Paul Elstak
The Chemical Brothers — британський електронний дует Tom Rowlands і Ed Simons, сформований у Манчестері на межі 1980-х і 1990-х років. Їхня творчість поєднує big beat, breakbeat, acid house, techno, house, hip-hop, психоделію та елементи рок-музики. Разом із кількома іншими британськими проєктами тієї епохи вони відіграли ключову роль у перетворенні важкої брейкбітної електроніки 1990-х із клубного явища на музику великих фестивалів, альбомних чартів і концертних арен.
Особливість The Chemical Brothers полягає не лише в характерних перевантажених брейкбітах. За десятиліття Rowlands і Simons сформували значно ширшу музичну мову — від гіпнотичного acid та інструментального techno до майже поп-пісень із Noel Gallagher, Q-Tip, Bernard Sumner, Beth Orton, Beck, Aurora та іншими вокалістами. Їхня дискографія включає десять студійних альбомів, шість із яких очолювали британський чарт, а Recording Academy присудила гурту шість премій Grammy.
Манчестер, університет і музика між hip-hop та rave
Tom Rowlands і Ed Simons познайомилися в 1989 році в University of Manchester, де обоє вивчали історію. Манчестер того періоду був одним із найважливіших центрів британської клубної революції: acid house і rave вже змінювали нічне життя міста, а Haçienda залишалася однією з ключових точок нової танцювальної культури. Саме бажання опинитися всередині цього музичного середовища стало однією з причин, через які Rowlands обрав Манчестер.
Майбутніх Chemical Brothers об’єднував не якийсь один конкретний стиль. Вони слухали американський hip-hop, house, techno, acid і британську альтернативну музику та особливо любили записи, де потужний брейк або незвичний шум ставав головною подією треку.
На початку 1990-х Rowlands і Simons почали разом виступати як діджеї. Вони змішували hip-hop із клубною електронікою в той час, коли таке поєднання ще не сприймалося як очевидне. Брак достатньої кількості важких інструментальних записів, що відповідали їхньому смаку, зрештою підштовхнув їх не шукати потрібну музику, а створювати її самостійно.
The Dust Brothers і Song to the Siren
Спочатку музиканти називали себе The Dust Brothers — на честь американського продюсерського дуету, відомого, зокрема, роботою з Beastie Boys. Під цим ім’ям вони записали свою першу важливу композицію Song to the Siren.
Трек з’явився як незалежний white label у 1992 році. Для випуску платівки музикантам довелося позичити близько 300 фунтів. Запис привернув увагу Andrew Weatherall, який почав активно використовувати його у своїх сетах. Після цього Song to the Siren підхопив лейбл Junior Boy's Own і перевидав у 1993 році.
Рання музика дуету вже містила практично всі елементи їхнього майбутнього почерку: hip-hop-брейки, перевантажені низькі частоти, acid-синтезатори, семпли, психоделічні ефекти та навмисно грубу динаміку.
Після Song to the Siren вийшли EP Fourteenth Century Sky і My Mercury Mouth, а композиція Chemical Beats стала однією з визначальних робіт раннього періоду. Паралельно Rowlands і Simons активно займалися реміксами, працюючи з Primal Scream, The Prodigy та іншими артистами британської сцени.
Heavenly Sunday Social і зіткнення клубної та рок-культури
Особливе місце в історії дуету посідала лондонська вечірка Heavenly Sunday Social, де The Dust Brothers стали резидентами у 1994 році. Вона перетворилася на точку зустрічі між електронною сценою та британською гітарною музикою. На вечірках з’являлися представники Oasis, The Charlatans, Manic Street Preachers та інших гуртів, а самі Rowlands і Simons поступово ставали затребуваними реміксерами далеко за межами суто клубного середовища.
Саме здатність поєднувати культури, які раніше існували досить відокремлено, згодом стала однією з причин успіху The Chemical Brothers. Їхня музика могла працювати на rave, але її важкість і фізична енергія були зрозумілими й рок-аудиторії.
Чому The Dust Brothers стали The Chemical Brothers
До середини 1990-х використання назви The Dust Brothers перетворилося на юридичну проблему. Американські продюсери з таким самим ім’ям пригрозили британському дуету судовим розглядом, тому Rowlands і Simons були змушені обрати нову назву.
Так з’явилися The Chemical Brothers. Назва була пов’язана з уже існуючою композицією Chemical Beats, а дебютний альбом отримав іронічну назву Exit Planet Dust — своєрідне прощання з попереднім ім’ям.
Exit Planet Dust: від клубного андеграунду до альбомного формату
Дебютний альбом Exit Planet Dust вийшов у червні 1995 року. Для танцювальної музики того часу принциповим уже було саме прагнення Chemical Brothers створити повноцінну платівку, а не просто послідовність клубних синглів.
На альбомі сусідили Leave Home, Chemical Beats, Song to the Siren, Life Is Sweet із вокалом Tim Burgess та атмосферна Alive Alone із Beth Orton. Перша половина платівки була майже безперервним потоком важкої клубної музики, тоді як фінальні композиції демонстрували значно мелодичніший і психоделічніший бік дуету.
Exit Planet Dust досяг 9-го місця UK Albums Chart. Для проєкту, який лише кількома роками раніше самостійно друкував white label, потрапляння дебютного електронного альбому до британської десятки означало значний перехід в іншу категорію популярності.
Setting Sun і Noel Gallagher
Однією з найважливіших подій між першим і другим альбомами стала співпраця з Noel Gallagher із Oasis. Композиція Setting Sun вийшла у 1996 році й посіла перше місце UK Singles Chart.
Ця співпраця стала символічною для епохи. У середині 1990-х британські dance і rock існували як дві найбільші молодіжні культури країни, а The Chemical Brothers показали, що між ними не обов’язково проводити чітку межу.
Dig Your Own Hole і перший Grammy
Другий альбом Dig Your Own Hole вийшов у 1997 році й став міжнародним проривом The Chemical Brothers. Він очолив британський альбомний чарт, а його вступна композиція Block Rockin' Beats також стала №1 у UK Singles Chart. Таким чином, після Setting Sun дует отримав два британські сингли №1 поспіль.
На платівці остаточно сформувалося звучання, яке згодом почали пов’язувати з терміном big beat: важкі брейкбіти, синтезаторна агресія, acid, hip-hop-семплювання й фізична енергія року.
Водночас альбом не був одноманітним. Elektrobank будувався майже як семплована звукова атака, Where Do I Begin із Beth Orton пропонував значно спокійніший розвиток, а фінальна The Private Psychedelic Reel переходила в тривалу електронну психоделію.
Block Rockin' Beats принесла The Chemical Brothers їхню першу премію Grammy — незвично для електронного гурту, у категорії Best Rock Instrumental Performance. Сам Dig Your Own Hole також отримав Grammy-номінацію.
Surrender: Hey Boy Hey Girl і нова психоделічна електроніка
Після двох важких альбомів дует свідомо розширив музичну палітру. Surrender вийшов у 1999 році й знову посів перше місце британського чарту.
Одна з головних композицій — Hey Boy Hey Girl — стала одним із найвпізнаваніших треків The Chemical Brothers. Замість домінуючого hip-hop-брейка тут сильніше відчувалися house, acid і прямолінійна клубна пульсація.
Noel Gallagher повернувся на Let Forever Be, а вокал Out of Control записали Bernard Sumner із New Order і Bobby Gillespie з Primal Scream. На альбомі також з’явилися Hope Sandoval і Jonathan Donahue. Таким чином, робота з вокалістами перестала бути випадковою особливістю окремих синглів і перетворилася на сталий метод Chemical Brothers.
У 2000 році дует отримав Brit Award у категорії Best British Dance Act. Це була саме нагорода найкращому британському танцювальному артисту, а не приз за видатний внесок у музику.
Come with Us і Star Guitar
Четвертий альбом Come with Us вийшов у 2002 році й став третім поспіль студійним альбомом Chemical Brothers, що очолив британський чарт.
До найвідоміших композицій належать It Began in Afrika, Star Guitar, Come with Us і The Test із вокалом Richard Ashcroft.
Star Guitar посідає особливе місце не лише в музиці дуету, а й в історії музичного відео. Режисер Michel Gondry побудував кліп навколо поїздки потягом: будинки, стовпи, вагони та інші об’єкти за вікном візуально синхронізуються з окремими елементами ритму й аранжування.
Ця співпраця стала частиною великої візуальної традиції Chemical Brothers. Для них музичний кліп майже від самого початку був не ілюстрацією готової композиції, а самостійним способом розкрити її структуру.
Push the Button і Galvanize
У 2005 році вийшов Push the Button. Головним синглом стала Galvanize із репером Q-Tip. Композиція поєднала характерний ритм Chemical Brothers із виразною східною струнною темою та rap-вокалом.
Galvanize принесла гурту Grammy за Best Dance Recording, а сам Push the Button переміг у категорії Best Electronic/Dance Album.
На тому ж альбомі з’явилися Believe із Kele Okereke, The Boxer із Tim Burgess та інші роботи, які підтверджували, що Chemical Brothers на той момент уже не були прив’язані до формули big beat кінця 1990-х.
We Are the Night і ще один Grammy
We Are the Night вийшов у 2007 році й знову посів перше місце UK Albums Chart. Це був уже п’ятий поспіль британський №1 в основній дискографії дуету.
Серед найвідоміших записів — Do It Again з Ali Love, Das Spiegel, заголовна We Are the Night і навмисно абсурдна The Salmon Dance із Fatlip.
Альбом отримав Grammy за Best Electronic/Dance Album. На цьому етапі вже остаточно стало зрозуміло, що Chemical Brothers пережили саму епоху, з якою їх спочатку пов’язували: комерційний пік терміна big beat минув, а дует продовжував очолювати чарти вже всередині зміненої електронної сцени.
Further: альбом як аудіовізуальна робота
У 2010 році вийшов Further. На відміну від альбомів, побудованих навколо запрошених вокалістів, тут Rowlands і Simons зосередилися насамперед на власній студійній мові.
Вісім композицій утворюють майже безперервну психоделічну подорож — від масштабної Escape Velocity до Swoon і Another World. Для кожного треку був створений відповідний візуальний фільм, тому Further задумувався як єдиний аудіовізуальний проєкт.
Так проявилася лінія, яка на той час уже стала однією з основних характеристик Chemical Brothers: музика, відео та концертна сценографія розроблялися як пов’язані частини одного твору.
Hanna: повноцінна робота для кіно
У 2011 році The Chemical Brothers написали музику до трилера Hanna режисера Joe Wright. Це було не просто випадкове використання кількох їхніх композицій у фільмі, а повноцінний авторський саундтрек, створений спеціально для картини.
Музика поєднує електронні ритми з тривожними атмосферними фрагментами, дитячими мотивами та більш кінематографічними інструментальними епізодами. До офіційного саундтреку увійшли Hanna's Theme, Container Park, Escape 700, The Devil Is in the Details та інші композиції.
Don't Think: концерт очима аудиторії
Ще одним важливим проєктом став концертний фільм Don't Think, знятий режисером і багаторічним візуальним співавтором гурту Adam Smith. Матеріал записували під час виступу на Fuji Rock у Японії та змонтували не як традиційну документацію сцени, а як спробу передати відчуття самого глядача всередині натовпу.
У 2013 році Don't Think отримав Grammy-номінацію в категорії Best Dance/Electronic Album як відповідний концертний реліз.
Born in the Echoes і тимчасова перерва Ed Simons у гастролях
У 2015 році з’явився восьмий студійний альбом Born in the Echoes. У записі брали участь Q-Tip, St. Vincent, Beck, Cate Le Bon та Ali Love. Центральними синглами стали Go, Sometimes I Feel So Deserted, Under Neon Lights і Wide Open.
Під час роботи над альбомом Chemical Brothers свідомо повернулися до частини старого обладнання — Akai-семплерів, MPC, аналогових синтезаторів та інших інструментів, які використовувалися на ранніх платівках. Rowlands пояснював, що метою було не відтворити минуле, а позбутися надмірної технічної правильності й повернути музиці елемент несподіванки.
Born in the Echoes дебютував на першому місці UK Albums Chart і став шостим британським альбомом №1 The Chemical Brothers. На той момент Official Charts назвав це рекордом серед танцювальних проєктів за кількістю студійних альбомів, які очолювали британський чарт.
У той самий період Ed Simons тимчасово відмовився від участі в частині концертних турів, щоб зосередитися на академічній роботі. У live-складі його замінив давній візуальний співавтор гурту Adam Smith, однак Simons продовжував працювати з Rowlands у студії та брати участь у діджейських виступах. Пізніше він повернувся до концертної діяльності.
No Geography: повернення до безпосередності ранніх записів
Дев’ятий студійний альбом No Geography вийшов у 2019 році. Під час його створення дует знову обмежив набір обладнання й прагнув працювати більш спонтанно. Серед основних композицій — Free Yourself, MAH, Got to Keep On, We've Got to Try і Eve of Destruction.
Вокал на кількох треках записала Aurora, тоді як японська реперка Nene з’явилася на Eve of Destruction. Альбом одночасно зберігав механічну жорсткість ранніх Chemical Brothers і переходив у яскравішу психоделічну house-музику.
No Geography став одним із найбільш нагороджених проєктів пізнього періоду гурту. На Grammy 2020 року Got to Keep On перемогла як Best Dance Recording, а No Geography отримав нагороду Best Dance/Electronic Album. Ці дві перемоги довели кількість Grammy The Chemical Brothers до шести.
For That Beautiful Feeling
Десятий студійний альбом For That Beautiful Feeling вийшов 8 вересня 2023 року. На відміну від описів його як переважно ambient-роботи, це насамперед ще одна версія характерної для Chemical Brothers психоделічної клубної музики, де house, techno, breakbeat і незвичні поп-мелодії постійно переходять одна в одну.
До платівки увійшли Live Again із Halo Maud, No Reason, Goodbye, Fountains, The Weight, Feels Like I'm Dreaming і Skipping Like a Stone із Beck. Halo Maud також виконала вокальну партію заголовної композиції.
Альбом отримав Grammy-номінацію в категорії Best Dance/Electronic Album на церемонії 2024 року, ставши ще однією роботою дуету, відзначеною Recording Academy.
Чому Chemical Brothers пережили епоху big beat
Термін big beat залишається зручним для опису періодів Exit Planet Dust і Dig Your Own Hole, однак давно вже не охоплює всю музику Chemical Brothers.
Уже Surrender значно активніше працював із house і психоделією; Further існував майже як електронний концептуальний альбом; No Geography поєднував acid, techno й pop-інтонації; а For That Beautiful Feeling знову показав, наскільки вільно дует поводиться з власною музичною історією.
Rowlands пояснював творчий принцип гурту досить просто: найбільше їх цікавлять незвичайні звуки та можливість зібрати їх у таку послідовність, яка починає музично працювати. У студії вони продовжують використовувати як сучасну техніку, так і старі синтезатори, семплери, драм-машини та самостійно записані шуми.
Вокалісти та співпраці
Велика частина каталогу Chemical Brothers є інструментальною або будується навколо коротких семплів, однак робота із запрошеними вокалістами стала однією з важливих особливостей їхніх альбомів.
У різні роки з дуетом записувалися Beth Orton, Tim Burgess, Noel Gallagher, Bernard Sumner, Hope Sandoval, Richard Ashcroft, The Flaming Lips, Q-Tip, Kele Okereke, Ali Love, St. Vincent, Beck, Aurora, Halo Maud та інші виконавці.
Водночас Chemical Brothers рідко використовують гостьовий голос лише заради відомого імені. Rowlands зазначав, що співпраця зазвичай починається з інтересу до самого артиста та його незвичної манери, а мета полягає в тому, щоб результат змінив початкову ідею композиції.
Живе шоу The Chemical Brothers
Концертна сторона проєкту розвивалася одночасно з музикою. Ще на початку 1990-х Rowlands і Simons виходили перед аудиторією з MPC, аналоговими синтезаторами та іншим студійним обладнанням замість того, щоб обмежуватися звичайним DJ-сетом. Rowlands згадував, що перші великі американські rave Chemical Brothers уже в 1994 році грали саме таким чином.
Пізніше виступи перетворилися на масштабні аудіовізуальні постановки. Особливу роль у їхньому розвитку відіграли Adam Smith і Marcus Lyall, які працюють над візуальною мовою концертного шоу. Музика синхронізується з оригінальними фільмами, світлом, лазерами та великими фізичними об’єктами на сцені.
Саме тому концерт Chemical Brothers помітно відрізняється від традиційного виступу діджея перед відеопанеллю. Візуальні сцени для Hey Boy Hey Girl, Galvanize, MAH, Wide Open та інших композицій існують як самостійні впізнавані елементи шоу й змінюються разом із концертною програмою.
Відеокліпи як частина історії гурту
The Chemical Brothers мають один із найвпізнаваніших каталогів музичних відео в електронній музиці. Дует багато років співпрацював із режисерами Michel Gondry, Dom & Nic та іншими авторами.
До ключових кліпів належать Let Forever Be, Star Guitar, Elektrobank, Believe, The Golden Path, Go, Wide Open, We've Got to Try і Live Again.
Особливо тривалою стала співпраця з Dom & Nic: кліп Live Again у 2023 році став уже їхньою десятою спільною відеороботою з Chemical Brothers.
Grammy та інші досягнення
За даними Recording Academy, The Chemical Brothers мають 6 перемог при 15 номінаціях Grammy.
- Block Rockin' Beats — Grammy, Best Rock Instrumental Performance;
- Galvanize — Grammy, Best Dance Recording;
- Push the Button — Grammy, Best Electronic/Dance Album;
- We Are the Night — Grammy, Best Electronic/Dance Album;
- Got to Keep On — Grammy, Best Dance Recording;
- No Geography — Grammy, Best Dance/Electronic Album.
У Великій Британії гурт отримав Brit Award 2000 як Best British Dance Act.
У UK Singles Chart дует двічі посідав перше місце — з Setting Sun і Block Rockin' Beats. Шість студійних альбомів Chemical Brothers також очолювали UK Albums Chart: Dig Your Own Hole, Surrender, Come with Us, Push the Button, We Are the Night і Born in the Echoes.
Студійна дискографія The Chemical Brothers
- Exit Planet Dust — 1995
- Dig Your Own Hole — 1997
- Surrender — 1999
- Come with Us — 2002
- Push the Button — 2005
- We Are the Night — 2007
- Further — 2010
- Born in the Echoes — 2015
- No Geography — 2019
- For That Beautiful Feeling — 2023
For That Beautiful Feeling є десятим студійним альбомом дуету.
Інші важливі релізи
- Brothers Gonna Work It Out — 1998, DJ mix;
- Singles 93–03 — 2003, збірка;
- Brotherhood — 2008, збірка;
- Hanna — 2011, оригінальний саундтрек;
- Don't Think — 2012, концертний аудіовізуальний проєкт.
Головні композиції
До найзначущіших записів The Chemical Brothers належать Song to the Siren, Chemical Beats, Leave Home, Setting Sun, Block Rockin' Beats, Elektrobank, Hey Boy Hey Girl, Let Forever Be, Out of Control, Star Guitar, The Golden Path, Galvanize, Believe, Do It Again, Swoon, Go, Wide Open, Free Yourself, Got to Keep On, No Geography, The Darkness That You Fear, No Reason і Live Again.
У 2026 році каталог гурту несподівано отримав ще одне підтвердження довговічності: випущена у 2015 році Go знову увійшла до британського чарту й піднялася значно вище своєї початкової позиції після нового сплеску популярності. Офіційний сайт гурту відзначав її повернення до верхніх рядків міжнародних чартів більш ніж через десять років після першого релізу.
Місце The Chemical Brothers в історії електронної музики
The Chemical Brothers з’явилися в момент, коли британська електронна культура стрімко переходила від невеликих клубів і нелегальних rave до фестивалів, радіо та масової аудиторії. Але їхнє значення важко звести до того, що вони «винайшли big beat». Сам жанровий термін об’єднував кількох дуже різних артистів, а The Prodigy, Fatboy Slim, Underworld, Orbital і Daft Punk розвивали власні напрями паралельно з Rowlands і Simons.
Значно важливішим стало те, як Chemical Brothers змінили уявлення про можливості електронного гурту. Їхні альбоми могли конкурувати в загальних чартах із великими rock- і pop-релізами; інструментальний клубний трек міг отримати Grammy в rock-категорії; концерт електронного дуету перетворився на складну аудіовізуальну постановку, а запрошені rock- і hip-hop-вокалісти стали частиною електронної композиції без необхідності перетворювати її на звичайну pop-пісню.
Найважливіше те, що проєкт пережив власну епоху. Пік big beat давно залишився в 1990-х, тоді як The Chemical Brothers продовжили записувати techno, house, acid, breakbeat і психоделічну електроніку, не перетворюючись на гурт, що існує винятково завдяки класичному каталогу.
Від самостійно надрукованого Song to the Siren до No Geography і For That Beautiful Feeling простежується один принцип: Rowlands і Simons постійно шукають фізично потужний, незвичний звук, здатний однаково переконливо працювати і як студійний експеримент, і як момент колективної енергії на танцполі. Саме ця здатність, а не належність до одного жанру, визначає місце The Chemical Brothers в історії сучасної електронної музики.
