісня — мелодія, ритм і текст, здатні існувати незалежно від конкретного аранжування.
